Блог

Вчора Міністерство цифрової трансформації анонсувало електронну процедуру реєстрації місця проживання. Минулого тижня у Верховній Раді України зареєстровано проект Закону «Про реалізацію публічних електронних послуг з реєстрації та декларування місця проживання». Міністерством цифрової трансформації зазначено, що цим проектом буде відмінено довідки про реєстрацію місця проживання та спрощено порядок реєстрації місця проживання.

Короткий огляд запланованих змін:

– Проектом вводиться поняття «декларування місця проживання». Декларування стане аналогом усім вже відомої реєстрації або, в народі, «прописки».

– Реєстрація місця проживання стане результатом декларування місця проживання.

– За проектом Закону, особі буде надано можливість задекларувати (зареєструвати) місця проживання через електронний портал. Для цього потрібно буде зареєструватися на державному порталі електронних послуг та заповнити заяву через особистий кабінет, додавши до неї копії документів, що посвідчують особу, документів на житло та згоду власника житла на реєстрацію. Можливість задекларувати (зареєструвати) своє місце проживання через ЦНАПи залишається.

– Для декларування (реєстрації) місця проживання у житлі, що не є власністю/співвласністю особи, обов’язково потрібна згода власника житла! Наголошуємо, що декларування (реєстрація) місця проживання не можлива без згоди власника. Новацією є те, що згоду власника житла можна буде надати шляхом підписання окремої електронної заяви.

– Збільшено перелік документів, які мають подаватися на реєстрацію. Приміром, іноземці та особи без громадянства, що отримали посвідку на тимчасове або постійне проживання в Україні, крім посвідки повинні будуть подати ще оригінал паспорту та нотаріальний переклад сторінок з персональними даними особи.

– Вдвічі планується збільшити ставки адміністративного збору за реєстрацію та зняття з реєстрації місця проживання, але якщо особа буде здійснювати одразу обидві дії, то сплачуватиме лише за одну з них.

– Довідка про місце проживання вже не буде результатом послуги з реєстрації місця проживання. Результатом послуги з декларування (реєстрації) місця проживання буде сповіщення телефоном або електронною поштою, а довідку про місце реєстрації проживання (або, по-новому, Витяг з реєстру територіальної громади) можна буде отримати лише у вигляді окремої послуги. Передбачено також можливість отримання Витягу з реєстру територіальної громади через сайт.

– В окремі закони вносяться зміни щодо відміни подання довідки про реєстрацію місця проживання та відв’язки певних державних гарантій від місця реєстрації особи (наприклад: заяву про призначення пенсії або соцвиплат можна буде подати у будь-якому регіоні, незалежно від місця проживання особи; медична допомога буде надаватися незалежно від місця реєстрації особи).

– Якщо зміна місця реєстрації відбуватиметься в електронній формі, то органи реєстрації самі передаватимуть інформацію до МВС для зняття та взяття на військовий облік.

Президент проти громадянина України: політичні ігри при «позбавленні» громадянства

З 14 квітня 2021 року ширяться чутки про те, що Президент України позбавив громадянства трьох осіб: Вадима Альперіна, Араїка Амірханяна та Олександра Єрімічука.

Давайте розглянемо питання законності позбавлення громадянина України громадянства.

Конституцією України та Законом «Про громадянство України»  передбачено принцип неможливості позбавлення громадянина України громадянства. Більше того, у правовідношеннях з Україною громадянин України, що набув громадянство іншої країни, розглядається лише як громадянин України.

Отже, громадянин України, що набув інше громадянство, враховуючи, що він розглядається Україною лише як власний громадянин, не може бути позбавлений громадянства України.

Водночас Закон України «Про громадянство України» передбачає механізм припинення громадянства. Однією з підстав припинення громадянства є його втрата. Потрібно зауважити, що поняття «позбавлення» та «втрати» громадянства ніде в законодавстві не розшифровано та не розмежовано.

Рішення про втрату громадянства України ухвалюється Президентом України, якщо громадянин України (1) добровільно набув громадянства іншої держави, окрім випадків набуття іншого громадянства за народженням або внаслідок усиновлення іноземцями, шлюбу з іноземцем або з інших підстав, передбачених законодавством іншої держави, або (2) був прийнятий до громадянства України внаслідок обману, подання неправдивих відомостей, фальшивих документів, або (3) або добровільно вступив на військову службу іншої держави.

Указ Президента «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України» від 27 березня 2001 року описує процедуру втрати громадянства. У цьому підзаконному акті зазначається, що у випадках, коли органи Державної міграційної служби або дипломатичні представництва України виявлять підстави для втрати громадянства України певною особою, вони мають повідомити про це в Комісію при Президентові України з питань громадянства, яка і уповноважена приймати рішення.

Однак, на жаль, деталі процедури втрати громадянства регламентовані не чітко, зокрема не передбачено яким чином, на яких підставах і ким виявляється і перевіряється факт наявності / відсутності у громадянина України другого громадянства. Відсутність детальної процедури істотно порушує права громадян, зокрема право на невтручання в приватне життя і захист персональних даних.

Так, наприклад, вже відомі випадки втрати громадянства України «іноземними високопосадовцями» з підстави подання неправдивих відомостей у процедурі отримання ними громадянства України (наприклад, Міхеілом Саакашвілі, Андрієм Артеменко, Олександром Боровиком тощо).

Практика свідчить, що такі рішення про втрату громадянства України ухвалюються з політичних міркувань та часто стають предметом судового оскарження.

Варто зважати на те, що фактичне позбавлення особи громадянства під виглядом його «втрати» з політичних міркувань є неконституційним та суперечить міжнародним зобов’язанням України у цій сфері.

Тимчасом Верховний Суд відмовляється визнавати відповідні Укази Президента України про припинення громадянства з підстави невиконання іноземцем обов’язку припинити іноземне громадянство, подання неправдивих відомостей та обманом при вчиненні дій з метою набуття громадянства України. Такої позиції дотримується Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі №800/230/17 за позовом Олександра Боровика.

Крім того, незаконним та неконституційним є фактичне позбавлення громадян України (які є громадянами України з моменту народження) громадянства у разі наявності у Державної міграційної служби або іншого органу певної інформації з невідомих джерел про нібито добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави. Набуття громадянином України громадянства іншої держави є незабороненим та не може мати наслідком автоматичну втрату громадянства України. Іншої думки дотримуються представники судової гілки влади. Так, в Постанові Вищого адміністративного суду України у справі №800/187/17 за позовом Андрія Артеменка, суд відмовив у визнанні незаконним указу Президента України про втрату Андрієм Артеменком громадянства обґрунтовуючи це тим, що в Позивача наявний паспорт громадянина Канади та отримання ним громадянства підтверджено ним самим на допиті в Генеральній Прокуратурі України.

На мою думку, колізія між положеннями Закону України «Про громадянство України» та Конституцією України має вирішуватися лише на користь та в інтересах громадянина України: громадянин України в жодному випадку не може бути позбавлений громадянства. Але остаточно вирішити дану колізію може лише Конституційний Суд України.

Команда АО «ЕКСПАТПРО» хотіла б ознайомити Вас з нещодавніми змінами до законодавства, що регулює відповідальність за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» був ухвалений 16 лютого 2021 року і набув чинності 17 березня 2021 року. Цим законом були внесені зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України, а також Закону України «Про дорожній рух» та Закону України «Про Національну поліцію України».   

Ми пропонуємо Вам ознайомитися з особливостями ухвалених законодавчих змін.

Перше, на що слід звернути увагу, це те, що законодавець посилив відповідальність за керування транспортним засобом у стані сп’яніння (алкогольного, наркотичного або іншого виду сп’яніння, чи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції), а також усунув прогалини у законі, що попередньо дозволяли правопорушникам уникати відповідальності. Відповідальність за керування транспортним засобом у стані сп’яніння, вчинене вперше за рік, тепер становить 17 000 грн. штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 рік; вдруге того ж року – 34 000 грн. штрафу, з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 3 роки та оплатним вилученням транспортного засобу або без такого, або адміністративним арештом терміном на 10 днів із позбавленням права керування транспортним засобом протягом 3 років та оплатним вилученням транспортного засобу або без такого; втретє того ж року – 51 000 грн. штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 10 років та конфіскацією транспортного засобу, або адміністративним арештом строком на 15 днів з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 10 років та конфіскація транспортного засобу.

Раніше розмір штрафу за вказане правопорушення становив 10 200 грн., 20 400 грн., 40 800 грн., відповідно. Більше того, щодо керування транспортним засобом у стані сп’яніння були введені нові види покарань – оплатне вилучення транспортного засобу, конфіскація транспортного засобу та адміністративний арешт. На відміну від конфіскації транспортного засобу, його оплатне вилучення передбачає, що транспортний засіб вилучається, продається на аукціоні, а гроші, отримані від реалізації, повертаються власникові транспортного засобу.

Відтепер стало складніше уникнути відповідальності за керування транспортним засобом у стані сп’яніння з наступних причин. Термін розгляду справи судом щодо керуванням транспортним засобом у стані сп’яніння було подовжено з трьох місяців до одного року, адже раніше короткий строк розгляду дозволяв легко уникнути відповідальності через навмисне затягування судового процесу, перевантаженість судів тощо. Крім того, згідно з впровадженими змінами, судове провадження по даній категорії справ не може бути закрите, а правопорушник не може бути звільнений від адміністративної відповідальності за малозначністю діяння або у зв’язку з передачею матеріалів справи на розгляд трудовому колективу або громадській організації. Підкреслюємо, що, у разі повторного вчинення правопорушення, нове покарання не замінює попереднє, покарання додаються. У такому випадку термін позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати максимально встановлений – 10 років.

Якщо особа, яка знаходиться в стані сп’яніння та керує транспортним засобом, спричинить дорожньо-транспортну пригоду, в якій є постраждалі, вона може притягатися до відповідальності у кримінальному порядку. Статтю 286-1 Кримінального кодексу України було прийнято в новій редакції. Наразі вона передбачає відповідальність у вигляді позбавлення волі на різний строк, залежно від тяжкості наслідків, спричинених ДТП. Максимальний термін позбавлення волі становить 12 років, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк до 10 років. Таке покарання передбачене для правопорушників, які спричинили дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої загинуло декілька людей.

Крім того, вчинення вищезазначених правопорушень виключає можливість звільнення від відповідальності у зв’язку з дієвим каяттям, примиренням винного з потерпілим, передачею особи на поруки, зміною обставин. Звільнення від відбування покарання з випробуванням, заміна невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням та амністія також не поширюються на водіїв, що кермували транспортним засобом у стані сп’яніння.

Суворі зміни законодавства викликані зростанням правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, скоєних у стані сп’яніння, їхньою неодноразовістю, багатьма випадками уникнення водіями відповідальності та значною кількістю жертв від таких правопорушень. Лише у 2020 році було затримано приблизно 130 000 водіїв за керування транспортним засобом у стані сп’яніння. Було 9000 випадків повторного вчинення правопорушення та 5000 таких правопорушень, скоєних утретє, незважаючи на попередню сплату порушниками штрафів та несення інших негативних наслідків своєї протиправної поведінки. Більше того, є багато прикладів дорожньо-транспортних пригод за участі водіїв у стані сп’яніння, що спричинили велику кількість жертв, і деяким з водіїв вдалося уникнути відповідальності за таких умов за смерть невинних людей.

