Блог

Згідно із законодавством України, з 2001 року заборонено продаж і купівлю земель сільськогосподарського призначення. Мораторій на продаж землі існував 19 років і означав, що земельні ділянки не могли бути продані, обдаровані або відчужені будь-яким іншим способом, окрім як в порядку спадкування та обміну.

Які землі перебували під мораторієм?

Мораторій існував на сільськогосподарські угіддя, а саме на орні землі, багаторічні насадження і сіножаті.

Що принесе нова земельна реформа?

Парламент прийняв закон, який скасовує мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення.

Відкриття ринку землі в Україні заплановане на 1 липня 2021 року (у попередній редакції закону це мало статися 1 жовтня 2020 року).

Далі наведені основні положення законопроекту “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення” прийнятого 31.03.2020 року:

– до 1 січня 2024 року право на придбання землі сільськогосподарського призначення мають тільки громадяни України;

– допуск іноземців до придбання земель сільськогосподарського призначення в Україні буде можливий тільки після прийняття відповідного рішення, яке має бути прийнято за результатами всенародного референдуму;

– землі сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності не підлягатимуть продажу;

– концентрація земельної площі у власності однієї особи в перші два роки після початку земельної реформи обмежується 100 га;

– з 1 січня 2024 року українським юридичним особам буде дозволено купувати до 10 тис. га сільськогосподарських угідь;

– оплата за придбання земельних ділянок буде здійснюватися тільки в безготівковій формі;

– власниками землі в порядку звернення стягнення на них, як на предмет застави, можуть стати банки. Такі земельні ділянки мають бути відчужені через аукціон протягом 2 років;

– юридичним особам, акціонерами яких є громадяни держави-агресора, фізичним особам, до яких застосовано санкції, забороняється купувати землю;

– іноземним громадянам забороняється купувати землю в 50-кілометровій зоні від державного кордону України (за винятком морських кордонів);

– ціна продажу ділянок сільськогосподарського призначення не може бути нижче їх нормативної грошової оцінки. Дана норма закону діятиме до 1 січня 2030 року.

Зазвичай усі товари, що ввозяться через митний кордон України, підлягають оподаткуванню (ПДВ = 20%) і обкладаються митом в залежності від виду товару.

Через митний кордон України можна ввозити наступні товари без письмового декларування та сплати митних зборів, але тільки один раз на день:

1) товари (крім етилового спирту та інших дистилятів, алкогольних напоїв, пива, тютюнових виробів, тютюну і промислових замінників тютюну, палива) загальною вартістю не більше 1 000 євро, і що перевозяться через пункти пропуску для повітряного сполучення.

2) товари, загальною вартістю не більше 500 євро, і загальною вагою не більше 50 кг, що перевозяться через інші пункти пропуску.

Як ввозити алкогольні напої та тютюнові вироби?

Заборонене ввезення алкогольних напоїв і тютюнових виробів через митний кордон України громадянами, які не досягли 18 років. Громадяни, що досягли 18 років, можуть без письмового декларування та сплати митних платежів провозити через митний кордон України наступну кількість алкогольних напоїв і тютюнових виробів, в розрахунку на одну особу в ручній поклажі або багажі:

1) 200 сигарет або 50 сигар, або 250 г тютюну, або зазначені товари в комплектах / блоках, загальною вагою не більше 250 г;

2) 5 літрів пива, 2 літри вина, 1 літр алкогольних напоїв міцністю більше 22% об.

Якщо особа, яка ввозить алкогольні напої та тютюнові вироби через митний кордон України, незалежно від їх кількості, знаходилася за межами України менше 24 годин, то стягується митний платіж.

ЯКІ ОСОБИСТІ РЕЧІ МОЖНА ВВОЗИТИ І ВИВОЗИТИ?

Згідно із законодавством України, усно задекларовані особисті речі можуть вільно ввозитися і вивозитися через митний кордон України та не підлягають обкладаються митними платежами.

Нижче приведений повний список:

1) засоби особистої гігієни та індивідуальна косметика, необхідна особі на період поїздки;

2) особистий одяг, нижня білизна, взуття з ознаками зносу і призначене тільки для особистого користування;

3) особисті прикраси, в тому числі метали і дорогоцінне каміння з ознаками зносу;

4) канцелярські товари;

5) одна фотокамера, одна відеокамера, відеокамера з кількістю фотографій, відеозаписів, фільмів і аксесуарів в розумних межах;

6) один портативний проектор з аксесуарами, з кількістю слайдів і / або плівок в розумних межах;

7) біноклі;

8) не більше двох портативних музичних інструментів;

9) один портативний аудіопристрій (включаючи магнітофон, диктофон, програвач компакт-дисків тощо) з кількістю фільмів, дисків і т.д. в розумних межах;

10) одне портативне радіо;

11) не більше двох мобільних телефонів і пейджерів;

12) один переносний телевізор;

13) не більше двох портативних персональних комп’ютерів і периферійного обладнання та аксесуарів; не більше трьох флеш-карт;

14) одна портативна друкарська машинка;

15) не більше двох калькуляторів, електронних книг;

16) ліки для особистого вживання;

17) звичайна та / або прогулянкова дитяча коляска – по одній на кожну дитину, що перетинає кордон з однією людиною, і тільки одна, якщо дитина не подорожує;

18) по одному інвалідному візку на кожну особу з фізичними обмеженнями, яка перетинає митний кордон України, та тільки один візок, якщо особа з фізичними обмеженнями не подорожує;

19) лікарські засоби, які перевозяться (пересилаються) через митний кордон України відповідно до порядку і в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України;

20) не більше двох наручних годинників;

21) 500 мл туалетної води та / або 100 мл парфумів;

22) спортивне обладнання: велосипед, вудка, комплект спорядження для скелелазіння, комплект спорядження для підводного плавання, комплект лиж, комплект тенісних ракеток, дошка для серфінгу або віндсерфінгу, комплект спорядження для гольфу та інше подібне спорядження призначене для використання однією особою;

23) спеціальне дитяче харчування для дітей, які страждають на фенілкетонурію або на інші захворювання, які вимагають спеціального харчування, яке не виробляється (не реалізується) на території України, і яке перевозиться (пересилається) через митний кордон України в порядку та в кількості, визначених Кабінетом Міністрів України;

24) інші товари, призначені для забезпечення повсякденних потреб особи, перелік і гранична кількість яких визначаються законами України.

Якщо Ви ввозите або вивозите валюту, що дорівнює або перевищує еквівалент в 10 000 євро за офіційним курсом Національного банку України на день перетинання митного кордону України, в такому випадку валюта має бути задекларована в письмовій формі.

Зручніше мати при собі валюту в розмірі, що не перевищує 9 999 євро.

Як перевозити домашніх тварин?

Домашні тварини, що перевозяться громадянами через митний кордон України, мають бути задекларовані в письмовій формі і підлягають ветеринарному контролю (ветеринарні сертифікати та інші документи) відповідно до закону.

ТОВАРИ, ЯКІ ВИ МОЖЕТЕ ВИВЕЗТИ З УКРАЇНИ

Українці та іноземні громадяни можуть вивозити через митний кордон України товари загальною вартістю менше 10 000 євро без письмового декларування та сплати митних платежів. Якщо Ви плануєте вивозити товари, вивіз яких обмежено законодавством України (наприклад, велику рогату худобу чи олійні культури) або товари, що підлягають митному контролю, загальною вартістю менше ніж 10 000 євро, то ви повинні задекларувати такі товари і сплатити митні платежі.

