Блог
Міграційні зміни
Міграційні зміни від 21 жовтня 2022 року: продовжено дію прострочених посвідок на проживання в Україні
Кабінетом Міністрів України 21 жовтня 2022 року було прийнято Постанову «Деякі питання реалізації актів законодавства у сфері міграції в умовах воєнного стану», якою надано можливість іноземцям законно перебувати та в’їжджати на територію України за посвідками на тимчасове чи постійне проживання, строк дії яких закінчився у період воєнного стану.
Право законно перебувати на території України та в’їжджати до неї за документами, строк дії яких закінчився або які підлягали обміну після 24 лютого 2022 року, зберігається на період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення чи скасування.
Не поширюється вказана норма виключно на громадян Російської Федерації.
Урядом встановлено обов’язок для іноземців, що підпадають під дію постанови, протягом 30 календарних днів з дня припинення чи скасування воєнного стану подати документи для обміну посвідок на тимчасове чи постійне проживання, строк дії яких закінчився чи які підлягали обміну після 24 лютого 2022 року.
На нашу думку, дана постанова також надала право іноземцям, посвідки яких закінчилися під час війни, обміняти документ із пропуском строку у будь-який момент до закінчення воєнного стану.
Аналогічна норма діяла певний час під час перших місяців карантину, але потім її в один момент скасували без перехідного строку для легалізації, і всі, хто на той час мав прострочений документ опинилися в статусі нелегального мігранта. Тому, за практикою, радимо все ж таки обмінювати документи, що дають підстави для проживання в Україні, вчасно.
Громадське об’єднання
Громадське об’єднання – це добровільне об’єднання фізичних або юридичних осіб, які провадять свою діяльність для задоволення соціальних, культурних та інших інтересів без мети отримання прибутку.
Згідно чинного законодавства України, громадські об’єднання можуть бути створені у формі громадської організації або громадської спілки. Різниця між ними полягає в тому, що засновниками громадської організації можуть бути виключно фізичні особи, а засновниками громадської спілки – юридичні особи приватного права.
Варто звернути увагу, що для створення громадського об’єднання необхідно два і більше засновників.
Для того, щоб зареєструвати громадську організацію (далі – ГО), необхідно провести установчі збори, вирішити ряд важливих питань (визначити найменування, мету діяльності, обрати керівника, визначити місцезнаходження, затвердити статут).
Звертаємо увагу на необхідність попередньо перевірити тотожність обраного найменування громадської організації в Єдиному державному реєстрі.
Так, для державної реєстрації ГО необхідно підготувати та подати наступні документи:
- заяву щодо державної реєстрації юридичної особи – громадського формування;
- протокол установчих зборів засновників;
- реєстр осіб, які брали участь в установчих зборах засновників;
- відомості про керівні органи громадської організації;
- відомості про особу, яка має право представляти громадську організацію для здійснення реєстраційних дій;
- статут;
- структуру власності (взагалі, ГО за своєю природою не мають кінцевих бенефіціарних власників (контролерів).
Для реєстрації громадської організації заявник звертається до територіального підрозділу Міністерства юстиції України або подає документи через ЦНАП.
Якщо заявник особисто подає документи для державної реєстрації ГО, нотаріальне засвідчення підписів на документах не вимагається. Однак, якщо відправляти документи поштою, необхідно буде звернутися до нотаріуса для засвідчення справжності підписів на всіх документах, що подаються для проведення державної реєстрації.
Адміністративний збір за державну реєстрацію створення громадської організації не стягується. За загальним правилом, документи для державної реєстрації ГО розглядаються протягом 3-х робочих днів.
Важливим моментом є також отримання статусу неприбутковості для громадської організації. Для цього ГО має подати Заяву про включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій або разом із пакетом документів під час державної реєстрації, або звернутися із заявою до територіального підрозділу ДПС протягом 10 днів з дня державної реєстрації громадської організації.
Нові правила розкриття інформації про КБВ (кінцевих бенефіціарних власників)
Законодавством України встановлено, що юридичні особи повинні підтримувати інформацію про кінцевих бенефіціарних власників (КБВ) в актуальному стані та мати структуру власності, а у разі зміни інформації про КБВ, повідомляти про такі зміни у порядку, встановленому законодавством.
Нещодавно Президент підписав Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення регулювання кінцевої бенефіціарної власності та структури власності юридичних осіб» (далі – Закон), який набуває чинності з 29 грудня 2022 року.
Законом передбачено, що інформацію про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи необхідно подавати у наступних випадках:
- у разі реєстрації створення юридичної особи;
- у разі реєстрації включення відомостей про юридичну особу, зареєстровану до 01 липня 2004 року;
- у разі зміни кінцевих бенефіціарних власників юридичної особи або відомостей про таких осіб;
- юридичним особам, які не подавали інформацію про КБВ та структуру власності.
У разі зміни кінцевих бенефіціарів або інформації про таких осіб, юридична особа зобов’язана подати державному реєстратору документи, що підтверджують такі зміни протягом 30 робочих днів з дня їх виникнення.
В усіх інших випадках при державній реєстрації змін до відомостей про юридичну особу подання інформації про КБВ не вимагається, а також скасовується обов’язок щорічно підтверджувати інформацію про кінцевих бенефіціарних власників.
Для того, щоб надати інформацію про кінцевого бенефіціарного власника, керівнику юридичної особи або уповноваженому представнику юридичної особи необхідно звернутися до державного реєстратора та подати: 1) структуру власності та 2) копію документа, який посвідчує особу та підтверджує громадянство КБВ.