Інші зміни, внесені ухваленим законом, стосуються відповідальності за перевищення швидкості, невикористання ременів безпеки, керування автомобілем без необхідних документів чи передачу транспортного засобу особі, яка не має права керувати ним, або керування транспортним засобом після позбавлення права керувати ним. Так, штрафи за перевищення дозволеної швидкості на 20 – 50 км/год становлять 340 грн. замість 255 грн., за понад 50 км/год – 1700 грн. замість 510 грн. Штраф за невикористання ременів безпеки складає 510 грн., що в 10 разів більше, ніж раніше. За неправильне встановлення державних номерних знаків або забрудненість таких знаків підлягає сплаті 850 грн. штрафу.

Звертаємо Вашу увагу, що під час керування транспортним засобом у особи завжди повинні бути діючі посвідчення водія, документ про реєстрацію транспортного засобу, страховий поліс. В іншому випадку, Вас змусять сплатити штраф у розмірі 425 грн. При цьому, законодавець додав можливість використовувати всі ці документи і надавати їх на вимогу поліції в електронному вигляді, наприклад, через додаток «Дія». За керування автомобілем без права керування транспортним засобом або передачу транспортного засобу особі, яка не має такого права, передбачений штраф у розмірі 3400 грн. Коли особа була позбавлена ​​права керувати транспортним засобом (наприклад, за водіння у стані сп’яніння) і знову сіла за кермо, їй доведеться сплатити штраф у розмірі 20 400 грн. (раніше – 510 грн.), а за повторне правопорушення – 40 800 грн.

Законодавець також посилив відповідальність за залишення місця ДТП, визначивши штраф на рівні 3400 грн., або позбавлення права керування транспортним засобом на строк до 2 років чи адміністративний арешт строком до 15 днів.

Були збільшені штрафи за порушення, вчинені пішоходами та велосипедистами, наприклад, за перехід дороги у не призначеному для цього місці або на заборонний («червоний») сигнал світлофора – 255 грн., за порушення правил дорожнього руху пішоходами чи велосипедистами, вчинених у стані сп’яніння – 680 грн. (у разі повторності – 850 грн. або громадські роботи протягом 20-40 годин).

Що стосується змін до Закону України «Про дорожній рух», були введені правила щодо того, як необхідно діяти у ситуації, коли ваш транспортний засіб зупиняє співробітник поліції. У такому випадку водій зобов’язаний зупинити транспортний засіб; тримати руки в полі зору поліцейського і не залишати транспортний засіб без дозволу; вимкнути двигун автомобіля і вийняти ключ із замку запалювання; подати необхідні документи для перевірки; увімкнути аварійні сигнали; вийти з транспортного засобу.

Такий вид покарання, як «штрафні бали», був виключений. Раніше, на початку року, кожному водієві нараховувалася певна кількість балів. За конкретно визначені порушення правил дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, наприклад, як перевищення допустимих обмежень швидкості, певна кількість балів знімалася. Після того, як водієм було використано всі штрафні бали, до нього могло бути застосоване реальне покарання у вигляді штрафу або покарання іншого виду.

Слід підкреслити, що іноземці та особи без громадянства несуть адміністративну та кримінальну відповідальність за порушення правил дорожнього руху на тих же підставах, що і громадяни України.

Команда EXPATPRO завжди готова проконсультувати Вас з будь-яких питань у сфері безпеки дорожнього руху та правил дорожнього руху.

Отримання реєстраційного номеру облікової картки платника податків в Україні

Усі фізичні особи – платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру.

До Державного реєстру вноситься інформація про осіб, які є:

– громадянами України;

– іноземцями та особами без громадянства, які постійно проживають в Україні;

– іноземцями та особами без громадянства, які не мають постійного місця проживання в Україні, але, відповідно до законодавства, зобов’язані сплачувати податки в Україні, бо є засновниками юридичних осіб, створених на території України.

У яких же випадках необхідний реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі – РНОКПП)?

РНОКПП використовується у разі:

– виплати доходів, з яких утримуються податки згідно із законодавством України;

– укладення цивільно-правових договорів, предметом яких є об’єкти оподаткування та щодо яких виникають обов’язки щодо сплати податків і зборів;

– відкриття рахунків у банках;

– проведення державної реєстрації фізичних осіб – підприємців або видачі таким особам спеціальних дозволів (ліцензій, патентів тощо) на провадження деяких видів господарської діяльності, а також реєстрації незалежної професійної діяльності;

– реєстрації майна або прав на нього та інших активів фізичних осіб, що є об’єктом оподаткування;

– реєстрації транспортних засобів, що переходять у власність фізичних осіб;

– в інших випадках, передбачених законодавством.

Отже, для того, щоб здійснювати на території України всі вищезазначені дії, необхідно зареєструватися в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та отримати РНОКПП.

Процедура отримання РНОКПП

Іноземці та особи без громадянства подають документи до територіальних органів ДПС в областях, містах Києві та Севастополі.

Іноземці та особи без громадянства, які мають посвідку на постійне проживання або посвідку на тимчасове проживання в Україні, можуть реєструватися як платники податків у державних податкових інспекціях у районах, містах, районах у містах, об’єднаних державних податкових інспекціях, що відповідають місцю проживання в Україні, зазначеному в посвідці.

Для отримання РНОКПП іноземці подають наступні документи:

– облікова картка за встановленою формою;

– засвідчений в установленому законодавством порядку переклад українською мовою документа, що посвідчує особу іноземця, та копія такого перекладу;

– копія відмітки про перетин кордону;

– довіреність, засвідчена у нотаріальному порядку, її копія та копія паспорта представника (якщо пакет документів подається представником).

Зверніть увагу, що для подачі документів та для отримання РНОКПП, іноземці  мають перебувати в Україні на законних підставах та в межах дозволеного строку тимчасового перебування в Україні (не більше ніж 90 днів протягом 180 днів, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами або якщо інше не передбачено безвізовим порядком в’їзду).

Для отримання РНОКПП іноземці, що мають посвідку на тимчасове чи постійне проживання в Україні, подають такий пакет документів:

– облікова картка за встановленою формою;

– посвідка на тимчасове чи постійне проживання в Україні та її копія;

– довідка про реєстрацію місця проживання та її копія;

– довіреність, засвідчена у нотаріальному порядку, її копія та копія паспорта представника (якщо пакет документів подається представником).

Строк видачі документа, що підтверджує реєстрацію особи платником податків, становить 3 робочі дні.

Для видачі РНОКПП необхідно надати ті ж самі документи, що подавалися для отримання РНОКПП (окрім облікової картки).

Державного збору за видачу такого документу не передбачено.

Варто зазначити, що Верховна Рада ухвалила закон, що прирівнює цифрові паспорти до паперових. Дані зміни стосуються лише паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Тепер електронні паспорти у застосунку «Дія» можна буде надавати на території України для посвідчення особи та підтвердження громадянства, окрім випадків перетину державного кордону, в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї. Таким чином, громадяни України можуть надавати електронні паспорти і при поданні документів для отримання РНОКПП.

Закон набирає чинності з 23 серпня 2021 року.

Запрошення від приймаючої сторони є одним з документів, що подається для оформлення візи в Україну. Здебільшого запрошення вимагається для короткострокових віз, але є випадки, коли запрошення потребується для довгострокової візи (наприклад, для отримання довгострокової візи у процесі реалізації проекту міжнародної технічної допомоги, отримання візи для роботи у представництві іноземної юридичної особи, отримання візи для здійснення релігійної чи волонтерської діяльності тощо).

Запрошення, залежно від мети поїздки, може надаватися юридичною або фізичною особою.

Запрошення від юридичної особи має відповідати наступним вимогам:

– має бути оформлене на офіційному бланку;

– повинне містити такі відомості:

– реєстраційний номер,

– дату,

– номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань,

– прізвище, ім’я, по батькові іноземця, що запрошується,

– відомості про дату та місце його народження,

– відомості про громадянство іноземця,

– реквізити паспортного документа іноземця,

– місце проживання за кордоном,

– мету поїздки,

– період запланованого візиту,

– кількість запланованих в’їздів,

– місце проживання в Україні,

– зобов’язання юридичної особи взяти на себе можливі витрати, пов’язані з перебуванням та виїздом запрошеної особи з України,

– підпис та посаду особи-підписанта.

До запрошення додаються копія виписки про юридичну особу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Для оформлення окремих типів віз додатково можуть вимагатися й інші документи від приймаючої сторони.

Запрошення від фізичної особи має відповідати наступним вимогам:

– має бути нотаріально посвідчене;

– має бути надане особою, що законно проживає на території України (тобто запрошення може надаватися громадянином України або іноземцем, що має посвідку на тимчасове чи постійне проживання в Україні);

– повинне містити такі відомості:

– дату,

– прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи, що запрошує іноземця,

– реквізити паспортного документа та/або посвідки на постійне чи тимчасове проживання (для іноземців та осіб без громадянства) особи, що запрошує,

– адресу проживання в Україні особи, що запрошує,

– прізвище, ім’я, по батькові запрошеної особи,

– відомості про дату та місце народження,

– відомості про громадянство запрошеної особи,

– реквізити паспортного документа запрошеної особи,

– місце проживання за кордоном,

– мету поїздки,

– період запланованого візиту,

– кількість запланованих в’їздів,

– місце проживання в Україні,

– зобов’язання приймаючої сторони взяти на себе можливі витрати, пов’язані з перебуванням та виїздом з України запрошеної особи,

– підпис особи, що запрошує.

До запрошення додаються копії паспортного документа та/або посвідки на постійне чи тимчасове проживання приймаючої сторони.

Якщо у вас залишилися питання з приводу оформлення запрошення для візи в Україну, звертайтеся: kz@expatpro.co

Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про встановлення квоти імміграції на 2021 рік» встановило квоту у розмірі 5706 дозволів для висококваліфікованих спеціалістів і робітників, 5110 з яких відносяться до ІТ сфери.

Загальна кількість дозволів на імміграцію розподіляється на такі області та міста України:

– М. Київ – 2611 дозволів;

– Харківська область – 1293 дозволів;

– Одеська область – 600 дозволів;

– Миколаївська область – 1 дозвіл;

– Львівська область – 600 дозволів;

– Дніпропетровська область – 600 дозволів;

– Волинська область – 1 дозвіл.