Якщо Ви вивозите через митний кордон України товари загальною вартістю понад 10000 євро, то повинні задекларувати їх та сплатити митні платежі. Деякі товари, що вивозяться громадянами через митний кордон України, загальною вартістю, що перевищує 10 000 євро, декларуються в письмовій формі без сплати податків, наприклад:

– товари, що вивозяться у зв’язку з виїздом з України на постійне місце проживання в іншу країну;

– товари, що перейшли громадянину-нерезиденту у спадщину в Україні, за умови підтвердження складу спадщини нотаріально;

– товари, тимчасово вивезені громадянами-резидентами за митний кордон України за наявності письмового зобов’язання їх повернення.

Іноземні громадяни мають отримати дозвіл на роботу, щоб офіційно працювати в Україні. Компанія-роботодавець (або приватний підприємець) подає заяву до місцевого центру зайнятості, щоб отримати для потенційного працівника дозвіл на роботу в Україні.

Дозвіл на працевлаштування в Україні не дає права іноземному громадянину обирати місце роботи і посаду на свій розсуд. Один дозвіл на роботу надається виключно для однієї посади, і зберігається цей документ у роботодавця.

Українське законодавство передбачає декілька категорій для іноземних працівників. Для кожної категорії існує перелік документів, необхідних для подачі заяви на отримання дозволу на роботу. Для подачі заяви на отримання дозволу на працевлаштування, роботодавець повинен визначити групу, до якої належить потенційний працівник.

Існують наступні категорії:

1) штатні іноземні працівники;

2) особливі категорії іноземних працівників:

– іноземці-засновники підприємств;

– ІТ-фахівці;

– іноземні високооплачувані фахівці;

– випускники ТОП-100 ВНЗ світового рейтингу;

– відряджені іноземні співробітники;

– іноземці, які подають документи на визнання біженцями або особами, які потребують додаткового захисту.

Особливі категорії іноземних працівників в Україні мають деякі привілеї щодо ставки заробітної плати і терміну дії дозволу на роботу.

Варто також відзначити деякі вимоги стосовно ставки заробітної плати для іноземних працівників. Мінімальна заробітна плата штатного працівника становить 10 мінімальних заробітних плат, встановлених законодавством України. Якщо роботодавець є громадським об’єднанням, благодійним або навчальним закладом, то мінімальна ставка заробітної плати повинна складати 5 мінімальних заробітних плат. Станом на 2020 рік – це 50 000 грн. і 25 000 грн., відповідно.

Робота особливої категорії іноземних працівників оплачуються так само, як і українців, тобто рівень заробітної плати має становити не менше 1 мінімальної заробітної плати (в 2020 році з 1.09.2020 = 5000 грн.). Мінімальна заробітна плата іноземних високооплачуваних фахівців повинна становити не менше 50 мінімальних заробітних плат (що в 2020 році становила 250 000 грн.). Відряджені іноземні працівники не отримують зарплату в Україні, адже вона виплачується їх роботодавцем за кордоном.

Термін дії дозволу на роботу залежить від категорії. Термін дії дозволу на працевлаштування для загальної категорії становить від одного місяця до одного року. Дозвіл на роботу для особливих категорій може бути видано на термін до трьох років. Роботодавці мають право продовжувати термін дії дозволу на працевлаштування необмежену кількість разів.

Загальний перелік документів, необхідних для отримання дозволу на

працевлаштування:

– завірений переклад паспорта іноземця на українську мову;

– фотографія іноземця (розмір 3,5 на 4,5 см);

– проект майбутнього трудового договору.

Додатково, для особливих категорій, потрібно надати:

– завірений переклад відповідного диплома (для випускника одного зі світових ТОП-100 ВНЗ);

– копію договору про відрядження між українським та іноземним суб’єктами господарювання (для відряджених іноземних працівників).

Закон також визначає перелік іноземців, які не потребують дозволу на працевлаштування в Україні:

– іноземці, які мають дозвіл на постійне проживання;

– співробітники представництв іноземних компаній в Україні;

– співробітники іноземних акредитованих ЗМІ;

– учасники проектів міжнародної технічної допомоги;

– викладачі та вчені, запрошені на роботу до вищих навчальних закладів;

– представники іноземних морських (річкових) флотів і авіакомпаній, які обслуговують такі компанії в Україні;

– іноземці, які мають статус біженця чи визнані особами, які потребують додаткового захисту, або яким надано тимчасовий захист в Україні;

– професійні спортсмени;

– працівники творчих спеціальностей та діячі мистецтв;

– священнослужителі, запрошені релігійними організаціями для здійснення канонічної діяльності.

Для отримання дозволу на працевлаштування потрібно 7 робочих днів, а для продовження терміну дії дозволу на працевлаштування в Україні – 3 робочих дня.

Державне мито за видачу дозволу на працевлаштування залежить від терміну дії, і в 2020 році складало:

1) за дозвіл на роботу терміном від одного до трьох років – 12 612 грн;

2) за дозвіл терміном дії від шести місяців до одного року – 8 408 грн;

3) за дозвіл терміном дії до шести місяців – 4 204 грн.

Роботодавець має 10 робочих днів для сплати державного мита та 90 календарних днів для підписання трудового договору після отримання дозволу на роботу на робітника. Копію договору необхідно надати до місцевого центру зайнятості. Ненадання копії договору є підставою для анулювання дозволу на працевлаштування.

Дозвіл на працевлаштування не дає права на перебування в Україні, але може бути використаний як підстава для подальшої імміграції в Україну. Використовуючи дозвіл на працевлаштування, іноземний громадянин може подати заяву на отримання дозволу на тимчасове проживання на той самий строк дії, що і дозвіл на працевлаштування.

Відповідно до Податкового кодексу України, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій (РРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», РРО не застосовується у наступних випадках:

1) Річний оборот становить менше 1 000 000.00 грн.;

2) Розрахунок за товари/послуги здійснюється через банк;

3) У місці поставки товарів/послуг не відбувається готівковий розрахунок.

Щодо визначення безготівкового/готівкового розрахунку: до готівкового розрахунку прирівнюється прийом платежів через Liqpay, платіжні термінали. У разі, якщо платіж йде виключно через банк (з розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок) – платіж вважається безготівковим, і застосування РРО не обов’язково. Якщо при розрахунках використовуються банківські картки – РРО буде потрібен.

Формулювання Податкового кодексу і Закону про РРО суперечать один одному, і, за правилами подолання колізій нормативно-правових актів, слід керуватися нормою спеціального акту (у нашому випадку – Закону про РРО).

2 грудня 2020 було внесені зміни до законів, перенесено терміни для обов’язкового застосування касових апаратів (з 01.01.2022 року, і прив’язали ліміти до ставки мінімальних зарплат).

Також, цим законом змінили логіку визначення лімітів по групах платників єдиного податку (їх теж прив’язали до розміру мінімальної ЗП: для третьої групи ліміт буде не 7 млн. гривень, а 1167 мінімальних ЗП, затверджених станом на 01.01 (діятиме з 2021 року, наразі мінімальна ЗП на 2021 рік закладена 6000 грн., Бюджет ще не затверджений.)

Важлива інформація для громадян Сполученого Королівства. Вплив Brexit на безвізове перебування в Україні

З 2005 року між Україною і всіма країнами ЄС діє безвізовий режим, відповідно до якого громадяни ЄС (а також британські громадяни) мають право перебувати на території України 90/180 днів без візи.

Однак, з 1 лютого 2020 року Великобританія планує вийти зі складу ЄС (так званий “Брексіт”), а це означає, що безвізовий режим для британських громадян припинить свою дію.
Але британським мандрівникам не варто турбуватися!