Копія документа КБВ може бути засвідчена не лише нотаріально, а також за допомогою електронного підпису керівника юридичної особи або уповноваженої особи.
Варто звернути увагу, що засвідчувати копію документа КБВ необхідно не раніше ніж за 90 днів до дати подання документів для державної реєстрації.
Звертаємо увагу, що законодавством передбачена відповідальність за неподання, несвоєчасне подання та подання завідомо неправдивих відомостей про кінцевих бенефіціарних власників юридичної особи або про їх відсутність. Таким чином, порушення правил розкриття інформації про КБВ тягне за собою накладання штрафу на юридичну особу у розмірі від однієї тисячі до двадцяти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян (від 17 000 грн до 340 000 грн).
Додаткові гарантії міграційного законодавства для громадян Республіки Польща в Україні
16 вересня 2022 року набув чинності Закон України «Про встановлення додаткових правових та соціальних гарантій для громадян Республіки Польща, які перебувають на території України».
Цим законом на знак вдячності Республіці Польща у підтримці українського народу у боротьбі проти російської збройної агресії було визначено більш сприяючі умови перебування громадян Республіки Польща на території України.
Так, з 16.09.2022 року громадяни Республіки Польща, які законно в’їхали на територію України мають право перебувати в Україні 18 місяців, незалежно від дати в’їзду. Вказане право розповсюджується також на їх дружину/чоловіка та дітей.
Строк законного перебування у 18 місяців може бути продовжений у разі наявності відповідних підстав (вступ до закладу вищої освіти, переведення на наступний навчальний рік, укладання трудового договору (контракту) тощо).
Однак, для продовження законного перебування в Україні необхідним є або звернення до процедури продовження строків за наявності визначених законом підстав, або отримання посвідки на тимчасове проживання.
Процедура продовження строків перебування надасть можливість перебувати в Україні ще додатково до 3 місяців. Якщо необхідним є більш довгий строк перебування, рекомендуємо оформлювати посвідку на тимчасове проживання в Україні.
Громадяни Республіки Польща під час їхнього перебування в Україні мають право бути працевлаштовані в Україні без отримання дозволу на застосування праці іноземців.
Для оформлення посвідки на тимчасове проживання з вказаної підстави пред’явлення дозволу на працевлаштування також не потрібне. У цьому випадку також скасовано вимоги щодо отримання довгострокової візи типу Д та оформлення полісу медичного страхування.
Для отримання посвідки на тимчасове проживання з підстави працевлаштування потрібно лише подати:
- паспортний документ,
- переклад паспортного документу, засвідчений нотаріально,
- квитанцію про сплату державного мита,
- трудовий договір або гіг-контракт,
- зобов’язання роботодавця повідомити ДМС України про дострокове розірвання чи припинення трудового договору.
N.B. На дату подання документів для оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні у іноземця має залишатися на менше 15 робочих днів до закінчення терміну законного перебування в Україні.
Законом встановлено сприятливі умови працевлаштування для окремих категорій спеціалістів.
Громадяни Республіки Польща можуть бути працевлаштовані на посади наукових, науково-педагогічних працівників без жодних додаткових дозволів та на тих самих умовах, що і громадяни України, за умови відповідності визначеним вимогам до таких працівників. Тобто не потрібна нострифікація диплому.
Лікарі, медичні сестри (медичні брати), акушери, що мають відповідну кваліфікацію на території ЄС можуть провадити професійну діяльність на території України протягом 18 місяців також без необхідності проходження будь-яких додаткових процедур. Єдиною умовою є провадження діяльності в закладах охорони здоров’я України.
За наявності інших підстав для оформлення посвідки на тимчасове проживання отримання довгострокової візи типу Д все ще є необхідним.
Для отримання посвідки з підстав, інших за працевлаштування, та перебування в Україні більш, ніж 18 місяців, які надані відповідно до Закону України «Про встановлення додаткових правових та соціальних гарантій для громадян Республіки Польща, які перебувають на території України», потрібно буде покинути територію України, звернутися до дипломатичної установи України за кордоном з метою отримання візи типу Д, прибути в Україну та подати документи на посвідку на тимчасове проживання.
Іншими правовими та соціальними гарантіями для громадян Республіки Польща в Україні є:
- соціальний захист з правом на державну допомогу у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття;
- соціальний захист малозабезпеченим сім’ям, сім’ям з дітьми, особам з інвалідністю;
- право провадження господарської діяльності на тих самих умовах, що i громадяни України;
- можливість здобуття освіти за рахунок коштів державного або місцевого бюджету та отримання стипендій;
- безоплатна медична допомога.
Отримання державної допомоги є можливим, за умови отримання реєстраційного номеру облікової картки платника податків та подання декларації про майновий стан i доходи.
Волонтерський рух в Україні: залучення іноземних громадян
Зміст
- Реєстрація волонтерської організації в Україні
- Діяльність філій/представництв іноземних неурядових організацій
- Легалізація іноземних волонтерів в Україні
Іноземні громадяни завжди активно допомагали Україні у різних сферах та були широко залученими до українського волонтерського руху, що наразі набуло особливої актуальності, у зв’язку з повномасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України. Саме тому важливим є питання організації діяльності іноземців — волонтерів в Україні та їхньої законної інтеграції до українського волонтерського руху.
Іноземні громадяни можуть здійснювати волонтерську діяльність в Україні через неприбуткові організації, що зареєстровані в Україні, як юридичні особи, та внесені до переліку Національної соціальної сервісної служби України.
Отже, організація має відповідати таким критеріям:
- Має бути зареєстрована, як юридична особа, в Україні;
- Бути внесеною до реєстру неприбуткових організацій;
- Бути внесеною до переліку Національної соціальної сервісної служби України (далі – НСССУ).