Відповідно до наказу Мінекономіки «Про внесення змін до переліку
спеціальностей та вимог до кваліфікації спеціалістів і робітників, потреба в яких може бути задоволена за рахунок імміграції у 2021 році» перелік спеціальностей у сфері ІТ розширився у порівнянні з попереднім роком та виглядає наступним чином:

– Технічний керівник, директор технічний – 500 претендентів;

– Менеджер систем з інформаційної безпеки, менеджер якості – 100 претендентів;

– Програмісти (головний програміст, інженер з комп’ютерних систем, інженер-програміст програміст (база даних), програміст прикладний, програміст системний, інженер-конструктор (електроніка)) – 3013 претендентів;

– Аналітики (аналітик з комп’ютерних комунікацій, аналітик комп’ютерних систем, аналітик операційного та прикладного програмного забезпечення, аналітик консолідованої інформації) – 208 претендентів;

– Адміністратор бази даних – 6 претендентів;

– Адміністратор даних – 2 претенденти;

– Аналітик комп’ютерного банку даних – 3 претенденти;

– Адміністратор системи – 12 претендентів;

– Інженер з програмного забезпечення комп’ютерів – 3 претенденти;

– Експерт з управління інформаційними технологіями (у галузі блокчейн, криптовалюти, віртуальні активи) – 50 претендентів;

– Інженер із застосування комп’ютерів – 3 претенденти;

– Інженер із впровадження нової техніки й технології – 3 претенденти;

– Спеціалісти з інформаційної безпеки (професіонал із організації захисту інформації з обмеженим доступом, професіонал із організації інформаційної безпеки, фахівець із організації захисту інформації з обмеженим доступом, фахівець із організації інформаційної безпеки) – 301 претендент;

– Фахівці галузі обчислювальної техніки (фахівець з інформаційних технологій, фахівець з розробки та тестування програмного забезпечення, фахівець з розроблення комп’ютерних програм) – 803 претенденти;

– Фахівець з комп’ютерної графіки (дизайну) – 3 претенденти;

– Оператор з обробки інформації та програмного забезпечення – 100 претендентів.

Технічні керівники, директори технічні повинні мати підтверджений досвід роботи на відповідній посаді не менше 3 років. Додаткові вимоги: вища освіта технічного напряму підготовки, підтверджений дохід, отриманий в попередньому календарному році – не менше ніж 24 000 доларів США, сертифікат MIT.

Менеджери систем з інформаційної безпеки, менеджер якості повинні мати не менш ніж 3-річний досвід роботи у відповідній галузі. Додаткові кваліфікаційні вимоги:
вища освіта відповідно до напряму підготовки; дохід за визначеною професією за попередній календарний рік у розмірі, еквівалентному 24 000 доларів США або більше;
чинний сертифікат з інформаційної безпеки (один з наступних: CISSP, CISA, CISM, ITIL Master, CompTIA Security+).

Для усіх програмістів встановлюється така обов’язкова вимога: підтверджений досвід роботи за професією не менще 3 років. Проте додаткові кваліфікаційні вимоги відрізняються за кожною професією.

До головних програмістів висуваються такі додаткові вимоги: вища освіту технічного напряму підготовки; дохід за визначеною професією за попередній календарний рік не менше 24 000 доларів США; сертифікат МІТ.

Для інженерів з комп’ютерних систем та інженерів-конструкторів (електроніка) – наявність вищої освіти з одного з технічних напрямів підготовки: “Комп’ютерна інженерія”, “Кібернетика”, “Математика”, “Прикладна математика”, “Інформатика”; дохід за визначеною професією за попередній календарний рік у розмірі, еквівалентному 24 000 доларів США або більше; сертифікат МІТ відповідного напряму.

Додатковими вимогами до інженерів-програмістів, програмістів (база даних), програмістів прикладних, програмістів системних є наступні: вища освіта з одного з технічних напрямів підготовки: “Кібернетика”, “Математика”, “Прикладна математика”, “Інформатика” або технічна освіта у сфері автоматизації та комп’ютерних технологій; дохід за визначеною професією за попередній календарний рік у розмірі, еквівалентному 24 000 доларів США або більше; сертифікат МІТ відповідного напряму.

Аналітики повинні мати підтверджений досвід роботи за відповідною професією не менше 3 років. Додаткові кваліфікаційні вимоги: вища освіта з одного з технічних напрямів підготовки: “Кібернетика”, “Математика”, “Прикладна математика”, “Інформатика”; дохід за визначеною професією за попередній календарний рік у розмірі не менше 24 000 доларів США.

Адміністратори бази даних повинні мати досвід роботи за аналогічною професією не менше 3 років, а щодо додаткових кваліфікаційних вимог – вища освіта за фахом, навички з забезпечення працездатності баз даних під керівництвом MySQL/PostgreSQL/ MS SQL, підтримки та розвитку наявної інфраструктури баз даних, моніторингу та продуктивності та аналізу роботи баз даних, створення SQL запитів, роботи з операційними системами windows, Linux; досвід адміністрування баз даних MySQL/PostgreSQL/ MS SQL.

Обов’язковою вимогою до адміністраторів даних є наявність 3-річного досвіду за професією. Додаткова вимога – вища освіта за фахом.

Аналітики комп’ютерного банку даних повинні мати досвід роботи за аналогічною професією не менше 3 років. Додаткові кваліфікаційні вимоги: вища освіта за фахом, навички з перевірки реквізитів рахунків-фактур, аудиту вантажних рахунків, аналізу даних щодо відвантаження, перевірки логіки розрахунку, спілкування з клієнтами, оптимізації бізнес-процесів; знання англійської мови на рівні Intermediate (або вище);
впевнене користування MS Excel.

Адміністратори системи повинні обов’язково мати досвід роботи за відповідною професією не менше 3 років. Додаткові кваліфікаційні вимоги:
вища освіта з технічного напряму підготовки; навички з обслуговування та ремонту комп’ютерної техніки та периферійних пристроїв, встановлення ОС Windows, Microsoft Office та інших прикладних програм, впровадження в роботу медичних та бухгалтерських інформаційних систем, допомоги користувачам, обслуговування комп’ютерної мережі та серверного обладнання; знання електроніки, комп’ютерної техніки, операційних систем Windows, мережевих технологій.

Інженери з програмного забезпечення комп’ютерів та інженери із застосування комп’ютерів повинні мати підтверджений досвід роботи за професією відповідного напряму не менше ніж 3 роки. Додатковими вимогами для обох категорій є наявність вищої освіти, а для інженерів з програмного забезпечення комп’ютерів також ще й знання Macintosh.

Експерти з управління інформаційними технологіями (у галузі блокчейн, криптовалюти, віртуальні активи) повинні мати 3-річний досвід роботи у даній галузі. Додаткові кваліфікаційні вимоги: вища освіта; дохід за визначеною професією за попередній календарний рік у розмірі, еквівалентному 24 000 доларів США або більше.

Обов’язковою вимогою до інженерів із впровадження нової техніки й технології є наявність підтвердженого досвіду роботи за даною професією не менше ніж 3 роки. Додаткові кваліфікаційні вимоги: вища освіта; навички з розробки та проєктування технічних завдань щодо впровадження новітніх інформаційних систем (створення проєктів комп’ютерних класів, лабораторій, систем відеоспостереження, систем контролю та управління), впровадження та вдосконалення новітніх інформаційних технологій.

Спеціалісти з інформаційної безпеки повинні мати 3-річний досвід роботи за відповідною професією. Додатковими кваліфікаційними вимогами є: вища освіта відповідно до напряму підготовки; дохід за визначеною професією за попередній календарний рік не менше 24 000 доларів США; чинний сертифікат з інформаційної безпеки (один з наступних: CISSP, CISA, CISM, ITIL Master).

Фахівці галузі обчислювальної техніки повинні мати підтверджений досвід роботи за професією відповідного напряму не менше ніж 3 років. Додаткові кваліфікаційні вимоги: вища освіта з технічного напряму підготовки; дохід за визначеною професією за попередній календарний рік у розмірі, еквівалентному 24 000 доларів США або більше.

Фахівці з комп’ютерної графіки (дизайну) повинні мати 2-річний досвід роботи за відповідною професією. Додаткові кваліфікаційні вимоги: вища освіта;
професійне знання вебпрограм WordPress; знання мов HTML, php, SEO, Link, Webmaster Tools; вміння аналізувати та створювати інформаційний контент.

Оператор з обробки інформації та програмного забезпечення повинні мати підтверджений досвід роботи за професією відповідного напряму не менше ніж 3 роки. Додаткові кваліфікаційні вимоги: вища освіта з технічного напряму підготовки;
дохід за визначеною професією за попередній календарний рік у розмірі, еквівалентному 24 000 доларів США або більше.

Досвід роботи може підтверджуватися одним або будь-якою комбінацією документів, зокрема:

1) трудова книжка працівника або її аналоги;

2) рекомендаційні листи, які підтверджують надання послуг у відповідній галузі;

3) договори про надання послуг у відповідній галузі;

4) акти приймання наданих послуг у відповідній галузі;

5) інші документи, що підтверджують досвід роботи, які видаються в країні проживання заявника.

Особа без громадянства (далі – апатрид) – особа, яка не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону. Людина може народитися без громадянства або стати апатридом пізніше.

Основною причиною відсутності громадянства є втрата громадянства в одній державі та неможливість набути громадянство в іншій державі. Те ж саме може відбутися, коли особа виходить із громадянства за власною ініціативою, оскільки це ще не гарантує автоматичне отримання громадянства іншої держави.

Українські громадяни, відповідно до положень Закону України «Про громадянство України», захищені від такої ситуації, адже вихід із громадянства України допускається лише у разі, якщо особа набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде її громадянство, якщо вийде з громадянства України.

Також існує чимала кількість людей, які з різних причин ніколи не набували громадянства жодної держави та не отримували паспорт.

За приблизними оцінками ООН в Україні на даний момент налічується близько 35000 осіб без громадянства.

Постає питання: Як такій категорії людей законно проживати на території України та користуватися своїми правами?

В червні 2020 року Верховна Рада прийняла зміни до Закону України «Про статус іноземців та осіб без громадянства», яким врегулювала статус апатридів в Україні. Законом встановлюється процедура визнання «особою без громадянства», що в подальшому надасть змогу для таких осіб документуватися та законно перебувати на території України, а також отримати посвідку на тимчасове проживання та посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон. А, за умови проживання на території України у зазначеному статусі понад 2 роки, – отримати дозвіл на імміграцію та посвідку на постійне проживання.

24 березня 2021 року Кабінет Міністрів України нарешті прийняв порядок реалізації положень зазначеного Закону. Відтепер особи без громадянства можуть звернутися до територіального органу Державної міграційної служби із заявою про визнання особою без громадянства. До заяви потрібно додати усі документи, що підтверджують особу. Це можуть бути паспорти (якщо такі були наявні), проїзні документи, свідоцтва про народження чи про шлюб, довідки про відсутність громадянства, документи про навчання у освітньому закладі України або іншої держави, паспорт громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року, документи про роботу, документи про отримання на території України медичної допомоги, документи про місце проживання тощо. Для підтвердження особи також має бути надана інформація про трьох осіб, які зможуть допомогти у встановленні особи заявника та підписати відповідні акти.

Загалом процедура обробки заяви має тривати до 6 місяців. За наявності певних причин розгляд заяви може бути продовжено до року. Після закінчення процедури особі або видається рішення про визнання або про відмову у визнанні особою без громадянства.

На час розгляду заяви особі видається довідка про звернення із заявою про визнання особою без громадянства, яка слугуватиме документом, що підтверджує особу.

Після отримання рішення про визнання особою без громадянства особа має право бути одокументованою посвідкою на тимчасове проживання в Україні.