Вчора, 29 січня, Президент України Володимир Зеленський підписав і оприлюднив Указ №28 / 2020 року, яким вводиться тимчасовий безвізовий режим для британських громадян терміном на 1 рік (з 31 січня 2020 року по 30 січня 2021 року).

Україна також планує вести переговори з Великобританією про подальше спрощення візових правил або введення безвізового режиму на регулярній основі.

Випадки, коли один з батьків самостійно, без відома іншого, вивозить дитину за кордон та тим самим порушує права іншого з батьків на доступ до дитини та піклування про неї, не є поодинокими. Однак, потрібно пам’ятати, що такі дії є незаконними.

Відповідно до міжнародного законодавства, один із батьків не має права самостійно приймати рішення (без згоди іншого) про зміну постійного місця проживання дитини. Якщо дитину вивезено за кордон одним з батьків без попереднього погодження, або є факт її неповернення з-за кордону у встановлений строк згідно відповідної згоди іншого з батьків на вивезення, та якщо при цьому порушуються права одного з батьків на піклування про дитину та доступу до неї, таке переміщення є незаконним.

Найбільш уразливими до міжнародного викрадення дітей в Україні є діти, що мають подвійне громадянство (і матері, і батька) та були народжені у так званих “змішаних” сім’ях, коли один з батьків є громадянином України, а інший – іноземної держави.

Сценарії міжнародного викрадення дітей в Україні можуть бути різними та найбільш поширені наступні:
● Батько чи мати (іноземці) перетинають кордон з дитиною, використовуючи паспорт дитини як громадянина іншої держави;
● Мати чи батько (громадяни України) перетинають кордон з дитиною, використовуючи паспорт дитини як громадянина України та свідоцтво про народження дитини, в якому визначено, що інший з батьків є іноземцем (у такому випадку не потрібна його згода на виїзд дитини за кордон);
● Мати чи батько (громадяни України) отримують документ про підтвердження проживання дитини з ними (це дає їм змогу самостійно, без згоди іншого з батьків, приймати рішення про виїзд за кордон з дитиною на строк, що не перевищує 1 місяця на рік) і перетинають кордон з дитиною, після чого не повертаються.

Окрім того, батько або мати (громадяни України), що проживають за кордоном, можуть здійснювати подорож з дитиною до України, наприклад для відвідування родичів, і лишитися тут, не повертаючись з дитиною до країни постійного проживання.
У згаданих ситуаціях для забезпечення повернення до держави постійного проживання дітей, які були протиправно вивезені або які незаконно утримуються на території іноземної держави, передбачені спеціальні юридичні механізми захисту батьківських прав та прав дитини.
Дані механізми визначені Конвенцією про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25.10.1980 року, яка набула чинності для України 01.09.2006 року і наразі застосовується у відносинах з іншими більш ніж 80 державами-учасницями.

У розумінні Конвенції, дії батька або матері за сукупності наступних умов мають розцінюватися як міжнародне викрадення:
1) дитина не досягла 16-річного віку;
2) дитина була незаконно переміщена або утримується на території іноземної держави одним із батьків з порушенням прав піклування та доступу до дитини іншого, який фактично здійснював ці права;
3) постійне місце проживання дитина мала в країні, що є учасницею Конвенції.

Кожна держава-учасниця створює або визначає зі вже існуючих Центральний орган, який співпрацюватиме з органом в іншій договірній державі з метою забезпечення повернення дітей та досягнення інших цілей та виконання функцій Конвенції. Той з батьків, чия дитина була незаконно переміщена або утримується з порушенням його прав на піклування, має звернутися з заявою до Центрального органу за місцем постійного проживання дитини за допомогою та сприянням у забезпеченні повернення дитини.

Заява має містити максимально повну інформацію про:
● Особу заявника;
● Особу дитини;
● Особу того, хто підозрюється в переміщенні або утримуванні дитини;
● Приблизне місце їх знаходження, а також обґрунтування заявником необхідності повернення дитини.

Варто звернути особливу увагу, що визначальним при вирішення спорів, що виникають у ситуації міжнародного викрадення дітей, є саме місце постійного проживання дитини, а громадянство дитини та батьків не мають жодного значення.

Існують випадки, при яких повернення дитини може бути складним чи взагалі неможливим. Наприклад, якщо з моменту переміщення пройшло більше року і дитина “прижилася” у новому середовищі, або якщо сама дитина заперечує проти повернення і досягла такого віку і рівня зрілості, при якому її думка має враховуватися при вирішенні спірної ситуації.

Згідно з українським законодавством, безвізовий режим дозволяє іноземцям-громадянам певних країн не отримувати візу для в’їзду на територію України.

Безвізовий режим дозволяє іноземцю перебувати на території України без візи не більше 90 днів протягом 180-денного періоду. У разі, якщо подорож до України запланована на довше, аніж на 90 днів, іноземцю потрібно буде отримувати довгострокову візу типу «Д».

Такий режим розповсюджується на іноземців-громадян наступних країн:

Австрія
Албанія
Антигуа і Барбуда
Андорра
Аргентина
Бельгія
Болгарія
Боснія та Герцеговина *
Бразилія
Бруней Даруссалам *
Ватикан
Великобританія
Гонконг (Китай) *
Греція
Данія
Естонія
Ізраїль
Ірландія
Ісландія
Іспанія
Італія
Казахстан
Канада
Катар
Киргизія
Кіпр
Корея
Латвія
Литва
Ліхтенштейн
Люксембург
Македонія
Мальта
Монако
Нідерланди
Німеччина
Норвегія
ОАЕ
Панама
Парагвай
Польща
Португалія
Румунія
Сан-Марино
Сент-Кіттс і Невіс
Сербія *
Словаччина
Словенія
США
Таджикистан
Туреччина
Угорщина
Уругвай
Фінляндія
Франція
Хорватія
Чехія
Чилі
Чорногорія
Швейцарія
Швеція
Японія

* Даний режим має свої особливості для певних країн. Так, для громадян Боснії та Герцеговини, Сербії дозволеним є перебування на території України без візи не більше 30 днів протягом 60-денного періоду; для громадян Бруней Даруссаламу – перебування до 30 днів; для громадян Гонконгу (Китай) – перебування до 14 днів.

Крім того, відповідно до української візової політики, існує ряд країн, громадянам яких не потрібно отримувати візу взагалі (навіть для подальшого оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні). Дане правило діє для громадян: Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Грузії, Молдови, Монголії (лише для поїздок зі службовою, туристичною, приватною метою), Російської Федерації та Узбекистану.

Існує також ряд країн, громадянам яких дозволено безвізовий режим в’їзду до України за наявності дипломатичного або службового паспортів.

Українське законодавство, що регулює питання оформлення віз для в’їзду в Україну містить такий термін, як «країни міграційного ризику». Змістом даного терміну є те, що громадяни таких країн мають право оформлювати візи для в’їзду в України виключно в українському консульстві в країні свого громадянства, в країні тимчасового або постійного проживання (при цьому необхідно мати посвідку на тимчасове або постійне проживання в такій країні).

Перелік країн міграційного ризику встановлений на законодавчому рівні та стосується переважно громадян країн Африки, Азії та Близького Сходу.

Громадянам вищезазначених країн надають візу в Україну лише після отримання спеціального погодження від Служби Безпеки України та за результатами проходження співбесіди.

При цьому, перевага надається громадянам, які, наприклад, мають у паспортному документі дійсну багаторазову використану візу країн Шенгенської угоди, Австралії, Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, Ірландії, Канади, Нової Зеландії, Сполучених Штатів Америки, Японії або мають дозвіл на проживання в одній із зазначених країн, або ж в’їжджає в Україну на запрошення державного органу чи міжнародної організації.