Реєстрація громадського формування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань
Найпоширеніші види громадських формувань, що можуть використовуватися для здійснення волонтерської діяльності, це громадські об’єднання та благодійні організації. Громадське об’єднання може діяти у формі громадської організації або громадської спілки.
Створення громадського об’єднання здійснюється на установчих зборах його засновників та оформлюється протоколом. Протягом 60 днів з дня проведення зборів громадське об’єднання має бути зареєстроване в установленому законом порядку. Протокол та статут громадського об’єднання не потребують нотаріального засвідчення.
Для реєстрації потрібно подати державному реєстратору за місцезнаходженням громадського формування:
- Заяву;
- Протокол;
- Статут.
Після проведення державної реєстрації громадського формування для присвоєння ознаки неприбутковості до органу Державної податкової служби має бути подано реєстраційну заяву та копії установчих документів, засвідчені підписом керівника або представника такої організації.
Заява про реєстрацію юридичної особи як неприбуткової може бути подана одночасно державному реєстратору як додаток до заяви про державну реєстрацію створення юридичної особи.
Статус неприбуткової організації
Для визначення організації як неприбуткової мають бути дотримані визначені критерії, а саме:
- установчі документи організації мають містити заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їх праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб.
- установчі документи організації мають передбачати передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету в разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення).
Внесення до списку НСССУ
Іноземці можуть здійснювати волонтерську діяльність через ті організації та установи, що залучають до своєї діяльності волонтерів, інформація про які розміщена на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері волонтерської діяльності. Таким органом визначено Національну соціальну сервісну службу України.
Організації, що мають право на залучення до своєї діяльності волонтерів та інформація про які розміщена на офіційному веб-сайті НСССУ, мають право запрошувати іноземців для провадження волонтерської діяльності на території України. Таке запрошення необхідне іноземному громадянину для оформлення довгострокової візи типу Д та отримання посвідки на тимчасове проживання.
Організації, що залучають до волонтерської діяльності іноземців та осіб без громадянства, мають спеціальні обов’язки у сфері міграції, а саме:
- протягом 5 робочих днів з моменту залучення волонтера письмово інформують про це НСССУ.
- протягом 5 робочих днів із дня припинення іноземцем чи особою без громадянства провадження волонтерської діяльності інформують про це орган Державної міграційної служби України.
Діяльність філій/представництв іноземних неурядових організацій
Окремим напрямком здійснення волонтерської діяльності в Україні іноземцями є участь у діяльності у діяльності філій, відділень, представництв та інших структурних осередків громадських (неурядових) організацій іноземних держав.
Державна реєстрація в Україні відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації, представництва, філії іноземної благодійної організації здійснюється шляхом його акредитації без надання статусу юридичної особи. Для акредитації до Міністерства юстиції України подаються документи, визначені законом. Документи, видані відповідно до законодавства іноземної держави, повинні бути легалізовані (консульська легалізація чи проставлення апостиля) та перекладені українською мовою з нотаріальним засвідченням.
Легалізація іноземних громадян – волонтерів в Україні
Волонтерами можуть стати іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, які є дієздатними.
Законом передбачено право волонтерів на належні умови здійснення волонтерської діяльності, забезпечення спеціальними засобами захисту, спорядженням та обладнанням, відшкодування витрат, пов’язаних зі здійсненням волонтерської діяльності, в тому числі витрат на отримання візи, проїзд, поштові і телефонні послуги, на проведення медичного огляду, вакцинації та інших лікувально-профілактичних заходів, безпосередньо пов’язаних з наданням волонтерської допомоги.
Іноземні громадяни, що здійснюють волонтерську діяльність можуть перебувати в Україні на законних підставах, за умови дотримання встановлених строків перебування для держав з безвізовим режимом в’їзду, отримання візи для держав з візовим режимом в’їзду та/або наявності посвідки на тимчасове проживання.
Для одержання посвідки на тимчасове проживання іноземець має отримати довгострокову візу типу D-10, в якій зазначено підставу майбутнього перебування – здійснення волонтерської діяльності та прибути в Україну.
N.B. Є лише обмежений перелік країн, для громадян яких не потрібна віза D для оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні.
Метою прибуття до України та перебування на її території для отримання візи D-10 є:
- участь в міжнародних та регіональних волонтерських програмах або
- участь в діяльності волонтерських організацій.
Участь волонтерської організації в процесі легалізації іноземця на території України потрібна як на етапі формування пакету документів для отримання візи, так і на етапі подання документів для отримання посвідки.
Посвідка іноземцям – волонтерам видається на один рік та може бути продовжена, за наявності підстав.
Серед необхідних документів для отримання посвідки на тимчасове проживання є подання стандартних документів:
- паспортний документ іноземця з візою типу D-10;
- переклад сторінки паспортного документу, засвідчений нотаріально;
- поліс добровільного медичного страхування на весь строк перебування в Україні;
- подання державного органу, відповідального за реалізацію волонтерської програми або подання організації чи установи, що залучає до своєї діяльності волонтерів.
- оригінал виписки про державну реєстрацію громадського формування.
У разі, коли волонтер здійснює свою діяльність в Україні шляхом участі в діяльності філій, відділень, представництв або інших структурних осередків іноземних неурядових організацій, то повинна бути оформлена віза типу D-07, а для оформлення посвідки на тимчасове проживання подається набір стандартних документів, а також подання відповідного структурного осередку організації і документ про реєстрацію такого осередку, наприклад, свідоцтво або виписка з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Отже, для провадження волонтерської діяльності іноземцем на території України потрібно знайти або зареєструвати волонтерське громадське формування.