Укладання шлюбних договорів поступово стає популярною практикою в Україні. Тим не менш, багато людей ставляться до такої процедури упереджено – чимало людей побоюються, що така угода обмежить їхні права. Договір передбачає регулювання взаємовідносин, і багато хто побоюється, що це зіпсує стосунки. Втім, все навпаки: укладання шлюбного контракту дозволяє подружжю уникнути непорозумінь і конфліктів стосовно їх прав, обов’язків та майнових питань. Шлюбний договір може стати своєрідною “страховкою” від майнових втрат у випадку розлучення чи поділу майна та в деяких інших аспектах. Він може визначати домовленості сторін у сфері батьківства та улагодити багато гострих питань, які виникають у багатьох подружніх пар і потенційно є конфліктними, складними для вирішення. 

Втім, майно та права власності на нього можуть стати могутнім інструментом маніпуляцій. Саме тому до складання шлюбного контракту потрібно залучати професійного юриста з досвідом практики у шлюбному праві. Це дозволяє зробити зрозумілими всі юридичні особливості складання та підписання контракту, скласти ті умови, що є актуальними для вашого шлюбу та ситуації. Юристи Expatpro роблять процес укладення шлюбного договору максимально простим, з урахуванням інтересів обох сторін та у відповідності до законодавства.

Що зазначається у шлюбному контракті?

Практичні будь-які права та обов’язки сторін у рамках закону, які стосуються майна та прав і обов’язків партнерів. 

У шлюбному контракті можна передбачити:

♦  Умови користування сімейним бюджетом;

♦  Правовий режим майна, набутого як до шлюбу (у фактично шлюбних відносинах), так і під час шлюбу;

♦  Порядок та спосіб утримання дітей під час та у випадку розірвання шлюбу;

♦  Порядок користування житлом та іншою власністю;

♦  Порядок виконання кредитних зобов’язань;

♦  Інші права та обов’язки.

Expatpro також надає консультації та юридичний супровід при підписанні контракту, де другою стороною виступає іноземець (іноземка). У нас ви можете отримати консультацію англійською мовою!

Хочете дізнатися більше про укладанню шлюбного контракту? Дзвоніть, або заповніть контактну форму внизу сторінки.

Розлучення є доволі складною процедурою не тільки з психологічної точки зору, а й з юридичної. При розірванні шлюбу важливим є максимально знизити матеріальні та моральні втрати, які часто супроводжують цей процес. Для швидкого та успішного проходження процесу розірвання шлюбу необхідна допомога кваліфікованого юриста. 

Спеціалісти Expatpro з сімейного права надають консультації з питань: 

♦  За якою процедурою відбувається процес припинення шлюбу?

♦  Куди звертатись для розірвання шлюбу?

♦  Чи можливо розірвати шлюб без згоди однієї зі сторін?

♦  Що потрібно для припинення шлюбу якщо є діти?

♦  Які документи потрібні для розлучення?

Команда Expatpro пропонує зрозумілі консультації, юридичні супровід та інші послуги по врегулюванню юридичних ситуацій, як в судовому, так і в позасудовому порядку. Наші юристи вільно володіють англійською мовою та без проблем проконсультують іноземних клієнтів. 

Expatpro допомагає клієнтам у вирішенні наступних завдань:

♦  Розлучення з іноземцем (іноземкою);

♦  Визнання шлюбу фіктивним та його розірвання;

♦  Розлучення подружжя, яке має дітей (через орган ДРАЦС або у судовому порядку в залежності від віку дітей);

♦  Підготовка пакету документів необхідних для розлучення;

♦  Розлучення в Україні без згоди одного з подружжя;

♦  Розподіл майна подружжя;

♦  Вирішення питань щодо опіки над дитиною та участі того з батьків, хто проживає окремо, у вихованні дитини.

Залучення спеціаліста з сімейного права значно спрощує процес розлучення та робить його зрозумілим для клієнта. 

Є запитання? Подзвоніть нам або заповніть форму на сторінці.

Вимоги для оформлення електронної візи в Україну

Для громадян деяких країн (див. перелік нижче) законодавством передбачено можливість подання документів на отримання візи онлайн. Електронна віза (далі – е-Віза) може діяти до 30 днів і призначена лише для одно- або дворазового в’їзду в залежності від типу візи.

Заява на отримання електронної візи в Україну подається через систему онлайн-заявок, а сама віза надається без фактичного відвідування консульства та просто роздруковується.

Мета в’їзду

е-Віза може бути оформлена з метою:

– ділової поїздки;

– приватної поїздки;

– туристичної поїздки;

– лікування;

– діяльності у сфері культури, науки, освіти, спорту;

– виконання службових обов’язків кореспондентом або представником іноземного засобу масової інформації.

Заява на отримання електронної візи в Україну подається не раніше ніж за 3 місяці та не менше ніж за 1 робочий день до поїздки в Україну. До заяви слід додати скановані копії наступних документів:

1. Перша сторінка паспорту (або інша сторінка паспорту, що містить персональні дані особи);
2. Документи, що підтверджують мету в’їзду (наприклад, туристичний ваучер, бронювання готелів та перельоту/лист-запрошення від приватної особи/лист-запрошення від юридичної особи, інвестиційні документи/медичні документи тощо);
3. Страховий поліс із сумою покриття 30 000 євро;
4. Підтвердження наявності достатнього фінансового забезпечення (приблизно 1,600 доларів США).

Візовий збір

Візовий збір за одноразову е-Візу становить 20 доларів США, а за дворазову – 30 доларів США. За оформлення -е-Візи у терміновому порядку потрібно заплатити подвійну суму візового збору.

Сплата візового збору є обов’язковою умовою для всіх категорій іноземців, в тому числі дітей віком до 6 років, дипломатів, представників міжнародних організацій, членів офіційної делегації вищих посадових осіб держав.

Розгляд візової заяви у разі оформлення е-Візи у терміновому порядку не перевищує 1 робочий день або 3 робочих дні у разі оформлення е-Візи у звичайному порядку.

Будь ласка, ознайомтесь із переліком країн, громадянам яких оформлюється е-Віза :

Співдружність Багамських островів

Барбадос

Беліз

Багатонаціональна держава Болівія

Королівство Бутан

Республіка Вануату

Республіка Гаїті

Республіка Ґватемала

Республіка Гондурас

Ґренада

Домініканська Республіка

Республіка Індія

Республіка Індонезія

Королівство Камбоджа

Китайська Народна Республіка

Республіка Кірібаті

Республіка Коста-Ріка

Лаоська Народно-Демократична Республіка

Республіка Маврикій

Малайзія

Мальдівська Республіка

Мексиканські Сполучені Штати

Федеративні Штати Мікронезії

Республіка Союзу М’янма

Республіка Науру

Федеративна Демократична Республіка Непал

Республіка Нікараґуа

Республіка Палау

Республіка Перу

Південно-Африканська Республіка

Республіка Ель-Сальвадор

Незалежна держава Самоа

Республіка Сейшельські Острови

Сент-Вінсент і Ґренадини

Сент-Люсія

Республіка Сінгапур

Соломонові Острови

Республіка Сурінам

Королівство Таїланд

Демократична Республіка Тімор-Лешті

Республіка Трінідад і Тобаґо

Тувалу

Республіка Фіджі

Республіка Філіппіни

Ямайка

Уряд спростив процедуру подачі заяви на отримання посвідки на тимчасове проживання

9 жовтня 2020 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 933, якою спрощується процедура видачі посвідок на тимчасове проживання певних категорій іноземців.

Зокрема, іноземні громадяни мають право подати заяву про отримання посвідки на тимчасове проживання, не виїжджаючи з України в зв’язку зі зміною мети в’їзду / перебування.

Нагадаємо, що раніше громадяни Грузії, Вірменії, Азербайджану, Узбекистану, Білорусі та Молдови, які прибули в Україну до набрання чинності постановою, були змушені залишати Україну і знову в’їжджати в країну для отримання посвідки на тимчасове проживання.

Відтепер громадяни країн зазначених вище, які тимчасово перебувають на території України і яким, відповідно до законів та міжнародних договорів, не потрібна довгострокова віза (типу D), мають право подати заяву на отримання посвідки на тимчасове проживання, не залишаючи території України, якщо у них є підстави для подання такої заяви.

Нововведення не стосуються громадян країни, визнаної Верховною Радою України агресором або державою-окупантом.

Ці зміни набули чинності 9 жовтня.

Згідно із законодавством України, з 2001 року заборонено продаж і купівлю земель сільськогосподарського призначення. Мораторій на продаж землі існував 19 років і означав, що земельні ділянки не могли бути продані, обдаровані або відчужені будь-яким іншим способом, окрім як в порядку спадкування та обміну.

Які землі перебували під мораторієм?

Мораторій існував на сільськогосподарські угіддя, а саме на орні землі, багаторічні насадження і сіножаті.

Що принесе нова земельна реформа?

Парламент прийняв закон, який скасовує мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення.

Відкриття ринку землі в Україні заплановане на 1 липня 2021 року (у попередній редакції закону це мало статися 1 жовтня 2020 року).

Далі наведені основні положення законопроекту “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення” прийнятого 31.03.2020 року:

– до 1 січня 2024 року право на придбання землі сільськогосподарського призначення мають тільки громадяни України;

– допуск іноземців до придбання земель сільськогосподарського призначення в Україні буде можливий тільки після прийняття відповідного рішення, яке має бути прийнято за результатами всенародного референдуму;

– землі сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності не підлягатимуть продажу;

– концентрація земельної площі у власності однієї особи в перші два роки після початку земельної реформи обмежується 100 га;

– з 1 січня 2024 року українським юридичним особам буде дозволено купувати до 10 тис. га сільськогосподарських угідь;

– оплата за придбання земельних ділянок буде здійснюватися тільки в безготівковій формі;

– власниками землі в порядку звернення стягнення на них, як на предмет застави, можуть стати банки. Такі земельні ділянки мають бути відчужені через аукціон протягом 2 років;

– юридичним особам, акціонерами яких є громадяни держави-агресора, фізичним особам, до яких застосовано санкції, забороняється купувати землю;

– іноземним громадянам забороняється купувати землю в 50-кілометровій зоні від державного кордону України (за винятком морських кордонів);

– ціна продажу ділянок сільськогосподарського призначення не може бути нижче їх нормативної грошової оцінки. Дана норма закону діятиме до 1 січня 2030 року.

Зазвичай усі товари, що ввозяться через митний кордон України, підлягають оподаткуванню (ПДВ = 20%) і обкладаються митом в залежності від виду товару.

Через митний кордон України можна ввозити наступні товари без письмового декларування та сплати митних зборів, але тільки один раз на день:

1) товари (крім етилового спирту та інших дистилятів, алкогольних напоїв, пива, тютюнових виробів, тютюну і промислових замінників тютюну, палива) загальною вартістю не більше 1 000 євро, і що перевозяться через пункти пропуску для повітряного сполучення.

2) товари, загальною вартістю не більше 500 євро, і загальною вагою не більше 50 кг, що перевозяться через інші пункти пропуску.

Як ввозити алкогольні напої та тютюнові вироби?