Громадяни країн міграційного ризику частіше зустрічаються з проблемою відмови у видачі візи та загалом зі значними складнощами й довгими строками отримання візи в Україну. Такі труднощі стають на заваді залучення в Україну потенційних інвесторів, розвитку іноземного бізнесу в Україні та зменшують міграційну привабливість України для іноземців загалом.

У будь-якому випадку EXPATPRO має величезний досвід у питаннях отримання віз для в’їзду в Україну, допомігши багатьом потенційним інвесторам та іншим іноземцям отримати візи в Україну.

Станом на сьогодні до списку країн міграційного ризику Україна віднесла 70 наступних країн:

Алжирська Народна Демократична Республіка
Республіка Ангола
Ісламська Республіка Афганістан
Народна Республіка Бангладеш
Республіка Бенін
Республіка Ботсвана
Буркіна-Фасо
Республіка Бурунді
Соціалістична Республіка В’єтнам
Габонська Республіка
Ісламська Республіка Гамбія
Кооперативна Республіка Гайана
Республіка Гана
Гвінейська Республіка
Республіка Гвінея-Бісау
Республіка Екваторіальна Гвінея
Незалежна Держава Папуа-Нова Гвінея
Республіка Джибуті
Держава Еритрея
Федеративна Демократична Республіка Ефіопія
Арабська Республіка Єгипет
Єменська Республіка
Республіка Замбія
Республіка Зімбабве
Республіка Ірак
Ісламська Республіка Іран
Хашимітське Королівство Йорданія
Республіка Кабо-Верде
Республіка Камерун
Республіка Кенія
Киргизька Республіка
Союз Коморських Островів
Республіка Конго
Демократична Республіка Конго
Корейська Народно-Демократична Республіка
Республіка Кот-д’Івуар
Королівство Лесото
Республіка Ліберія
Ліванська Республіка
Держава Лівія
Ісламська Республіка Мавританія
Республіка Мадагаскар
Республіка Малаві
Республіка Малі
Королівство Марокко
Республіка Мозамбік
Республіка Намібія
Республіка Нігер
Федеративна Республіка Нігерія
Ісламська Республіка Пакистан
Палестина
Російська Федерація
Республіка Південний Судан
Республіка Руанда
Демократична Республіка Сан-Томе і Принсіпі
Королівство Свазіленд
Республіка Сенегал
Сирійська Арабська Республіка
Федеративна Республіка Сомалі
Республіка Судан
Республіка Сьєрра-Леоне
Республіка Таджикистан
Об’єднана Республіка Танзанія
Тоголезька Республіка
Королівство Тонга
Туніська Республіка
Республіка Уганда
Центральноафриканська Республіка
Республіка Чад
Демократична Соціалістична Республіка Шрі-Ланка

* Даний режим має свої особливості щодо певних країн: для громадян Боснії та Герцеговини, Сербії дозволено перебування на території України без візи не більше 30 днів протягом 60 днів; для громадян Бруней Даруссаламу – перебування до 30 днів; для громадян Гонконгу (Китай) – перебування до 14 днів.

Крім того, відповідно до українського візового регулювання, існує ряд країн, громадянам яких не потрібно отримувати візу взагалі (навіть для подальшого оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні). Дане правило діє для громадян: Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Грузії, Молдови, Монголії (лише для поїздок зі службовою, туристичною, приватною метою), Російської Федерації та Узбекистану.

Існує також ряд країн, громадянам яких дозволено безвізовий режим в’їзду до України за наявності дипломатичного або службового паспортів.

Більше прозорості, але нові питання для експатів. Що змінилося в дозволі на роботу і проживання в Україні?

23 травня 2017 року український парламент проголосував за Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення бар’єрів для залучення іноземних інвестицій “. Закон вступає силу 27 вересня 2017 року. Згідно положень цього правового акту, вся процедура легалізації іноземних громадян буде суттєво змінена. Нові правила спрямовані не тільки на спрощення всієї процедури отримання правового статусу для іноземних громадян, а також роблять весь процес прозорішим для захисту інтересів потенційних інвесторів, і зменшення бюрократичного навантаження та встановлення чітких рамок у повноваження державних органів.

НОВІ ПРАВИЛА ДЛЯ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ІНОЗЕМНИХ ГРОМАДЯН

Перша суттєва зміна з кінця вересня будь-який український роботодавець може найняти іноземного громадянина без необхідності надання будь-яких підтверджень щодо неможливості залучення до роботи українських громадян. У той же час, іноземні наймані працівники мають отримувати заробітну плату, яка становить 10 мінімальних заробітних плат, окрім іноземних найманих працівників у громадських об’єднаннях, благодійних організаціях та закладах освіти (заробітна плата цієї категорії осіб повинна бути не менше 5 мінімальних заробітних плат). Варто зазначити, що перелік документів, які необхідні для оформлення дозволу на застосування праці було скорочено, потрібні будуть лише загальні документи, такі як переклад паспорту, фотографії. Також, необхідно буде подавати засвідчений роботодавцем проект трудового договору. Довідки про відсутність судимості, дипломи про освіту, медичні довідки більше не вимагатимуть.

Встановлюються також нові строки, на які можна оформити дозвіл на застосування праці: відповідно до положень законодавства, дозвіл може бути оформлено на строк дії трудового договору, але не більш ніж на 3 роки (для роботодавців у сфері IT, власників бізнесу, працівників творчих професій, випускників університетів, що включено до топ-100 у світових рейтингах та високооплачуваних іноземних професіоналів) та не більше 1 року для інших іноземних громадян. Дозвіл на застосування праці може бути продовжено необмежену кількість разів.

Зазначені зміни є позитивними та дійсно убезпечують інтереси як працівників, так і роботодавців гарантують стабільніше становище, зменшать строки і кількість необхідних звернень до державних органів. Варто зазначити, що зміни також передбачають і чіткі обмеження строків розгляду звернень та прийняття відповідних рішень: 7 робочих днів -– для вирішення питання про оформлення дозволу, 3 робочі дні -– для вирішення питання щодо продовження строку дії дозволу на застосування праці. Однією із найбільш прогресивних змін варто вважати запровадження нового механізму: якщо уповноважений орган знайде певні помилки у документах, які подаються для оформлення дозволу, він більше не відмовлятиме у оформленні дозволу, а призупинятиме розгляд із направленням відповідних зауважень заявнику. Заявнику встановлюється строк для усунення недоліків -– 7 робочих днів

“ПЕРЕВАГИ” ТА “ПЛЮСИ” НОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Новий закон встановлює вимоги до мінімальної заробітної плати іноземних громадян, яка має становити 10 встановлених у законі розмірів мінімальних заробітних плат (станом на 2021 рік = 60 000 грн.) Зазначені вимоги не застосовуються до особливої категорії працівників, до яких належать учасники та засновники юридичних осіб в Україні, випускники з університетів, що включено до топ-100 у світових рейтингах, працівники творчих професій та IT-професіонали, заробітна плата яких може бути встановлена на будь-якому рівні, але не менше за мінімальну (6000 UAH).

Одна зі змін стосується збільшення розміру плати за отримання дозволу. У випадку оформлення 3-річного дозволу, розмір плати становить 6 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (2021 р. = 13 134 грн.) Аналогічний платіж доведеться заплатити у випадку продовження строку дії дозволу на застосування праці, що дещо “погіршує” становище роботодавців у порівнянні із попереднім порядком (нагадуємо, раніше плата за продовження строку дії дозволу на застосування праці не стягувалась).