Якщо у вас виникла потреба в пошуку або реєстрації волонтерської організації, звертайтеся до нас!
Читайте також про те, чи потрібна посвідка на проживання іноземцям, які воюють за Україну.
Правила оподаткування в IT
Правила оподаткування податком на прибуток, єдиним податком та ПДВ – доходів та результатів діяльності ІТ-сфери
Цей рік надзвичайно мінливий для України об’єктивно. Українські Уряд та Парламент вдаються до кроків для зменшення негативних впливів на економіку через війну, що охоплює також і заходи оптимізації податкового навантаження на суб’єктів господарювання в Україні через війну, тому деякі правила зазнали змін. До того ж, з 2022 року в Україні запрацював спеціальний правовий режим Дія Сіті, резиденти якого також мають певні особливості зі сплати податків.
Правила оподаткування податком на прибуток, єдиним податком та ПДВ – доходів та результатів діяльності ІТ-сфери
ІТ сектор один із небагатьох секторів національної економіки, який мав можливість більш гнучко відреагувати на різкі зміни середовища в Україні. Дистанційна робота, відносно легка можливість оперативної релокації працівників із небезпечних регіонів у більш безпечні сприяли цьому. Звичайно, ситуація поступово стабілізується, підприємці та ринок адаптуються до нових реалій роботи і обмежень (безпекових, валютних тощо).
Податок на прибуток
Податок на прибуток сплачують суб’єкти господарювання, що обрали для себе загальну систему оподаткування. Зазвичай, це підприємства із значною кількістю працівників та щорічним оборотом, що перевищує 7 млн гривень. Ставка такого податку – 18% від чистого прибутку. Такий податок сплачується за результатами річного декларування із суми чистого прибутку за відповідний період.
Цього року, через воєнний стан, деякі платники податку на загальній системі оподаткування скористалися можливістю перейти на спрощену систему оподаткування (3 група) з квітня, зі сплатою 2% від загального доходу на період воєнного стану. Таким суб’єктам господарювання надзвичайно важливо слідкувати за правильним складанням податкової звітності. Необхідно буде правильно відобразити окремо періоди перебування на загальній системі та на спрощеній (доходи, отримані на спрощеній системі оподаткування, логічно, не відображаються у податковій декларації на загальній системі (абз. 6-7 пп.9.12 п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового Кодексу України).
Варто зазначити, що у зв’язку із воєнним станом дотримання термінів звітування та сплати податків не скасували. Так, це є непередбачуваною обставиною (форс мажор), але підхід контролюючих органів такий – так, факт цей не оспорюється, але обґрунтуйте, як саме така обставина заважала вам виконати свої обов’язки і до якої дати. Такі положення закріплені у Законі України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану». Тому, дотримання дисципліни звітування та належної сплати податків лишається.
Якщо перед підприємством стоїть задача максимальної економії, а розмір витрат було суттєво скорочено, перехід на спрощену систему оподаткування може бути дійсно виходом.
Особливо це цікаво для ІТ Індустрії, адже більшість поки що не має питань щодо ПДВ: поставка товарів (надання послуг) відбувається або закордоном, або підпадає під звільнення від оподаткування ПДВ.
Особливі правила оподаткування податком на прибуток застосовується щодо резидентів Дія Сіті. Так, він не застосовується взагалі. Для резидентів Дія Сіті діють правила оподаткування лише операцій із виведення капіталу.
До таких операцій належать, зокрема, виплата дивідендів, повернення майна/коштів, придбання акцій (часток, паїв), придбання робіт (послуг), надання фінансової допомоги. Тут необхідно уважно перевіряти вимоги Податкового кодексу України чи підпадає ваша операція під визначення «виведення капіталу» чи є необхідною господарською витратою.
Ставка податку на виведений капітал – 9%.
ПДВ
Відповідно до Прикінцевих і перехідних положень Податкового кодексу України передбачено, що тимчасово до 01 січня 2023 року операції із постачання програмної продукції та операції із програмною продукцією, які не вважаються роялті звільнені від оподаткування ПДВ.
Щодо особливостей оподаткування ПДВ є Узагальнююча податкова консультація, затверджена Міністерством фінансів України, де деталізовано, які самі операції із програмною продукцією вважаються такими, що не повʼязані із отриманнями роялті.
Також, у згаданій консультації зазначено, особливості оподаткування ПДВ діяльності із надання технічної підтримки програмної продукції.
Так, у чинному розумінні податкового кодексу України, важливий аспект має факт створення (внесення змін, доповнень, модифікації до програмної продукції). Якщо такі зміни не вносяться, ПДВ має бути застосований на загальних підставах.
З січня 2022 року було запроваджено ПДВ на електронні послуги, що надаються нерезидентами в Україні (всі користувачі хмарних сервісів, платформ та зарубіжних сервісів це відчули). Нерезиденти були зобовʼязані стати на облік як платники ПДВ в Україні.
Варто також звернути увагу на те, що суб’єкти господарювання, які скористалися можливістю перейти на спрощену систему оподаткування (3 група, 2%) звільняються від обов’язку нарахування та сплати ПДВ, подання податкової звітності з ПДВ, реєстрація як платника ПДВ є призупиненою. Такі правила діють на період використання особливостей оподаткування на спрощеній системі оподаткування зі сплатою 2%.
Спрощена система оподаткування
Доволі поширена серед фрілансерів та мікропідприємств в Україні. І «спрощенців» в 2022 році побільшало.