Заборонене ввезення алкогольних напоїв і тютюнових виробів через митний кордон України громадянами, які не досягли 18 років. Громадяни, що досягли 18 років, можуть без письмового декларування та сплати митних платежів провозити через митний кордон України наступну кількість алкогольних напоїв і тютюнових виробів, в розрахунку на одну особу в ручній поклажі або багажі:

1) 200 сигарет або 50 сигар, або 250 г тютюну, або зазначені товари в комплектах / блоках, загальною вагою не більше 250 г;

2) 5 літрів пива, 2 літри вина, 1 літр алкогольних напоїв міцністю більше 22% об.

Якщо особа, яка ввозить алкогольні напої та тютюнові вироби через митний кордон України, незалежно від їх кількості, знаходилася за межами України менше 24 годин, то стягується митний платіж.

ЯКІ ОСОБИСТІ РЕЧІ МОЖНА ВВОЗИТИ І ВИВОЗИТИ?

Згідно із законодавством України, усно задекларовані особисті речі можуть вільно ввозитися і вивозитися через митний кордон України та не підлягають обкладаються митними платежами.

Нижче приведений повний список:

1) засоби особистої гігієни та індивідуальна косметика, необхідна особі на період поїздки;

2) особистий одяг, нижня білизна, взуття з ознаками зносу і призначене тільки для особистого користування;

3) особисті прикраси, в тому числі метали і дорогоцінне каміння з ознаками зносу;

4) канцелярські товари;

5) одна фотокамера, одна відеокамера, відеокамера з кількістю фотографій, відеозаписів, фільмів і аксесуарів в розумних межах;

6) один портативний проектор з аксесуарами, з кількістю слайдів і / або плівок в розумних межах;

7) біноклі;

8) не більше двох портативних музичних інструментів;

9) один портативний аудіопристрій (включаючи магнітофон, диктофон, програвач компакт-дисків тощо) з кількістю фільмів, дисків і т.д. в розумних межах;

10) одне портативне радіо;

11) не більше двох мобільних телефонів і пейджерів;

12) один переносний телевізор;

13) не більше двох портативних персональних комп’ютерів і периферійного обладнання та аксесуарів; не більше трьох флеш-карт;

14) одна портативна друкарська машинка;

15) не більше двох калькуляторів, електронних книг;

16) ліки для особистого вживання;

17) звичайна та / або прогулянкова дитяча коляска – по одній на кожну дитину, що перетинає кордон з однією людиною, і тільки одна, якщо дитина не подорожує;

18) по одному інвалідному візку на кожну особу з фізичними обмеженнями, яка перетинає митний кордон України, та тільки один візок, якщо особа з фізичними обмеженнями не подорожує;

19) лікарські засоби, які перевозяться (пересилаються) через митний кордон України відповідно до порядку і в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України;

20) не більше двох наручних годинників;

21) 500 мл туалетної води та / або 100 мл парфумів;

22) спортивне обладнання: велосипед, вудка, комплект спорядження для скелелазіння, комплект спорядження для підводного плавання, комплект лиж, комплект тенісних ракеток, дошка для серфінгу або віндсерфінгу, комплект спорядження для гольфу та інше подібне спорядження призначене для використання однією особою;

23) спеціальне дитяче харчування для дітей, які страждають на фенілкетонурію або на інші захворювання, які вимагають спеціального харчування, яке не виробляється (не реалізується) на території України, і яке перевозиться (пересилається) через митний кордон України в порядку та в кількості, визначених Кабінетом Міністрів України;

24) інші товари, призначені для забезпечення повсякденних потреб особи, перелік і гранична кількість яких визначаються законами України.

Якщо Ви ввозите або вивозите валюту, що дорівнює або перевищує еквівалент в 10 000 євро за офіційним курсом Національного банку України на день перетинання митного кордону України, в такому випадку валюта має бути задекларована в письмовій формі.

Зручніше мати при собі валюту в розмірі, що не перевищує 9 999 євро.

Як перевозити домашніх тварин?

Домашні тварини, що перевозяться громадянами через митний кордон України, мають бути задекларовані в письмовій формі і підлягають ветеринарному контролю (ветеринарні сертифікати та інші документи) відповідно до закону.

ТОВАРИ, ЯКІ ВИ МОЖЕТЕ ВИВЕЗТИ З УКРАЇНИ

Українці та іноземні громадяни можуть вивозити через митний кордон України товари загальною вартістю менше 10 000 євро без письмового декларування та сплати митних платежів. Якщо Ви плануєте вивозити товари, вивіз яких обмежено законодавством України (наприклад, велику рогату худобу чи олійні культури) або товари, що підлягають митному контролю, загальною вартістю менше ніж 10 000 євро, то ви повинні задекларувати такі товари і сплатити митні платежі.

Якщо Ви вивозите через митний кордон України товари загальною вартістю понад 10000 євро, то повинні задекларувати їх та сплатити митні платежі. Деякі товари, що вивозяться громадянами через митний кордон України, загальною вартістю, що перевищує 10 000 євро, декларуються в письмовій формі без сплати податків, наприклад:

– товари, що вивозяться у зв’язку з виїздом з України на постійне місце проживання в іншу країну;

– товари, що перейшли громадянину-нерезиденту у спадщину в Україні, за умови підтвердження складу спадщини нотаріально;

– товари, тимчасово вивезені громадянами-резидентами за митний кордон України за наявності письмового зобов’язання їх повернення.

Відповідно до Податкового кодексу України, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій (РРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», РРО не застосовується у наступних випадках:

1) Річний оборот становить менше 1 000 000.00 грн.;

2) Розрахунок за товари/послуги здійснюється через банк;

3) У місці поставки товарів/послуг не відбувається готівковий розрахунок.

Щодо визначення безготівкового/готівкового розрахунку: до готівкового розрахунку прирівнюється прийом платежів через Liqpay, платіжні термінали. У разі, якщо платіж йде виключно через банк (з розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок) – платіж вважається безготівковим, і застосування РРО не обов’язково. Якщо при розрахунках використовуються банківські картки – РРО буде потрібен.

Формулювання Податкового кодексу і Закону про РРО суперечать один одному, і, за правилами подолання колізій нормативно-правових актів, слід керуватися нормою спеціального акту (у нашому випадку – Закону про РРО).

2 грудня 2020 було внесені зміни до законів, перенесено терміни для обов’язкового застосування касових апаратів (з 01.01.2022 року, і прив’язали ліміти до ставки мінімальних зарплат).

Також, цим законом змінили логіку визначення лімітів по групах платників єдиного податку (їх теж прив’язали до розміру мінімальної ЗП: для третьої групи ліміт буде не 7 млн. гривень, а 1167 мінімальних ЗП, затверджених станом на 01.01 (діятиме з 2021 року, наразі мінімальна ЗП на 2021 рік закладена 6000 грн., Бюджет ще не затверджений.)

Важлива інформація для громадян Сполученого Королівства. Вплив Brexit на безвізове перебування в Україні

З 2005 року між Україною і всіма країнами ЄС діє безвізовий режим, відповідно до якого громадяни ЄС (а також британські громадяни) мають право перебувати на території України 90/180 днів без візи.

Однак, з 1 лютого 2020 року Великобританія планує вийти зі складу ЄС (так званий “Брексіт”), а це означає, що безвізовий режим для британських громадян припинить свою дію.
Але британським мандрівникам не варто турбуватися!

Вчора, 29 січня, Президент України Володимир Зеленський підписав і оприлюднив Указ №28 / 2020 року, яким вводиться тимчасовий безвізовий режим для британських громадян терміном на 1 рік (з 31 січня 2020 року по 30 січня 2021 року).

Україна також планує вести переговори з Великобританією про подальше спрощення візових правил або введення безвізового режиму на регулярній основі.

Випадки, коли один з батьків самостійно, без відома іншого, вивозить дитину за кордон та тим самим порушує права іншого з батьків на доступ до дитини та піклування про неї, не є поодинокими. Однак, потрібно пам’ятати, що такі дії є незаконними.

Відповідно до міжнародного законодавства, один із батьків не має права самостійно приймати рішення (без згоди іншого) про зміну постійного місця проживання дитини. Якщо дитину вивезено за кордон одним з батьків без попереднього погодження, або є факт її неповернення з-за кордону у встановлений строк згідно відповідної згоди іншого з батьків на вивезення, та якщо при цьому порушуються права одного з батьків на піклування про дитину та доступу до неї, таке переміщення є незаконним.

Найбільш уразливими до міжнародного викрадення дітей в Україні є діти, що мають подвійне громадянство (і матері, і батька) та були народжені у так званих “змішаних” сім’ях, коли один з батьків є громадянином України, а інший – іноземної держави.

Сценарії міжнародного викрадення дітей в Україні можуть бути різними та найбільш поширені наступні:
● Батько чи мати (іноземці) перетинають кордон з дитиною, використовуючи паспорт дитини як громадянина іншої держави;
● Мати чи батько (громадяни України) перетинають кордон з дитиною, використовуючи паспорт дитини як громадянина України та свідоцтво про народження дитини, в якому визначено, що інший з батьків є іноземцем (у такому випадку не потрібна його згода на виїзд дитини за кордон);
● Мати чи батько (громадяни України) отримують документ про підтвердження проживання дитини з ними (це дає їм змогу самостійно, без згоди іншого з батьків, приймати рішення про виїзд за кордон з дитиною на строк, що не перевищує 1 місяця на рік) і перетинають кордон з дитиною, після чого не повертаються.

Окрім того, батько або мати (громадяни України), що проживають за кордоном, можуть здійснювати подорож з дитиною до України, наприклад для відвідування родичів, і лишитися тут, не повертаючись з дитиною до країни постійного проживання.
У згаданих ситуаціях для забезпечення повернення до держави постійного проживання дітей, які були протиправно вивезені або які незаконно утримуються на території іноземної держави, передбачені спеціальні юридичні механізми захисту батьківських прав та прав дитини.
Дані механізми визначені Конвенцією про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25.10.1980 року, яка набула чинності для України 01.09.2006 року і наразі застосовується у відносинах з іншими більш ніж 80 державами-учасницями.

У розумінні Конвенції, дії батька або матері за сукупності наступних умов мають розцінюватися як міжнародне викрадення:
1) дитина не досягла 16-річного віку;
2) дитина була незаконно переміщена або утримується на території іноземної держави одним із батьків з порушенням прав піклування та доступу до дитини іншого, який фактично здійснював ці права;
3) постійне місце проживання дитина мала в країні, що є учасницею Конвенції.

Кожна держава-учасниця створює або визначає зі вже існуючих Центральний орган, який співпрацюватиме з органом в іншій договірній державі з метою забезпечення повернення дітей та досягнення інших цілей та виконання функцій Конвенції. Той з батьків, чия дитина була незаконно переміщена або утримується з порушенням його прав на піклування, має звернутися з заявою до Центрального органу за місцем постійного проживання дитини за допомогою та сприянням у забезпеченні повернення дитини.

Заява має містити максимально повну інформацію про:
● Особу заявника;
● Особу дитини;
● Особу того, хто підозрюється в переміщенні або утримуванні дитини;
● Приблизне місце їх знаходження, а також обґрунтування заявником необхідності повернення дитини.

Варто звернути особливу увагу, що визначальним при вирішення спорів, що виникають у ситуації міжнародного викрадення дітей, є саме місце постійного проживання дитини, а громадянство дитини та батьків не мають жодного значення.