ЗМІНИ У СФЕРІ ПРОЖИВАННЯ ІНОЗЕМНИХ ГРОМАДЯН В УКРАЇНІ

Додається нова підстава для отримання посвідки на тимчасове проживання – так, інвестори в українську економіку (у формі внеску до статутного капіталу юридичної особи в Україні) матимуть право подавати документи для оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні без необхідності працевлаштування у такій юридичній особі. Єдина вимога – розмір статутного капіталу має бути не менший ніж 100 000 EUR.

Строк для оформлення посвідки на тимчасове проживання складає 10 календарних днів (раніше строк розгляду становив не більше 15 календарних днів), а адміністративний збір трохи збільшується – до 20 розмірів неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (як за оформлення, так і за продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання = 340 грн.)

Додається суттєва вимога до роботодавців іноземних громадян: необхідно буде доводити, що роботодавець має у штаті як мінімум трьох громадян України (які працюють не менше 6 місяців, що передують даті подання документів для продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання) ЧИ, що роботодавець сплатив податки у розмірі не менше 50 мінімальних заробітних плат за останній фінансовий рік (2021 р. = 300 000 грн.) Насамкінець зазначимо, що зміни до законодавства у сфері працевлаштування та проживання іноземних громадян в Україні, встановлюють більш прості, прозорі, чіткі та менш бюрократичні процедури, проте які стали дорожчими.

Що таке «шлюб» за законодавством України?

Відповідно до законодавства України, шлюб – це свідомий, рівноправний союз чоловіка та жінки, який прагне створити сім’ю, зареєстровану органом державної реєстрації актів цивільного стану (Реєстратора).
Чоловік і жінка, які проживають як сім’я без шлюбу, не вважаються подружжям.

Правове регулювання шлюбу

Закон України визначає порядок реєстрації шлюбу в Україні між громадянином України та емігрантом або особою без громадянства, а також шлюбу між емігрантами або особами без громадянства.
Згідно з чинним законодавством, експати та особи без громадянства мають рівні права та обов’язки щодо шлюбних та сімейних відносин.

Яких умов слід дотримуватися для вступу у шлюб?

Процедура одруження в Україні не є складною згідно із законом. Для реєстрації шлюбу в Україні необхідно дотримуватися таких умов:

– Наречений і наречена повинні досягти шлюбного віку (18 років, право на шлюб можна отримати за рішенням суду – за клопотанням, поданим особами, які досягли 16 років);
– Наречений і наречена не повинні одружуватися з іншою людиною;
– Існують певні обемеження, такі як: шлюб між братами і сестрами заборонений, між родичами прямої лінії, між усиновлювачем та дитиною).

Документи необхідні для шлюбу в Україні

Якщо порівнювати шлюб між громадянами України, то процедура шлюбу з іноземними громадянами в Україні набагато складніша.
Експати, які мають на меті зареєструвати свій шлюб в Україні, повинні надати реєстратору (департаменту Міністерства юстиції) такі документи:

1. Оригінал паспорта або інших зазначених документів (із зазначенням, що підтверджує законність їхнього перебування на території України, якщо інше не передбачено чинним законодавством України).
2. Якщо в паспорті відсутня інформація про шлюбний статус емігранта, емігрант повинен надати легалізовану довідку, що підтверджує, що він не вступає у шлюб, видану уповноваженим органом у країні походження емігранта з перекладом на українську мову.
3. Іноземні громадяни, які уклали шлюб раніше, зможуть зареєструвати повторний шлюб, лише якщо вони нададуть документи, що підтверджують припинення попереднього шлюбу. Наприклад, рішення суду про розірвання шлюбу, якщо воно є остаточним, свідоцтво про розірвання шлюбу, свідоцтво про смерть партнера або інші документи, що підтверджують припинення попереднього шлюбу, передбачені закордонним законодавством. Такі документи повинні бути видані уповноваженим органом та належним чином легалізовані з подальшим перекладом на українську мову.

Кроки для реєстрації шлюбу з іноземними громадянами

Процедура реєстрації закордонних шлюбів в Україні наступна:

1. Подання особистої заяви до Секретаря.
Якщо особа, яка намагається укласти шлюб, не може подати заяву особисто з поважних причин, її підпис під заявою повинен бути нотаріально посвідчений. Нотаріально завірену заяву подає представник, який діє на підставі нотаріально завіреної довіреності.
2. Реєстратор приймає заяву, роз’яснює заявникам їхні права та обов’язки, порядок реєстрації шлюбу, обов’язок надавати правильну інформацію та наслідки подання недостовірної інформації.
3. Фактична дата реєстрації шлюбу призначається на підставі погодження із заявниками. Як правило, шлюб із емігрантом реєструється після закінчення 1 (одного) місяця після подання заяви. Реєстрація шлюбу проводиться раніше з поважних причин, підтверджених документами (вагітність, серйозна хвороба тощо).
4. Шлюб реєструється в присутності обох заявників.

Порядок перевірки законності перебування іноземців в Україні

Основним моментом, який є важливим для реєстрації шлюбу з іноземним громадянином, є те, що емігрант з дня реєстрації шлюбу повинен перебувати в Україні на законних підставах.
Отримавши всі вищезазначені документи, начальник підрозділу Секретаріату надсилає запит Державній міграційній службі про підтвердження того, чи є перебування емігранта в Україні законним та з’ясовує кількість днів, які він має до виїзду з України.
На підставі результатів перевірок Державна міграційна служба видає висновок про легальне перебування іноземних громадян в Україні, повідомляючи про кількість днів законного перебування в Україні.

Термінова процедура шлюбу

Процедура одруження, коли чоловік і жінка, які прагнуть укласти шлюб, є громадянами різних країн, може бути як загальною, так і терміновою.
З 2016 року проект під назвою «Шлюб протягом дня» виконується у кількох містах України. Вартість такої послуги повинна становити від 2 500,00 грн (у робочі дні) до 3 500,00 грн у вихідні та святкові дні. Ця ціна також включає плату за послуги реєстратора та державне мито.

Для термінової процедури шлюбу необхідно укласти договір з інститутом (зазвичай це державна установа) та подати загальну заяву на реєстрацію шлюбу. Після оплати послуг та отримання всіх необхідних документів (висновок, виданий Державною міграційною службою, квитанції, угода, анкета, переклад паспорта) майбутнє подружжя подає заяву до підрозділу реєстратора Секретаріату (за місцем розташування інституту), де буде здійснюватися реєстрація шлюбу.
Після реєстрації шлюбу подружня пара отримує свідоцтво про шлюб.

Порядок оформлення візового договору після одруження

Після реєстрації шлюбу іноземний громадянин, у разі планування проживання в Україні, подає заяву на дозвіл на тимчасове проживання. Емігрант повинен виїхати з України для отримання візи нового типу “D” (на підставі свідоцтва про шлюб). Метою відвідування України є возз’єднання родини. Цю процедуру (повторного в’їзду) слід проводити, навіть якщо емігрант є громадянином країни, яка має безвізовий режим з Україною.

Постійне проживання в Україні

Шлюб з громадянином України є підставою для отримання дозволу на проживання в Україні. За два роки, перебуваючи у шлюбі з громадянином України, емігрант може отримати посвідку на постійне проживання, а пізніше – отримати громадянство України.

Якщо емігрант укладе шлюб з особою, яка не є громадянином України, але є емігрантом, який має дозвіл на постійне проживання, він зможе отримати такий дозвіл, не дотримуючись цих двох років. Але для того, щоб стати громадянином України за таких обставин, емігрант повинен чекати п’ять років, дотримуючись певних умов.