Суб’єкти господарювання, які були на спрощені системі оподаткування до квітня 2022 року, з квітня місяця мали можливість перейти на сплату податку за іншою ставкою, або лишитись на загальних умовах.
Отже, станом на сьогодні спрощенці 3-ї групи сплачують:
- 5% від загального доходу (без окремого обліку ПДВ) або 3% + ПДВ – за загальними правилами;
- 2% від загального доходу без обмеженням доходу – період дії воєнного, надзвичайного стану на території України.
Різниця між п.1 та 2, що зазначені вище, також полягає і у тому, що у випадку обрання спрощеної системи зі сплатою 2% платник податку має подавати податкову звітність та сплачувати податки щомісяця, у той час як за загальним правилом на спрощеній системі оподаткування звітування та сплата податків відбувається квартально.
Повернення на попередні умови обліку та звітності (у тому числі, на загальну систему) має відбутись автоматично (з першого числа місяця, що слідує за місяцем у якому відбулось припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України).
Або платник податків може самостійно відмовитись від використання таких особливостей оподаткування.
На що чекати далі
Насправді, представники ІТ індустрії чекають законодавчих змін у таких напрямах:
- визначення правил застосування ПДВ щодо діяльності із постачання програмної продукції та операцій із програмною продукцією з 2023 року;
- прийняття змін до Податкового кодексу в частині оподаткування діяльності із віртуальними активами (без такого акту ринок віртуальних активів не запрацює).
Також розглядається питання щодо внесення змін в частині подання звітності із ПДФО ЄСВ (із квартального на місячний), що потенційно може вплинути на всіх роботодавців в Україні.
Податковий режим Дія Сіті
У 2022 році запрацював спеціальний податковий режим Дія Сіті і станом на 9 вересня 2022 року статус резидента Дія Сіті отримало 345 підприємств України. Ідея цього податкового режиму – створити особливі умови для ІТ бізнесу (а саме для продуктових компаній), які концентруватимуть свої активи в Україні.
ЗМІСТ:
- Операції резидента Дія Сіті, які оподатковуються
- Ставка податку
- Особливі ставки ЄСВ, ПДФО та ВЗ для резидента Дія Сіті
Що передбачає особливий податковий режим Дія Сіті?
В першу чергу, це заміна податку на прибуток податком на виведений капітал. Різниця між ними полягає у оподатковуваній базі.
Податковий кодекс України передбачає, що підлягатимуть оподаткування операції резидента Дія Сіті (далі – «Резидент»), які відповідають ознакам руху капіталу такої компанії і не пов’язані безпосередньо із його господарською діяльністю.
До таких операцій належать:
1. виплата дивідендів, що виплачуються резидентом у грошовій або негрошовій формах.
Виняток: нарахування дивідендів у вигляді частки (акцій паїв), якщо таке нарахування не змінює розподіл часток учасників у статутному капіталі, а також відбувається збільшення статутного капіталу на вартість нарахування.
2. виплата (повернення) коштів або майна резидентом власнику корпоративних прав, за умов що їх вартість перевищує початковий внесок (інвестицію):
3. повернення коштів (майна) які перебували у довірчому управлінні резидента або у межах спільної діяльності (якщо сума повернутого є більшою, ніж було передано на початку).
4. виконання боргових зобов’язань (сплата процентів, комісії, винагороди, штрафів), на користь осіб, що не є резидентами Дія Сіті.
Виняток: виконання боргових зобов’язань на користь банків-резидентів та нерезидентів (якщо кошти було надано не через постійне представництво);
5. виконання боргових зобов’язань (сплата процентів, комісії, винагороди, штрафів) на користь:
- пов’язаної особи-нерезидента;
- нерезидента, якщо сума боргових зобов’язань перевищує суму власного капіталу платника у 3,5 рази і більше;
- осіб, які є податковими резидентами офшору.
6. передача майна (у тому числі робіт, послуг) особі, яка не є резидентом Дія Сіті на особливих умовах, без висунення вимог щодо компенсації їх вартості (у т.ч. передача їх безоплатно).
Винятки:
- передача майна неприбутковим організаціям;
- розповсюдження такого майна (робіт, послуг) під час реклами/маркетингу, а також за умови, що вартість такого майна (робіт, послуг) не перевищують 2 прожиткових мінімумів для працездатної особи, встановлених на 1 січня звітного року;
- вартість такого майна (робіт, послуг) підлягає оподаткуванню ПДФО або не включається до розрахунку загального місячного (річного) доходу (відповідно до ст. 165 Податкового кодексу України) або не оподатковується згідно з п. 170.7 ст. 170 Податкового Кодексу України;
- передаються додаткові блага на особливих умовах на користь спеціалістів резидента, за умови, що вони не підлягають оподаткуванню ПДФО через відсутність персоніфікованого обліку;
Важливо, що виявлена нестача майна може також вважатися за певних умов безоплатною передачею майна резидентом;
7. надання фінансової допомоги, зокрема:
- особі, яка не є резидентом Дія Сіті та за умови, що вона надається на особливих умовах, не підлягає поверненню;
- пов’язаній особі, яка не є резидентом Дія Сіті незалежно від умов повернення;
- непов’язаній особі, яка не є резидентом Дія Сіті, суму якої не було повернуто протягом 12 місяців починаючи з місяця, наступного за календарним місяцем у якому така фінансова допомога була надана або визнана безнадійною, припинена внаслідок прощення боргу;
Винятки:
- надання фінансової допомоги неприбутковим організаціям;
- надання фінансової допомоги згідно з колективним договором або рішення органу управління резидента своєму спеціалісту, який не є одночасно пов’язаною із резидентом особою;
- сума фінансової допомоги або заборгованості за товари (роботи, послуги) підлягає оподаткуванню ПДФО або не включається до розрахунку загального місячного (річного) доходу (ст. 165) та/або не оподатковується згідно з п. 170.7 ст. 170 Податкового Кодексу України;
- сума безнадійної заборгованості а) відшкодована позичальником після її списання; б) не стягнута після закінчення строку позовної давності; в) основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми.