Існують випадки, при яких повернення дитини може бути складним чи взагалі неможливим. Наприклад, якщо з моменту переміщення пройшло більше року і дитина “прижилася” у новому середовищі, або якщо сама дитина заперечує проти повернення і досягла такого віку і рівня зрілості, при якому її думка має враховуватися при вирішенні спірної ситуації.

Згідно з українським законодавством, безвізовий режим дозволяє іноземцям-громадянам певних країн не отримувати візу для в’їзду на територію України.

Безвізовий режим дозволяє іноземцю перебувати на території України без візи не більше 90 днів протягом 180-денного періоду. У разі, якщо подорож до України запланована на довше, аніж на 90 днів, іноземцю потрібно буде отримувати довгострокову візу типу «Д».

Такий режим розповсюджується на іноземців-громадян наступних країн:

Австрія
Албанія
Антигуа і Барбуда
Андорра
Аргентина
Бельгія
Болгарія
Боснія та Герцеговина *
Бразилія
Бруней Даруссалам *
Ватикан
Великобританія
Гонконг (Китай) *
Греція
Данія
Естонія
Ізраїль
Ірландія
Ісландія
Іспанія
Італія
Казахстан
Канада
Катар
Киргизія
Кіпр
Корея
Латвія
Литва
Ліхтенштейн
Люксембург
Македонія
Мальта
Монако
Нідерланди
Німеччина
Норвегія
ОАЕ
Панама
Парагвай
Польща
Португалія
Румунія
Сан-Марино
Сент-Кіттс і Невіс
Сербія *
Словаччина
Словенія
США
Таджикистан
Туреччина
Угорщина
Уругвай
Фінляндія
Франція
Хорватія
Чехія
Чилі
Чорногорія
Швейцарія
Швеція
Японія

* Даний режим має свої особливості для певних країн. Так, для громадян Боснії та Герцеговини, Сербії дозволеним є перебування на території України без візи не більше 30 днів протягом 60-денного періоду; для громадян Бруней Даруссаламу – перебування до 30 днів; для громадян Гонконгу (Китай) – перебування до 14 днів.

Крім того, відповідно до української візової політики, існує ряд країн, громадянам яких не потрібно отримувати візу взагалі (навіть для подальшого оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні). Дане правило діє для громадян: Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Грузії, Молдови, Монголії (лише для поїздок зі службовою, туристичною, приватною метою), Російської Федерації та Узбекистану.

Існує також ряд країн, громадянам яких дозволено безвізовий режим в’їзду до України за наявності дипломатичного або службового паспортів.

Українське законодавство, що регулює питання оформлення віз для в’їзду в Україну містить такий термін, як «країни міграційного ризику». Змістом даного терміну є те, що громадяни таких країн мають право оформлювати візи для в’їзду в України виключно в українському консульстві в країні свого громадянства, в країні тимчасового або постійного проживання (при цьому необхідно мати посвідку на тимчасове або постійне проживання в такій країні).

Перелік країн міграційного ризику встановлений на законодавчому рівні та стосується переважно громадян країн Африки, Азії та Близького Сходу.

Громадянам вищезазначених країн надають візу в Україну лише після отримання спеціального погодження від Служби Безпеки України та за результатами проходження співбесіди.

При цьому, перевага надається громадянам, які, наприклад, мають у паспортному документі дійсну багаторазову використану візу країн Шенгенської угоди, Австралії, Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, Ірландії, Канади, Нової Зеландії, Сполучених Штатів Америки, Японії або мають дозвіл на проживання в одній із зазначених країн, або ж в’їжджає в Україну на запрошення державного органу чи міжнародної організації.

Громадяни країн міграційного ризику частіше зустрічаються з проблемою відмови у видачі візи та загалом зі значними складнощами й довгими строками отримання візи в Україну. Такі труднощі стають на заваді залучення в Україну потенційних інвесторів, розвитку іноземного бізнесу в Україні та зменшують міграційну привабливість України для іноземців загалом.

У будь-якому випадку EXPATPRO має величезний досвід у питаннях отримання віз для в’їзду в Україну, допомігши багатьом потенційним інвесторам та іншим іноземцям отримати візи в Україну.

Станом на сьогодні до списку країн міграційного ризику Україна віднесла 70 наступних країн:

Алжирська Народна Демократична Республіка
Республіка Ангола
Ісламська Республіка Афганістан
Народна Республіка Бангладеш
Республіка Бенін
Республіка Ботсвана
Буркіна-Фасо
Республіка Бурунді
Соціалістична Республіка В’єтнам
Габонська Республіка
Ісламська Республіка Гамбія
Кооперативна Республіка Гайана
Республіка Гана
Гвінейська Республіка
Республіка Гвінея-Бісау
Республіка Екваторіальна Гвінея
Незалежна Держава Папуа-Нова Гвінея
Республіка Джибуті
Держава Еритрея
Федеративна Демократична Республіка Ефіопія
Арабська Республіка Єгипет
Єменська Республіка
Республіка Замбія
Республіка Зімбабве
Республіка Ірак
Ісламська Республіка Іран
Хашимітське Королівство Йорданія
Республіка Кабо-Верде
Республіка Камерун
Республіка Кенія
Киргизька Республіка
Союз Коморських Островів
Республіка Конго
Демократична Республіка Конго
Корейська Народно-Демократична Республіка
Республіка Кот-д’Івуар
Королівство Лесото
Республіка Ліберія
Ліванська Республіка
Держава Лівія
Ісламська Республіка Мавританія
Республіка Мадагаскар
Республіка Малаві
Республіка Малі
Королівство Марокко
Республіка Мозамбік
Республіка Намібія
Республіка Нігер
Федеративна Республіка Нігерія
Ісламська Республіка Пакистан
Палестина
Російська Федерація
Республіка Південний Судан
Республіка Руанда
Демократична Республіка Сан-Томе і Принсіпі
Королівство Свазіленд
Республіка Сенегал
Сирійська Арабська Республіка
Федеративна Республіка Сомалі
Республіка Судан
Республіка Сьєрра-Леоне
Республіка Таджикистан
Об’єднана Республіка Танзанія
Тоголезька Республіка
Королівство Тонга
Туніська Республіка
Республіка Уганда
Центральноафриканська Республіка
Республіка Чад
Демократична Соціалістична Республіка Шрі-Ланка

* Даний режим має свої особливості щодо певних країн: для громадян Боснії та Герцеговини, Сербії дозволено перебування на території України без візи не більше 30 днів протягом 60 днів; для громадян Бруней Даруссаламу – перебування до 30 днів; для громадян Гонконгу (Китай) – перебування до 14 днів.

Крім того, відповідно до українського візового регулювання, існує ряд країн, громадянам яких не потрібно отримувати візу взагалі (навіть для подальшого оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні). Дане правило діє для громадян: Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Грузії, Молдови, Монголії (лише для поїздок зі службовою, туристичною, приватною метою), Російської Федерації та Узбекистану.

Існує також ряд країн, громадянам яких дозволено безвізовий режим в’їзду до України за наявності дипломатичного або службового паспортів.

Більше прозорості, але нові питання для експатів. Що змінилося в дозволі на роботу і проживання в Україні?

23 травня 2017 року український парламент проголосував за Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення бар’єрів для залучення іноземних інвестицій “. Закон вступає силу 27 вересня 2017 року. Згідно положень цього правового акту, вся процедура легалізації іноземних громадян буде суттєво змінена. Нові правила спрямовані не тільки на спрощення всієї процедури отримання правового статусу для іноземних громадян, а також роблять весь процес прозорішим для захисту інтересів потенційних інвесторів, і зменшення бюрократичного навантаження та встановлення чітких рамок у повноваження державних органів.

НОВІ ПРАВИЛА ДЛЯ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ІНОЗЕМНИХ ГРОМАДЯН

Перша суттєва зміна з кінця вересня будь-який український роботодавець може найняти іноземного громадянина без необхідності надання будь-яких підтверджень щодо неможливості залучення до роботи українських громадян. У той же час, іноземні наймані працівники мають отримувати заробітну плату, яка становить 10 мінімальних заробітних плат, окрім іноземних найманих працівників у громадських об’єднаннях, благодійних організаціях та закладах освіти (заробітна плата цієї категорії осіб повинна бути не менше 5 мінімальних заробітних плат). Варто зазначити, що перелік документів, які необхідні для оформлення дозволу на застосування праці було скорочено, потрібні будуть лише загальні документи, такі як переклад паспорту, фотографії. Також, необхідно буде подавати засвідчений роботодавцем проект трудового договору. Довідки про відсутність судимості, дипломи про освіту, медичні довідки більше не вимагатимуть.

Встановлюються також нові строки, на які можна оформити дозвіл на застосування праці: відповідно до положень законодавства, дозвіл може бути оформлено на строк дії трудового договору, але не більш ніж на 3 роки (для роботодавців у сфері IT, власників бізнесу, працівників творчих професій, випускників університетів, що включено до топ-100 у світових рейтингах та високооплачуваних іноземних професіоналів) та не більше 1 року для інших іноземних громадян. Дозвіл на застосування праці може бути продовжено необмежену кількість разів.

Зазначені зміни є позитивними та дійсно убезпечують інтереси як працівників, так і роботодавців гарантують стабільніше становище, зменшать строки і кількість необхідних звернень до державних органів. Варто зазначити, що зміни також передбачають і чіткі обмеження строків розгляду звернень та прийняття відповідних рішень: 7 робочих днів -– для вирішення питання про оформлення дозволу, 3 робочі дні -– для вирішення питання щодо продовження строку дії дозволу на застосування праці. Однією із найбільш прогресивних змін варто вважати запровадження нового механізму: якщо уповноважений орган знайде певні помилки у документах, які подаються для оформлення дозволу, він більше не відмовлятиме у оформленні дозволу, а призупинятиме розгляд із направленням відповідних зауважень заявнику. Заявнику встановлюється строк для усунення недоліків -– 7 робочих днів

“ПЕРЕВАГИ” ТА “ПЛЮСИ” НОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Новий закон встановлює вимоги до мінімальної заробітної плати іноземних громадян, яка має становити 10 встановлених у законі розмірів мінімальних заробітних плат (станом на 2021 рік = 60 000 грн.) Зазначені вимоги не застосовуються до особливої категорії працівників, до яких належать учасники та засновники юридичних осіб в Україні, випускники з університетів, що включено до топ-100 у світових рейтингах, працівники творчих професій та IT-професіонали, заробітна плата яких може бути встановлена на будь-якому рівні, але не менше за мінімальну (6000 UAH).

Одна зі змін стосується збільшення розміру плати за отримання дозволу. У випадку оформлення 3-річного дозволу, розмір плати становить 6 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (2021 р. = 13 134 грн.) Аналогічний платіж доведеться заплатити у випадку продовження строку дії дозволу на застосування праці, що дещо “погіршує” становище роботодавців у порівнянні із попереднім порядком (нагадуємо, раніше плата за продовження строку дії дозволу на застосування праці не стягувалась).