Шлюб за межами України

Шлюб між громадянином України та іноземними громадянами, зареєстрованим за її межами, вважається дійсним Україною. Цей шлюб не повинен реєструватися в Україні повторно. Хоча свідоцтво про шлюб, видане емігранту та громадянину України за межами його території, повинно бути належним чином засвідчене (легалізовано) у країні та перекладено на українську мову з нотаріальним посвідченням.

Розірвання шлюбу

Шлюб може бути розірваний в судовому порядку або позасудовим (через кабінети секретаря) залежно від певних обставин (спільних дітей та їхнього віку, мотивації сторін, визначеності дітей, аліментів та розподілу майнових питань).

Відділ сумісного майна

Майно, придбане подружжям у шлюбі, належить і дружині, і чоловікові, тобто є у спільній власності.

Таким чином, загалом у разі розірвання шлюбу майно подружжя ділиться між ними на рівні частини. У той же час окремою приватною власністю дружини або чоловіка є: майно, придбане до шлюбу, у шлюбі, але на підставі договору дарування або як спадщина, у шлюбі, але придбаному власними грошима , квартира або земельна власність, придбана в результаті приватизації.

Шлюбний договір

Подружня пара має можливість укласти шлюбний договір. Цей договір може бути укладений як до, так і після реєстрації шлюбу (у цьому випадку шлюбний договір діє з дня реєстрації шлюбу) та підлягає нотаріальному посвідченню. Шлюбний договір регулює майнові відносини подружжя, визначає їх майнові права та обов’язки.

Україна продовжує розробляти та вносити зміни до своєї правової системи, щоб зробити нашу країну привабливішою не лише для великого бізнесу, але і для малого. Наприклад, найпоширенішою формою ведення комерційної діяльності в Україні є ФОП, яке наразі є найпопулярнішою формою ведення малого та роботи у сфері ІТ-бізнесу, а також у  сфері надання послуг. За статистикою, в Україні зареєстровано понад 1 763 000 приватних підприємців (фізичних осіб-підприємців).

Стати приватним підприємцем (фізичною особою-підприємцем) в Україні є відносно простою справою.

Як правило, процедура складається з таких етапів:

1) Отримання ідентифікаційного номера платника податків в Україні;

2) Реєстрація як фізичної особи-підприємця у центрі надання адміністративних послуг (або у нотаріуса);

3) Відкриття банківського рахунку.

Відповідно до закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» фізичній особі-підприємцю, який є іноземним громадянином, будуть потрібні наступні документи:

1. Паспорт (із засвідченим перекладом на українську мову);
2. Довідка про присвоєння ідентифікаційного номера платника податків;
3. Заявка встановленої форми;
4. Підтвердження адреси, за якою приватний підприємець зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності за своїм місцем проживання .

Згідно з Законом, адресою проживання є  адреса, за якою особа проживає постійно або тимчасово.

Усі особи, що легально перебувають на території України, повинні зареєструвати свою адресу проживання. Штамп із зазначенням адреси проживання проставляється в українських документах, таких як внутрішній паспорт громадянина України, посвідка на тимчасове/постійне проживання, посвідчення біженця, довідка про звернення за захистом в Україні. Таким чином, якщо особа не має одного з вищезазначених документів, не потрібно реєструвати місце проживання в Україні. Якщо особа має за мету стати приватним підприємцем – цілком достатньо буде договору оренди або купівлі-продажу.

Фізичні особи-підприємці мають право обрати спрощену систему оподаткування та сплачувати Єдиний податок в розмірі 5% від суми валового доходу своєї підприємницької діяльності (макс. 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, що станом на 01 січня 2021 р. становить 7 млн. грн.). Також обов’язковою є щомісячна сплата єдиного соціального внеску у розмірі 1320 грн. (станом на 01 січня 2021 р.).

Якщо Ви є резидентом України і маєте пасивний дохід від іноземних компаній, перевірте, чи застосовуються до Вас нові податкові норми.

Законопроект про внесення змін до Податкового кодексу України № 1210, прийнятий Верховною Радою України та затверджений у січні, був остаточно підписаний Президентом 21 травня 2020 року. Серед інших змін до українського законодавства, були введені норми Контрольованих Іноземних Компаній (КІК).

Норми КІК є інструментом податкових органів щодо запобігання агресивній податкові оптимізації та зміні податкової бази. Ці норми визначають, що якщо резидент певної юрисдикції має вирішальний контроль над суб’єктом господарювання, який оформлений у юрисдикції з надзвичайно низькою ставкою податку на прибуток, то доходи такого суб’єкта господарювання повинні декларуватися та оподатковуватися в юрисдикції особи, що має вирішальний контроль.

Платником податку на прибуток КІК є особа, яка має такий контроль.

Компанія вважається такою, що контролюється фізичною особою – резидентом України, у випадках, коли:

1) фізична особа-резидент України володіє в Компанії часткою, яка становить понад 50%;

2) фізична особа-резидент України володіє в Компанії часткою, яка становить більше 10%, за умови, що кілька фізичних осіб-резидентів спільно володіють в такій Компанії часткою, яка становить понад 50%;

3) фізична особа-резидент України здійснює оперативний контроль над іноземним суб’єктом господарювання (КІК) самостійно або спільно з іншими фізичними особами-резидентами.

Зверніть увагу, дохід КІК звільняється від оподаткування, якщо:

– є діюча угода про уникнення подвійного оподаткування та/або угода про обмін податковою інформацією між Україною та країною, де знаходиться КІК

ТА

– КІК сплачує податки на прибуток (і ставка становить не менше 13%)

АБО

– частина пасивного доходу КІК становить не більше 50%. У той же час таких пасивних доходів може бути більше, за умови, що така компанія має достатні ресурси для здійснення своєї господарської діяльності (персонал, власний статутний капітал тощо) та використовує капітал у господарській діяльності, що приносить активний дохід.

Крім того, дохід КІК не оподатковується за наступних умов:

– загальний дохід усіх КІК, що контролюються однією особою (з усіх джерел) не перевищує 2 млн. євро на кінець звітного періоду;

– КІК є публічною компанією, акції якої продаються на визнаній фондовій біржі;

– КІК є організацією, яка, згідно із законодавством відповідної іноземної юрисдикції, займається благодійною діяльністю і не розподіляє дохід на користь своїх засновників (учасників).

Контролюючі особи зобов’язані подати звіт до податкової служби про підконтрольні іноземні компанії одночасно зі щорічною декларацією про майно та доходи, або декларацією про податок на прибуток підприємств за відповідний календарний рік, у електронній формі з електронним підписом, згідно із законом про електронний документообіг. Форма звіту затверджується Міністерством Фінансів. Наразі така форма звіту у розробці.

Будь ласка, зауважте, що навіть якщо дохід КІК звільняється від оподаткування, контролююча особа все одно має подати звіт до податкових органів. Контролююча особа повинна вказати у податковому звіті причини звільнення від сплати податку. У цьому випадку контролююча особа звільняється від обов’язку обчислювати прибуток Контрольованої Іноземної Компанії. Водночас, усі інші частини податкового звіту мають бути заповненими.

Новий закон передбачає відповідальність за такі порушення:

– не подання контролюючою особою звіту про КІК;

– несвоєчасне подання звіту;

– неможливість контролюючої особи розкрити деяку інформацію у звіті про КІК.

Жодних штрафних санкцій та штрафів під час визначення та розрахунку прибутку від КІК за період 2021-2022 роки не передбачено. У подальшому, закон передбачає застосування штрафу у розмірі, що залежить від виду порушення: від 50 до 1000 розмірів прожиткового мінімуму (поточний прожитковий мінімум становить 2197 грн).