- внески до іноземних (міжнародних) організацій та установ у сумі, що не перевищує 300 прожиткових мінімумів для працездатної особи, встановлених на 1 січня звітного року (1 організацію);
8. надання фінансової допомоги та/або безоплатна передача майна (робіт, послуг) неприбутковим організаціям в розмірі, що перевищує 0,5% суми чистого доходу від реалізації продукції резидента, відображеного у фінансовій звітності за попередній податковий рік;
9. надання безповоротної фінансової допомоги та/або безоплатна передача майна (робіт, послуг) неприбутковим організаціям, які є національними закладами вищої освіти, в розмірі, що перевищує 1% від суми чистого доходу від реалізації продукції резидента, відображеного у фінансовій звітності за попередній податковий рік;
10. надання коштів, майна (в т.ч. необоротних активів) нерезиденту (крім випадків здійснення операцій із постійним представництвом нерезидента в Україні) у зв’язку із:
- погашенням боргових зобов’язань (у випадку якщо: а) відповідні позичені кошти не було зараховано на рахунки в українських банках; б) не були спрямовані на оплату майна, яке 1) знаходиться на території України або 2) було імпортоване на митну територію України;
- погашенням зобов’язань (за визнаними штрафами, пенею, неустойкою, відшкодування збитків, упущеної вигоди) на користь нерезидентів-пов’язаних осіб та/або нерезидентів, що вважаються офшорами;
- вкладенням в об’єкти інвестицій, якщо об’єкти знаходяться за межами України, окрім: 1) сплати членських (вступних) та/або цільових внесків до іноземних (міжнародних) організацій та установ у сумі, що не перевищує 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, на одну організацію; 2) придбання майна закордоном, якщо воно буде імпортоване на митну територію України до здійснення оплати або протягом 365 днів з дні перерахування коштів; 3) придбання майна закордоном з метою його подальшого продажу без ввезення на митну територію України, за умови, що кошти будуть отримані на рахунки, відриті в українських банках протягом 365 днів з дня їх перерахування на оплату майна; 4) придбання майна, що знаходиться в Україні і воно буде отримане резидентом до оплати або протягом 365 днів з дні перерахування коштів; 5) інвестування у нематеріальні активи;
11. придбання робіт/послуг, окрім:
- отримання робіт/послуг до моменту оплати або протягом 365 днів з моменту оплати;
- придбання робіт/послуг з метою подальшого продажу за кордоном за умови подальшого зарахування коштів від реалізації такого майна на рахунки, відкриті в українських банках протягом 365 днів з дня виплати коштів на їх придбання;
- придбання електронних послуг, оплата яких здійснюється у вигляді фіксованого платежу на умовах передплати (підписки);
12. надання майна/робіт/послуг особі, яка не є резидентом Дія Сіті неплатнику податку за договором, що передбачає виплату компенсації вартості такого майна/робіт/послуг.
Виняток: здійснення продажу (надання) майна після отримання оплати або якщо кошти від такого продажу (надання) відбудеться на рахунки резидента, відриті в українських банках протягом 365 днів від дати: 1) митного оформлення експорту майна; 2) передачі ризиків, пов’язаних із правом власності на майно (без ввезення/вивезення майна); 3) письмового оформлення акта, рахунку, іншого документу, який підтверджує надання послуг, виконання робіт, майнових/немайнових прав; 4) отримання звіту про обсяги та вартість реалізованих майна (робіт, послуг) (коли реалізація відбувалась через представників шляхом надання доступу через електронний інтерфейс, надання технічних, організаційних, інформаційних та інших можливостей з використанням інформаційних технологій і систем для встановлення контактів та укладення угод (тільки якщо у квитанція (рахунках) не зазначено перелік майна (робіт, послуг) та їх фактичного постачальника).
13. перерахування коштів (надання майна) резидентом Дія Сіті за рахунок та за дорученням нерезидента на користь такого нерезидента (уповноваженої ним особи) в межах договору комісії агентського доручення тощо, за винятком: 1) суми коштів/вартості майна, які було надано на виконання договору та які повертається до нерезидента або уповноваженої особи; 2) вартості майна (робіт, послуг), що було закуплено за дорученням та за рахунок нерезидента за кошти отримані з цільовим призначенням для такої закупівлі (але за умови, що резидент Дія Сіті не відповідає ознакам постійного представництва нерезидента); 3) суми кошів від продажу майна (за винятком корпоративних прав та цінних паперів),робіт, послуг наданих нерезидентом для продажу(але за умови, що резидент Дія Сіті не відповідає ознакам постійного представництва нерезидента); 4) суми коштів, що було сплачено нерезидентом під час придбання на території України цінних паперів або корпоративних прав, та які повертаються нерезиденту в результаті їх продажу;
14. Роялті сплаченого особі, яка не є резидентом Дія Сіті, в обсязі, що перевищує: суму доходів від роялті та + 4% від чистого доходу від реалізації майна/робіт/послуг та за вирахуванням доходу від роялті за попередній рік.