ЗМІНИ У СФЕРІ ПРОЖИВАННЯ ІНОЗЕМНИХ ГРОМАДЯН В УКРАЇНІ

Додається нова підстава для отримання посвідки на тимчасове проживання – так, інвестори в українську економіку (у формі внеску до статутного капіталу юридичної особи в Україні) матимуть право подавати документи для оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні без необхідності працевлаштування у такій юридичній особі. Єдина вимога – розмір статутного капіталу має бути не менший ніж 100 000 EUR.

Строк для оформлення посвідки на тимчасове проживання складає 10 календарних днів (раніше строк розгляду становив не більше 15 календарних днів), а адміністративний збір трохи збільшується – до 20 розмірів неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (як за оформлення, так і за продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання = 340 грн.)

Додається суттєва вимога до роботодавців іноземних громадян: необхідно буде доводити, що роботодавець має у штаті як мінімум трьох громадян України (які працюють не менше 6 місяців, що передують даті подання документів для продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання) ЧИ, що роботодавець сплатив податки у розмірі не менше 50 мінімальних заробітних плат за останній фінансовий рік (2021 р. = 300 000 грн.) Насамкінець зазначимо, що зміни до законодавства у сфері працевлаштування та проживання іноземних громадян в Україні, встановлюють більш прості, прозорі, чіткі та менш бюрократичні процедури, проте які стали дорожчими.

Україна продовжує розробляти та вносити зміни до своєї правової системи, щоб зробити нашу країну привабливішою не лише для великого бізнесу, але і для малого. Наприклад, найпоширенішою формою ведення комерційної діяльності в Україні є ФОП, яке наразі є найпопулярнішою формою ведення малого та роботи у сфері ІТ-бізнесу, а також у  сфері надання послуг. За статистикою, в Україні зареєстровано понад 1 763 000 приватних підприємців (фізичних осіб-підприємців).

Стати приватним підприємцем (фізичною особою-підприємцем) в Україні є відносно простою справою.

Як правило, процедура складається з таких етапів:

1) Отримання ідентифікаційного номера платника податків в Україні;

2) Реєстрація як фізичної особи-підприємця у центрі надання адміністративних послуг (або у нотаріуса);

3) Відкриття банківського рахунку.

Відповідно до закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» фізичній особі-підприємцю, який є іноземним громадянином, будуть потрібні наступні документи:

1. Паспорт (із засвідченим перекладом на українську мову);
2. Довідка про присвоєння ідентифікаційного номера платника податків;
3. Заявка встановленої форми;
4. Підтвердження адреси, за якою приватний підприємець зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності за своїм місцем проживання .

Згідно з Законом, адресою проживання є  адреса, за якою особа проживає постійно або тимчасово.

Усі особи, що легально перебувають на території України, повинні зареєструвати свою адресу проживання. Штамп із зазначенням адреси проживання проставляється в українських документах, таких як внутрішній паспорт громадянина України, посвідка на тимчасове/постійне проживання, посвідчення біженця, довідка про звернення за захистом в Україні. Таким чином, якщо особа не має одного з вищезазначених документів, не потрібно реєструвати місце проживання в Україні. Якщо особа має за мету стати приватним підприємцем – цілком достатньо буде договору оренди або купівлі-продажу.

Фізичні особи-підприємці мають право обрати спрощену систему оподаткування та сплачувати Єдиний податок в розмірі 5% від суми валового доходу своєї підприємницької діяльності (макс. 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, що станом на 01 січня 2021 р. становить 7 млн. грн.). Також обов’язковою є щомісячна сплата єдиного соціального внеску у розмірі 1320 грн. (станом на 01 січня 2021 р.).

Якщо Ви є резидентом України і маєте пасивний дохід від іноземних компаній, перевірте, чи застосовуються до Вас нові податкові норми.

Законопроект про внесення змін до Податкового кодексу України № 1210, прийнятий Верховною Радою України та затверджений у січні, був остаточно підписаний Президентом 21 травня 2020 року. Серед інших змін до українського законодавства, були введені норми Контрольованих Іноземних Компаній (КІК).

Норми КІК є інструментом податкових органів щодо запобігання агресивній податкові оптимізації та зміні податкової бази. Ці норми визначають, що якщо резидент певної юрисдикції має вирішальний контроль над суб’єктом господарювання, який оформлений у юрисдикції з надзвичайно низькою ставкою податку на прибуток, то доходи такого суб’єкта господарювання повинні декларуватися та оподатковуватися в юрисдикції особи, що має вирішальний контроль.

Платником податку на прибуток КІК є особа, яка має такий контроль.

Компанія вважається такою, що контролюється фізичною особою – резидентом України, у випадках, коли:

1) фізична особа-резидент України володіє в Компанії часткою, яка становить понад 50%;

2) фізична особа-резидент України володіє в Компанії часткою, яка становить більше 10%, за умови, що кілька фізичних осіб-резидентів спільно володіють в такій Компанії часткою, яка становить понад 50%;

3) фізична особа-резидент України здійснює оперативний контроль над іноземним суб’єктом господарювання (КІК) самостійно або спільно з іншими фізичними особами-резидентами.

Зверніть увагу, дохід КІК звільняється від оподаткування, якщо:

– є діюча угода про уникнення подвійного оподаткування та/або угода про обмін податковою інформацією між Україною та країною, де знаходиться КІК

ТА

– КІК сплачує податки на прибуток (і ставка становить не менше 13%)

АБО

– частина пасивного доходу КІК становить не більше 50%. У той же час таких пасивних доходів може бути більше, за умови, що така компанія має достатні ресурси для здійснення своєї господарської діяльності (персонал, власний статутний капітал тощо) та використовує капітал у господарській діяльності, що приносить активний дохід.

Крім того, дохід КІК не оподатковується за наступних умов:

– загальний дохід усіх КІК, що контролюються однією особою (з усіх джерел) не перевищує 2 млн. євро на кінець звітного періоду;

– КІК є публічною компанією, акції якої продаються на визнаній фондовій біржі;

– КІК є організацією, яка, згідно із законодавством відповідної іноземної юрисдикції, займається благодійною діяльністю і не розподіляє дохід на користь своїх засновників (учасників).

Контролюючі особи зобов’язані подати звіт до податкової служби про підконтрольні іноземні компанії одночасно зі щорічною декларацією про майно та доходи, або декларацією про податок на прибуток підприємств за відповідний календарний рік, у електронній формі з електронним підписом, згідно із законом про електронний документообіг. Форма звіту затверджується Міністерством Фінансів. Наразі така форма звіту у розробці.

Будь ласка, зауважте, що навіть якщо дохід КІК звільняється від оподаткування, контролююча особа все одно має подати звіт до податкових органів. Контролююча особа повинна вказати у податковому звіті причини звільнення від сплати податку. У цьому випадку контролююча особа звільняється від обов’язку обчислювати прибуток Контрольованої Іноземної Компанії. Водночас, усі інші частини податкового звіту мають бути заповненими.

Новий закон передбачає відповідальність за такі порушення:

– не подання контролюючою особою звіту про КІК;

– несвоєчасне подання звіту;

– неможливість контролюючої особи розкрити деяку інформацію у звіті про КІК.

Жодних штрафних санкцій та штрафів під час визначення та розрахунку прибутку від КІК за період 2021-2022 роки не передбачено. У подальшому, закон передбачає застосування штрафу у розмірі, що залежить від виду порушення: від 50 до 1000 розмірів прожиткового мінімуму (поточний прожитковий мінімум становить 2197 грн).

Норми КІК набувають чинності 1 січня 2021 року, тому, всі учасники господарських товариств та акціонери все ще встигають перевірити, чи застосовуються такі норми до них, та підготуватися до виконання всіх формальностей.

Фізична особа-підприємець (ФОП) в Україні – це суб’єкт господарювання, який має право виконувати роботи або надавати послуги як незалежний підрядник.

Реєструючись як фізична особа-підприємець, особа має обрати види діяльності та відповідну податкову систему.

Процедура реєстрації

Будь-яка дієздатна особа, незалежно від громадянства, може зареєструватися як Фізична особа- підприємець (ФОП) в Україні. Місце проживання фізичної особи в Україні не впливає на місце реєстрації як ФОП. Тому особа може зареєструватися у будь-якому органі реєстрації в Україні (чи то в нотаріальній конторі, або в центрах адміністративних послуг). Реєстрація займає до 24 годин після подання документів.

До того ж, можна зареєструватись як ФОП через Інтернет: у цьому випадку заявник повинен мати електронний цифровий підпис.

Податки на ФОП 

ФОП провадить свою діяльність за обраною системою оподаткування: загальною або спрощеною.

Загальна система оподаткування передбачає сплату 18% податку на чистий прибуток. Крім того, ФОП повинен сплатити 1,5% військового збору та 22% єдиного соціального внеску з чистого прибутку до Пенсійного фонду. Реєстрація особи, як платника ПДВ є обов’язковою, якщо річний оборот сягає 1 000 000 гривень (в Україні ПДВ становить 20%).

Спрощена система оподаткування передбачає сплату єдиного податку залежно від обраної групи платників єдиного податку та застосовується з обмеженнями на діяльність (останнє означає, що деякі види діяльності заборонені для оподаткування за спрощеною системою). Отже, ФОП може обрати одну з чотирьох груп системи сплати єдиного податку:

1) ФОП першої групи сплачує фіксований податок (210 грн. на місяць у 2020 р.), здійснює виключно роздрібний продаж товарів та/або провадить господарську діяльність з надання побутових послуг населенню, має річний дохід до 1 000 000 грн., та не використовує працю найманих осіб;

2) ФОП другої групи сплачує фіксований податок (944 грн. на місяць у 2020 р.), здійснює продаж та/або виробництво товарів, надання послуг (виконання робіт) виключно населенню та/або платникам єдиного податку, має річний дохід до 5 000 000 грн., та не більше 10  співробітників. Такі ФОП можуть працювати з/надавати послуги суб’єктам господарювання, які використовують спрощений режим оподаткування, або лише фізичним особам;

3) ФОП третьої групи має річний дохід до 7 000 000 грн., не має обмежень щодо кількості працівників, та сплачує єдиний податок у розмірі 3% прибутку (для платника ПДВ) або 5% прибутку (для особи, що не є платником ПДВ);

4) ФОП четвертої групи – власники фермерських господарств, розмір ставки податку яких залежить від типу землі.

ФОП зазвичай обирають третю групу платників єдиного податку, що дозволяє їм зручно вести облік, виконувати роботи та надавати послуги з експорту (товарів, робіт), або будь-які інші послуги будь-якій юридичній особі або ФОП.

Зверніть увагу на те, що існують обмеження у формі сплати для платників єдиного податку: вона може здійснюватися виключно готівкою (готівкою та/або банківською операцією).

Додатково щомісяця сплачується єдиний соціальний внесок до Пенсійного фонду в розмірі 22% від мінімальної заробітної плати, яка з вересня 2020 році складає 1100грн.

Варто зазначити, що якщо ФОП отримує платежі готівкою (POS-термінали також розглядаються як готівкова операція) та сума доходу перевищує 1 000 000 грн., то ФОП має встановити спеціальний касовий апарат.

Основним фактом проти провадження діяльності як ФОП є те, що ФОП несе відповідальність всім своїм майном.