Норми КІК набувають чинності 1 січня 2021 року, тому, всі учасники господарських товариств та акціонери все ще встигають перевірити, чи застосовуються такі норми до них, та підготуватися до виконання всіх формальностей.

Фізична особа-підприємець (ФОП) в Україні – це суб’єкт господарювання, який має право виконувати роботи або надавати послуги як незалежний підрядник.

Реєструючись як фізична особа-підприємець, особа має обрати види діяльності та відповідну податкову систему.

Процедура реєстрації

Будь-яка дієздатна особа, незалежно від громадянства, може зареєструватися як Фізична особа- підприємець (ФОП) в Україні. Місце проживання фізичної особи в Україні не впливає на місце реєстрації як ФОП. Тому особа може зареєструватися у будь-якому органі реєстрації в Україні (чи то в нотаріальній конторі, або в центрах адміністративних послуг). Реєстрація займає до 24 годин після подання документів.

До того ж, можна зареєструватись як ФОП через Інтернет: у цьому випадку заявник повинен мати електронний цифровий підпис.

Податки на ФОП 

ФОП провадить свою діяльність за обраною системою оподаткування: загальною або спрощеною.

Загальна система оподаткування передбачає сплату 18% податку на чистий прибуток. Крім того, ФОП повинен сплатити 1,5% військового збору та 22% єдиного соціального внеску з чистого прибутку до Пенсійного фонду. Реєстрація особи, як платника ПДВ є обов’язковою, якщо річний оборот сягає 1 000 000 гривень (в Україні ПДВ становить 20%).

Спрощена система оподаткування передбачає сплату єдиного податку залежно від обраної групи платників єдиного податку та застосовується з обмеженнями на діяльність (останнє означає, що деякі види діяльності заборонені для оподаткування за спрощеною системою). Отже, ФОП може обрати одну з чотирьох груп системи сплати єдиного податку:

1) ФОП першої групи сплачує фіксований податок (210 грн. на місяць у 2020 р.), здійснює виключно роздрібний продаж товарів та/або провадить господарську діяльність з надання побутових послуг населенню, має річний дохід до 1 000 000 грн., та не використовує працю найманих осіб;

2) ФОП другої групи сплачує фіксований податок (944 грн. на місяць у 2020 р.), здійснює продаж та/або виробництво товарів, надання послуг (виконання робіт) виключно населенню та/або платникам єдиного податку, має річний дохід до 5 000 000 грн., та не більше 10  співробітників. Такі ФОП можуть працювати з/надавати послуги суб’єктам господарювання, які використовують спрощений режим оподаткування, або лише фізичним особам;

3) ФОП третьої групи має річний дохід до 7 000 000 грн., не має обмежень щодо кількості працівників, та сплачує єдиний податок у розмірі 3% прибутку (для платника ПДВ) або 5% прибутку (для особи, що не є платником ПДВ);

4) ФОП четвертої групи – власники фермерських господарств, розмір ставки податку яких залежить від типу землі.

ФОП зазвичай обирають третю групу платників єдиного податку, що дозволяє їм зручно вести облік, виконувати роботи та надавати послуги з експорту (товарів, робіт), або будь-які інші послуги будь-якій юридичній особі або ФОП.

Зверніть увагу на те, що існують обмеження у формі сплати для платників єдиного податку: вона може здійснюватися виключно готівкою (готівкою та/або банківською операцією).

Додатково щомісяця сплачується єдиний соціальний внесок до Пенсійного фонду в розмірі 22% від мінімальної заробітної плати, яка з вересня 2020 році складає 1100грн.

Варто зазначити, що якщо ФОП отримує платежі готівкою (POS-термінали також розглядаються як готівкова операція) та сума доходу перевищує 1 000 000 грн., то ФОП має встановити спеціальний касовий апарат.

Основним фактом проти провадження діяльності як ФОП є те, що ФОП несе відповідальність всім своїм майном.

ФОП чи Найманий працівник 

Значна кількість компаній, особливо ІТ-компанії, з метою оптимізації податкового навантаження, часто використовують схему, згідно з якою певний спеціаліст залучається до роботи як ФОП, замість того, щоб наймати його працівником. Таким чином роботодавець значно зменшує податкове навантаження та уникає певних зобов’язань, покладених на нього трудовим законодавством (щорічна відпустка, відпустка по вагітності та пологах, відпустка по догляду за дитиною, гарантії при звільнені тощо). Існує ризик того, що відносини між особою та компанією будуть визнані дійсними трудовими відносинами. Що, як наслідок, призведе до штрафу для «роботодавця».

Слід зазначити, що законодавство щодо діяльності ФОП змінюється. Процедура реєстрації та система оподаткування для ФОП постійно спрощуються та вдосконалюються. Часті зміни відбуваються в оподаткуванні, вводяться у застосування спеціальні касові апарати.

Різноманітні заходи зменшують вплив ФОП на зменшення надходжень до бюджету, наприклад, кілька з нещодавно повідомлених:

• затвердження критеріїв, які б встановлювали фактичні трудові відносини між ФОП та компанією;
• запровадження п’ятої групи платників спрощеної системи оподаткування для ІТ-спеціалістів (що передбачає незначне збільшення до 5% ставки податку для ФОП в ІТ-сфері, 1,5% військового збору та вищу ставку єдиного соціального внеску (22% від суми двох мінімальних зарплат, у 2020 р. ця сума дорівнює 2078,12 грн.) та спеціального внеску у фонд розвитку, що збільшується з 1% у 2020 р. до 5% у 2024 р. для сплати щорічно);
• заборона ФОП надавати будь які послуги (у цьому випадку схеми уникнення трудових відносин припинять своє існування).

Україна посилює заходи безпеки, що запобігають розповсюдженню коронавірусу COVID-19 на території України.
Прем’єр-міністр України Олексій Гончарук повідомив, що з 24.02.2019 року на всіх пунктах пропуску Державної прикордонної служби, Міністерства охорони здоров’я України та інших державних органів буде вжито заходів температурного контролю.

Державна прикордонна служба інформує на своєму офіційному сайті про постійний моніторинг температури кожного, хто приїжджає до України з інших країн.
Правовою основою для прийняття заходів безпеки проти коронавіруса в Україні є Накази МОЗ України № 518 від 24.02.2020 р. “Про затвердження рекомендацій щодо дій фармацевтичних працівників в умовах профілактики і поширення на території України захворювань, викликаних коронавірусом СOVID-19” і № 552 від 25.02.2020 р. “Про затвердження та впровадження стандартів медичної допомоги при коронавірусі 2019 року (СOVID-19)”.

Що станеться, якщо захворювання буде зафіксоване на прикордонному контрольно-пропускному пункті? Будь-яка людина з підвищеною температурою та іншими ранніми ознаками коронавірусу буде відправлена до лікарні для подальшого обстеження і підтвердження / спростування факту зараження.
Що стосується поточної інформації, наразі в Україні не було підтверджених випадків коронавірусу.

Український парламент почав жорсткіше регулювати готівкові розрахунки та розрахунки платіжними картками в Україні.

Законопроект №1053-1 «Про внесення змін до ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг» від 20.09.2019 р. та №1073 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг» від 20.09.2019 р. були підписані Президентом України 17 жовтня 2019 року. Закони набирають чинності 19 квітня 2020 року.

Касові апарати (РРО – Реєстратори розрахункових операцій) зобов’язані мати підприємці, що сплачують єдиний податок, і є платниками ІІ-IV групи та інші суб’єкти господарювання, які отримують готівкові розрахунки. Звертаємо увагу, що до готівкових розрахунків також належать розрахунки платіжними картками, за допомогою еквайрингу, токенів тощо.