Виняток: 1) у резидента відсутня фінансова звітність за попередній рік (у такому випадку для розрахунку використовуються дані поточного року; 2) такі правила не застосовуються до сум роялті, нараховані фізичні особі, за умови що з такої суми утримано (сплачено) ПДФО;
15. Роялті, сплаченого на користь:
- нерезидентів, що зареєстровані у офшорах;
- нерезидентів щодо об’єктів, права інтелектуальної власності стосовно яких вперше виникли у резидента України;
- нерезидента, який не підлягає оподаткуванню стосовно роялті в державі резидентом якої він є;
- нерезидента, який не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем роялті за виключенням випадків коли фактичний отримувач надав право отримувати роялті іншим особам;
- інститутів спільного інвестування (крім випадків, коли відповідні операції здійснюються нерезидентом через постійне представництво).
16. переказ коштів (передача майна) як внесок засновника/учасника до статутного капіталу до юридичної особи, яка не є резидентом Дія Сіті; як внесок у спільну діяльність особі, яка не є резидентом Дія Сіті, неплатнику податку або в довірче управління особі, яка не є резидентом Дія Сіті.
17. переказ коштів, передача майна у зв’язку з придбанням товарів у платника єдиного податку, протягом податкового року у розмірі, що перевищує 20% суми витрат від будь-якої діяльності за показниками звіту про сукупний дохід за попередній податковий період.
Ставка податку
Основна ставка 9% від бази оподаткування.
Проте у випадку, якщо резидент Дія Сіті здійснює контрольовану операцію, то застосовуватиметься ставка 18%:
- до перевищення ціни, визначеної за принципом «витягнутої руки» над договірною вартістю реалізованих товарів/робіт/послуг;
- перевищення договірної ціни над ціною визначеною за принципом «витягнутої руки» реалізованих товарів/робіт/послуг.
У випадку, якщо резидент контролюючою особою, окремим об’єктом оподаткування є скоригований прибуток контрольованої іноземної компанії відповідно до ст.39-2 Податкового Кодексу України.
Особливі ставки ЄСВ, ПДФО та ВЗ для резидента Дія Сіті
Окрім особливостей оподаткування результатів діяльності резидента Дія Сіті, передбачаються також і спеціальні ставки податків щодо доходів спеціалістів Дія Сіті.
Так, ставка ПДФО становить 5%, ЄСВ нараховується не на розмір винагороди спеціаліста, а виходячи із розміру мінімальної заробітної плати (22%), майже те саме, що і у випадку із ФОП-фрілансерами. Але, на відміну від випадку із залученням ФОП, резидент Дія Сіті також утримуватиме військовий збір 1,5% від розміру винагороди спеціаліста.
Податковий режим Дія Сіті ще новий і незвичний для нас, потрібен час для того, щоб звикнути до абсолютно іншого підходу щодо визначення бази оподаткування та логіки нарахування податку. Правильність обліку має додатково гарантувати необхідність проходження аудити резидентами. А перші результати ми вже побачимо наступного року.
Нові правила щодо оформлення дозволів
21 вересня 2022 року Верховна Рада України прийняла зміни до законодавства України щодо оформлення дозволів на застосування праці іноземних громадян України – Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні та надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном» (далі – «Закон»). Зазначений закон вже було підписано Головою Верховної Ради України та передано на підписання Президенту. Він набуде чинності з моменту опублікування.
Вимоги щодо розміру заробітної плати
Скасовуються будь-які обмеження щодо розміру заробітної плати для іноземних найманих працівників (незалежно від посади, кваліфікації). Нагадуємо, що наразі діє загальне правило – розмір заробітної плати іноземного найманого працівника має бути не меншим ніж 10 розмірів мінімальної заробітної плати, окрім окремих категорій працівників (зокрема, це ІТ фахівці, засновники/учасники, бенефіціанті власники юридичних осіб, випускники топ 100 університетів).
Категорії іноземних найманих працівників
Так, після набуття чинності Законом, будуть наступні категорії найманих працівників:
- іноземний найманий працівник;
- відряджені іноземні працівники;
- внутрішньокорпоративні цесіонарії;
- іноземці та особи без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; іноземці та особи без громадянства, які оскаржують рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- особи, які подали заяву про визнання особою без громадянства, та особи, які оскаржують рішення про відмову у визнанні особою без громадянства;
- іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання у закладах вищої освіти та мають намір у період навчання та після закінчення навчання, за умови працевлаштування не пізніше ніж за 30 календарних днів до моменту завершення навчання, провадити трудову діяльність в Україні.
Строк дії дозволу на застосування праці
- до 3 років — окремих категорій іноземних найманих працівників, для внутрішньокорпоративних цесіонаріїв,
- до 1 року – для осіб, які отримали статус біженця чи особи, що потребує додаткового або тимчасового захисту або які проходять процедуру оскарження відмови у наданні зазначених статусів, для студентів;
- до 2-х років – для інших категорій іноземних найманих працівників та гіг-спеціалістів.
Суміщення та сумісництво
Закон передбачає, що праця іноземців та осіб без громадянства може застосовуватися на різних посадах в одного або декількох (двох і більше) роботодавців за умови отримання дозволу на застосування праці кожним роботодавцем.
Праця іноземців та осіб без громадянства може застосовуватися без дозволу на посадах за сумісництвом в одного роботодавця. При цьому строк дії трудового договору на посаді за сумісництвом не має перевищувати строку дії дозволу за основним місцем роботи.
Тобто, якщо особа працює за сумісництвом в одного й того ж роботодавця або ж за суміщенням, то достатньо лише одного дозволу цього роботодавця. Проте якщо іноземець працює за сумісництвом у різних роботодавців, то кожний з них має отримати дозвіл.