ФОП чи Найманий працівник 

Значна кількість компаній, особливо ІТ-компанії, з метою оптимізації податкового навантаження, часто використовують схему, згідно з якою певний спеціаліст залучається до роботи як ФОП, замість того, щоб наймати його працівником. Таким чином роботодавець значно зменшує податкове навантаження та уникає певних зобов’язань, покладених на нього трудовим законодавством (щорічна відпустка, відпустка по вагітності та пологах, відпустка по догляду за дитиною, гарантії при звільнені тощо). Існує ризик того, що відносини між особою та компанією будуть визнані дійсними трудовими відносинами. Що, як наслідок, призведе до штрафу для «роботодавця».

Слід зазначити, що законодавство щодо діяльності ФОП змінюється. Процедура реєстрації та система оподаткування для ФОП постійно спрощуються та вдосконалюються. Часті зміни відбуваються в оподаткуванні, вводяться у застосування спеціальні касові апарати.

Різноманітні заходи зменшують вплив ФОП на зменшення надходжень до бюджету, наприклад, кілька з нещодавно повідомлених:

• затвердження критеріїв, які б встановлювали фактичні трудові відносини між ФОП та компанією;
• запровадження п’ятої групи платників спрощеної системи оподаткування для ІТ-спеціалістів (що передбачає незначне збільшення до 5% ставки податку для ФОП в ІТ-сфері, 1,5% військового збору та вищу ставку єдиного соціального внеску (22% від суми двох мінімальних зарплат, у 2020 р. ця сума дорівнює 2078,12 грн.) та спеціального внеску у фонд розвитку, що збільшується з 1% у 2020 р. до 5% у 2024 р. для сплати щорічно);
• заборона ФОП надавати будь які послуги (у цьому випадку схеми уникнення трудових відносин припинять своє існування).

Україна посилює заходи безпеки, що запобігають розповсюдженню коронавірусу COVID-19 на території України.
Прем’єр-міністр України Олексій Гончарук повідомив, що з 24.02.2019 року на всіх пунктах пропуску Державної прикордонної служби, Міністерства охорони здоров’я України та інших державних органів буде вжито заходів температурного контролю.

Державна прикордонна служба інформує на своєму офіційному сайті про постійний моніторинг температури кожного, хто приїжджає до України з інших країн.
Правовою основою для прийняття заходів безпеки проти коронавіруса в Україні є Накази МОЗ України № 518 від 24.02.2020 р. “Про затвердження рекомендацій щодо дій фармацевтичних працівників в умовах профілактики і поширення на території України захворювань, викликаних коронавірусом СOVID-19” і № 552 від 25.02.2020 р. “Про затвердження та впровадження стандартів медичної допомоги при коронавірусі 2019 року (СOVID-19)”.

Що станеться, якщо захворювання буде зафіксоване на прикордонному контрольно-пропускному пункті? Будь-яка людина з підвищеною температурою та іншими ранніми ознаками коронавірусу буде відправлена до лікарні для подальшого обстеження і підтвердження / спростування факту зараження.
Що стосується поточної інформації, наразі в Україні не було підтверджених випадків коронавірусу.

Український парламент почав жорсткіше регулювати готівкові розрахунки та розрахунки платіжними картками в Україні.

Законопроект №1053-1 «Про внесення змін до ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг» від 20.09.2019 р. та №1073 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг» від 20.09.2019 р. були підписані Президентом України 17 жовтня 2019 року. Закони набирають чинності 19 квітня 2020 року.

Касові апарати (РРО – Реєстратори розрахункових операцій) зобов’язані мати підприємці, що сплачують єдиний податок, і є платниками ІІ-IV групи та інші суб’єкти господарювання, які отримують готівкові розрахунки. Звертаємо увагу, що до готівкових розрахунків також належать розрахунки платіжними картками, за допомогою еквайрингу, токенів тощо.

Загальні правила використання РРО для всіх платників єдиного податку ІІ-IV груп починають діяти з 1 квітня 2021 року. Проте, передбачено перехідний період для деяких категорій ФОПів. До 01.01.2021 р. РРО та/або програмні РРО не застосовують платники єдиного податку другої – четвертої груп (ФОПи) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1 млн. грн., крім тих, які здійснюють:

● реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту;
● реалізацію лікарських засобів, виробів медичного призначення та надання платних послуг у сфері охорони здоров’я.

З 01.01.2021 р. до 01.04.2021 р. не використовувати РРО (програмні РРО) зможуть ФОП – платники єдиного податку другої-четвертої груп (обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1 млн. грн., незалежно від обраного виду діяльності, крім тих, які здійснюють:

● реалізацію товарів (надання послуг) через мережу інтернет;
● реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту;
● реалізацію лікарських засобів, виробів медичного призначення та надання платних послуг у сфері охорони здоров’я;
● реалізацію ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння;
● роздрібну торгівлю уживаними товарами в магазинах (група 47.79 КВЕД);
● діяльність ресторанів, кафе, ресторанів швидкого обслуговування, якщо така діяльність є іншою, ніж визначена у п. 11 ст. 9 Закону про РРО;
● діяльність туристичних агентств, туристичних операторів;
● діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщення (група 55.10 КВЕД);
● реалізацію текстилю (крім реалізації за готівкові кошти на ринках), деталей та приладдя для автотранспортних засобів відповідно до переліку, що затверджується КМУ.

У будь-якому випадку, застосування касового апарату не є обов’язковим для:
● ФОП на єдиному податку 1 групи;
● Суб’єктів господарювання, які розраховуються в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з рахунку платника на рахунок одержувача, без використання електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо;
● Суб’єктів господарювання, чия діяльність не підпадає під Класифікатор ДФС (переважно, це виробники);
● Суб’єктів господарювання, чия діяльність підпадає під дії винятків, передбачених ст. 9 Закону.

Касові апарати, до початку застосування, мають бути зареєстровані Державною податковою службою і процедура може зайняти деякий час (не менше 5 робочих днів). Тип відповідного РРО має бути включений до переліку дозволених до використання апаратів в Україні. Перевірте будь ласка, заздалегідь, чи будуть нові правила застосовуватися до Вас.

Ще наприкінці 2019 року, ми в EXPATPRO вже почали формувати прогнози на 2020-ий рік. Працюючи з іноземними та українськими інвесторами, ми безперервно спостерігаємо за політичною та економічною ситуацією в країні. Та, насправді, розвиток нашої фірми якнайкраще відображає інвестиційний клімат у країні. І зараз усе свідчить про оздоровлення бізнес-середовища, яке здатне залучити все більше ефективних та масштабних вкладень.

Загалом, наші клієнти наразі активно шукають проекти, які б їх зацікавили. Найбільше приваблюють сфери сільського господарства, високих технологій та альтернативної енергетики. Уряд очікує надходження інвестицій на 50 млрд. доларів протягом наступних 5-ти років: це цілком можливо, якщо будуть створені відповідні умови для бізнесу. Щойно український бізнес відчує, що тут зручно і безпечно будувати власну справу з довгостроковою перспективою, «підтягнуться» й іноземні бізнесмени. Це відбудеться, коли українці почнуть розповідати закордонним колегам, як працює система тут. Тому, в найближчий час нам необхідно працювати над тим, щоб Україна завоювала довіру насамперед місцевих підприємців.

Відповідно до результатів щорічного опитування Європейської Бізнес Асоціації, українські бізнесмени мають високі очікування від 2020 року. А саме, 77% опитаних очікують на позитивну динаміку росту бізнесу. Це на 3% більше, ніж в минулому році: дещо песимістичні настрої були тоді обумовлені президентськими виборами. Але повернення позитивної динаміки – гарний показник. Це означає, що ситуація швидко стабілізувалася.

Однак, варто зазначити, що такий оптимізм побудований радше на сподіваннях та надіях, ніж на вже задоволених вимогах та потребах бізнесів. Тож сьогодні владі потрібно докладати багато зусиль, щоб виправдати їх. Крім того, ми маємо розуміти, що одна людина не здатна змінити ситуацію без підтримки команди та комплексних рішень, які зачіпають багато сфер державного управління. А представникам бізнесу, зі свого боку, потрібно продовжувати повідомляти свої побажання та бачення змін. Від влади ж очікують на кроки в напрямку захисту прав власності і кредиторів, антикорупційні кроки та створення ринку землі.

Перший крок назустріч прогресу в галузі захисту прав власності і кредиторів – це прийнятий закон «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні». Він дійсно має потенціал покращити інвестиційний клімат України, оскільки напрямки покращення були обрані в результаті комплексної оцінки відповідності законодавства України практикам, описаним Групою Світового банку в методології рейтингу Doing Business. Цей закон спрямований на усунення деяких юридичних прогалин, а також впровадження в правову систему України інноваційних правових інструментів. Наприклад, очікується, що в результаті прийняття закону вдасться знизити кількість порушень прав міноритарних акціонерів, знизити вартість кредитних ресурсів, зменшити витрати, пов’язані з будівництвом житлових і нежитлових об’єктів, підвищити якість правосуддя у господарських справах і скоротити термін розгляду господарських спорів. Крім того, планується збільшити кількість товариств з обмеженою відповідальністю, які діють на підставі модельного статуту.

Очікування інвесторів щодо антикорупційних кроків – одна з констант українського бізнес-середовища. Вочевидь за наявності корупційного фактору в країні інвестори бояться вкладати гроші, які вони можуть втратити, і закон буде не на їх боці. Розуміння, що місцеві гравці інколи все ще мають більше влади та важелів впливу, стримує надходження інвестицій в Україну. Тож ми очікуємо, що боротьба з корупцією продовжиться, а рішення влади будуть точними та ефективними. Крім того, хотілося б, щоб пришвидшився процес «виходу» економіки з тіні. Часто реальні бізнес-процеси, обороти не декларуються, а щось зберігається у готівці. Це затримує розвиток ринку.
Інше очікування стосується створення ринку землі, що викликало багато обговорень. Цей крок став однією з основних обіцянок нової влади, і відповідний закон вже ухвалили в першому читанні. Якщо відповідну законодавчу базу буде створено, це відкриє новий напрям для потоку українських та іноземних вкладень. Вірогідно, ключовими покупцями землі стануть великі іноземні суверенні та приватні фонди, а, отже, проекти будуть масштабними.

В цілому, якщо відповідні політичні рішення буде прийнято, а фактичний економічний розвиток України відповідатиме встановленим владою прогнозам та цільовим показникам, інвестиційний клімат продовжить покращуватися. Зокрема, йдеться про зниження облікової ставки з 16,5% до 8% та стримування інфляції на рівні 5%. Сьогодні ж капітал коштує занадто дорого для інвесторів, а бізнес-середовище залишається нестабільним. Однак, є всі підстави очікувати на позитивні зміни та якісний прогрес.

Таким чином, ми в EXPATPRO продовжуватимемо радити інвесторам вкладатися та розвивати український бізнес у 2020 році. Впевнені, що влада рухається в правильному напрямку, тож ринок України підвищуватиме свою інвестиційну привабливість протягом усього року. Зі свого боку, ми захищатимемо інтереси українського та іноземного бізнесу і також будемо сприяти оздоровленню бізнес-клімату.