Загальні правила використання РРО для всіх платників єдиного податку ІІ-IV груп починають діяти з 1 квітня 2021 року. Проте, передбачено перехідний період для деяких категорій ФОПів. До 01.01.2021 р. РРО та/або програмні РРО не застосовують платники єдиного податку другої – четвертої груп (ФОПи) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1 млн. грн., крім тих, які здійснюють:

● реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту;
● реалізацію лікарських засобів, виробів медичного призначення та надання платних послуг у сфері охорони здоров’я.

З 01.01.2021 р. до 01.04.2021 р. не використовувати РРО (програмні РРО) зможуть ФОП – платники єдиного податку другої-четвертої груп (обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1 млн. грн., незалежно від обраного виду діяльності, крім тих, які здійснюють:

● реалізацію товарів (надання послуг) через мережу інтернет;
● реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту;
● реалізацію лікарських засобів, виробів медичного призначення та надання платних послуг у сфері охорони здоров’я;
● реалізацію ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння;
● роздрібну торгівлю уживаними товарами в магазинах (група 47.79 КВЕД);
● діяльність ресторанів, кафе, ресторанів швидкого обслуговування, якщо така діяльність є іншою, ніж визначена у п. 11 ст. 9 Закону про РРО;
● діяльність туристичних агентств, туристичних операторів;
● діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщення (група 55.10 КВЕД);
● реалізацію текстилю (крім реалізації за готівкові кошти на ринках), деталей та приладдя для автотранспортних засобів відповідно до переліку, що затверджується КМУ.

У будь-якому випадку, застосування касового апарату не є обов’язковим для:
● ФОП на єдиному податку 1 групи;
● Суб’єктів господарювання, які розраховуються в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з рахунку платника на рахунок одержувача, без використання електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо;
● Суб’єктів господарювання, чия діяльність не підпадає під Класифікатор ДФС (переважно, це виробники);
● Суб’єктів господарювання, чия діяльність підпадає під дії винятків, передбачених ст. 9 Закону.

Касові апарати, до початку застосування, мають бути зареєстровані Державною податковою службою і процедура може зайняти деякий час (не менше 5 робочих днів). Тип відповідного РРО має бути включений до переліку дозволених до використання апаратів в Україні. Перевірте будь ласка, заздалегідь, чи будуть нові правила застосовуватися до Вас.

Ще наприкінці 2019 року, ми в EXPATPRO вже почали формувати прогнози на 2020-ий рік. Працюючи з іноземними та українськими інвесторами, ми безперервно спостерігаємо за політичною та економічною ситуацією в країні. Та, насправді, розвиток нашої фірми якнайкраще відображає інвестиційний клімат у країні. І зараз усе свідчить про оздоровлення бізнес-середовища, яке здатне залучити все більше ефективних та масштабних вкладень.

Загалом, наші клієнти наразі активно шукають проекти, які б їх зацікавили. Найбільше приваблюють сфери сільського господарства, високих технологій та альтернативної енергетики. Уряд очікує надходження інвестицій на 50 млрд. доларів протягом наступних 5-ти років: це цілком можливо, якщо будуть створені відповідні умови для бізнесу. Щойно український бізнес відчує, що тут зручно і безпечно будувати власну справу з довгостроковою перспективою, «підтягнуться» й іноземні бізнесмени. Це відбудеться, коли українці почнуть розповідати закордонним колегам, як працює система тут. Тому, в найближчий час нам необхідно працювати над тим, щоб Україна завоювала довіру насамперед місцевих підприємців.

Відповідно до результатів щорічного опитування Європейської Бізнес Асоціації, українські бізнесмени мають високі очікування від 2020 року. А саме, 77% опитаних очікують на позитивну динаміку росту бізнесу. Це на 3% більше, ніж в минулому році: дещо песимістичні настрої були тоді обумовлені президентськими виборами. Але повернення позитивної динаміки – гарний показник. Це означає, що ситуація швидко стабілізувалася.

Однак, варто зазначити, що такий оптимізм побудований радше на сподіваннях та надіях, ніж на вже задоволених вимогах та потребах бізнесів. Тож сьогодні владі потрібно докладати багато зусиль, щоб виправдати їх. Крім того, ми маємо розуміти, що одна людина не здатна змінити ситуацію без підтримки команди та комплексних рішень, які зачіпають багато сфер державного управління. А представникам бізнесу, зі свого боку, потрібно продовжувати повідомляти свої побажання та бачення змін. Від влади ж очікують на кроки в напрямку захисту прав власності і кредиторів, антикорупційні кроки та створення ринку землі.

Перший крок назустріч прогресу в галузі захисту прав власності і кредиторів – це прийнятий закон «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні». Він дійсно має потенціал покращити інвестиційний клімат України, оскільки напрямки покращення були обрані в результаті комплексної оцінки відповідності законодавства України практикам, описаним Групою Світового банку в методології рейтингу Doing Business. Цей закон спрямований на усунення деяких юридичних прогалин, а також впровадження в правову систему України інноваційних правових інструментів. Наприклад, очікується, що в результаті прийняття закону вдасться знизити кількість порушень прав міноритарних акціонерів, знизити вартість кредитних ресурсів, зменшити витрати, пов’язані з будівництвом житлових і нежитлових об’єктів, підвищити якість правосуддя у господарських справах і скоротити термін розгляду господарських спорів. Крім того, планується збільшити кількість товариств з обмеженою відповідальністю, які діють на підставі модельного статуту.

Очікування інвесторів щодо антикорупційних кроків – одна з констант українського бізнес-середовища. Вочевидь за наявності корупційного фактору в країні інвестори бояться вкладати гроші, які вони можуть втратити, і закон буде не на їх боці. Розуміння, що місцеві гравці інколи все ще мають більше влади та важелів впливу, стримує надходження інвестицій в Україну. Тож ми очікуємо, що боротьба з корупцією продовжиться, а рішення влади будуть точними та ефективними. Крім того, хотілося б, щоб пришвидшився процес «виходу» економіки з тіні. Часто реальні бізнес-процеси, обороти не декларуються, а щось зберігається у готівці. Це затримує розвиток ринку.
Інше очікування стосується створення ринку землі, що викликало багато обговорень. Цей крок став однією з основних обіцянок нової влади, і відповідний закон вже ухвалили в першому читанні. Якщо відповідну законодавчу базу буде створено, це відкриє новий напрям для потоку українських та іноземних вкладень. Вірогідно, ключовими покупцями землі стануть великі іноземні суверенні та приватні фонди, а, отже, проекти будуть масштабними.

В цілому, якщо відповідні політичні рішення буде прийнято, а фактичний економічний розвиток України відповідатиме встановленим владою прогнозам та цільовим показникам, інвестиційний клімат продовжить покращуватися. Зокрема, йдеться про зниження облікової ставки з 16,5% до 8% та стримування інфляції на рівні 5%. Сьогодні ж капітал коштує занадто дорого для інвесторів, а бізнес-середовище залишається нестабільним. Однак, є всі підстави очікувати на позитивні зміни та якісний прогрес.

Таким чином, ми в EXPATPRO продовжуватимемо радити інвесторам вкладатися та розвивати український бізнес у 2020 році. Впевнені, що влада рухається в правильному напрямку, тож ринок України підвищуватиме свою інвестиційну привабливість протягом усього року. Зі свого боку, ми захищатимемо інтереси українського та іноземного бізнесу і також будемо сприяти оздоровленню бізнес-клімату.