Строки для продовження
Встановлюється також граничні строки для подання заяви на продовження дії дозволу на застосування праці – таку заяву може бути подано не раніше ніж за 50 календарних днів до завершення строку дії дозволу та пізніше ніж за 20 днів до завершення строку дії дозволу на застосування праці.
Розгляд документів
Закон вносить зміни щодо запровадження перевірки кандидатів із числа громадян російської федерації та республіки білорусь органами Служби Безпеки України. Наразі такі перевірки передбачено у Прикінцевих та перехідних положеннях. Прийняття рішення органами СБУ є визначальним, у той же час у Законі не визначено строк для проведення такої перевірки. З огляду на те, що Закон передбачає, що заяву на продовження строку дії дозволу на застосування праці не може бути подано раніше ніж за 50 днів до завершення строку дії дозволу, а документ є необхідним для продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання в Україні, така проґалина матиме негативні наслідки (коли потрібно буде аргументувати конового разу неможливість подання документів у строк з причин, які не залежать від заявника). Маємо надію, що таку проґалину буде усунуто і адміністративну процедуру буде визначено більш конкретно.
Дублікат дозволу
Нарешті усувається проґалина в частині можливості отримання роботодавцем
Розмір збору
- для дозволів до 6 місяців (включно) – 3 прожиткові мінімуми для працездатних осіб (у 2022 році це становить 7443 грн);
- для дозволів на строк від 6 місяців до 1 року (включно) – 5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (тобто у 2022 році – 12405 грн);
- для дозволів на строк від 1 до 2 років (включно) – 8 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (тобто 19848 грн);
- для дозволів на строк від 2 до 3 років – 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (тобто 24810 грн).
Розмір збору за продовження строку дії дозволу буде меншим на 1 прожитковий мінімум від розміру, що передбачений для оформлення дозволу.
Додатково запроваджується безкоштовне оформлення (та продовження строку дії) дозволу на застосування праці іноземних громадян для таких категорій:
- студенти;
- біженці або особи, що потребують додаткового або тимчасового захисту;
- особи, які подали заяву про визнання особою без громадянства, та особам, які оскаржують рішення про відмову у визнанні особою без громадянства;
- іноземці або особи без громадянства, які брали безпосередню участь у відсічі та стримуванні збройної агресії Російської Федерації проти України (для цієї категорії громадян передбачається особлива процедура підтвердження такого факту – відповідні відомості має надати профільний орган державної влади, яка здійснюється відповідним центром зайнятості самостійно).
Підстави для скасування дозволу
Додаються, зокрема, такі підстави для скасування дії дозволу на застосування праці:
- надходження подання про скасування дозволу від органів Національної поліції України, Служби безпеки України, іншого державного органу (так, перелік невиключний), які забезпечують дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців у разі якщо дії іноземця або особи без громадянства порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров’я, захисту прав і законних інтересів громадян України;
- несплати роботодавцем ЄСВ протягом двох місяців з дати укладення трудового договору (крім випадків, передбачених законодавством);
- отримання від закладу вищої освіти інформації про відрахування іноземця чи особи без громадянства з такого закладу.
Окремі правила для громадян Польщі
Варто звернути увагу на те, що Парламентом України прийнято окремий Закон України «Про встановлення додаткових правових та соціальних гарантій для громадян Республіки Польща, які перебувають на території України», який, серед іншого, передбачає, що громадяни Республіки Польща мають право на працевлаштування без дозволу на застосування праці.
Чи потрібна посвідка іноземцям, які воюють за Україну?
Іноземці, які в установленому законом порядку уклали контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, вважаються такими, які на законних підставах тимчасово проживають на території України на період дії такого контракту та не потребують оформлення посвідки на тимчасове проживання.
Право на законне перебування на території України підтверджується не посвідкою на тимчасове проживання, а військовим квитком рядового, сержантського і старшинського складу.
У свою чергу. іноземці, які надають допомогу ЗСУ, іншим військовим формуванням, правоохоронним органам спеціального призначення, добровольчим формуванням, що беруть участь у заходах із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України, мають право на отримання посвідки на тимчасове проживання в Україні.
Законність перебування іноземця у вказаному випадку підтверджується саме посвідкою на тимчасове проживання, для отримання якої до ДМС України подається:
(1) подання органу, що здійснює керівництво військовими формуваннями, наприклад Міністерства Оборони України,
(2) клопотання керівника підрозділу військового формування, що підтверджує надання допомоги іноземцем у відсічі збройної агресії російської федерації проти України, або відповідне рішення суду про встановлення цього факту.
Додатково також подаються:
- нотаріально засвідчений переклад сторінки паспорту іноземця з персональними даними,
- дійсний поліс медичного страхування на весь строк дії посвідки.
Для іноземців, що надають допомогу у відсічі збройної агресії російської федерації, посвідка видається на три роки.
Отже, маючи підтримку Збройних Сил України, іноземець, що надає допомогу у відсічі агресії російської федерації, може отримати посвідку на тимчасове проживання.
Оновлення інформації: на період воєнного стану продовжено дію прострочених посвідок на проживання в Україні.
Оподаткування операцій із криптовалютами (віртуальними активами)
Закон України «Про віртуальні активи» було прийнято Верховною Радою України і вже підписано Президентом України. Але цей Закон набере чинності тільки після того, як будуть визначені правила оподаткування такої діяльності.
Проект таких змін до Податкового кодексу України вже на розгляді у Парламенті (це проект закону №7150 від 13 березня 2022 року, далі – «Проект»). У самому Проекті дата набуття чинності визначена 01 жовтня 2022 року.
Для субʼєктів господарювання
Передбачається, що прибуток від діяльності, повʼязаної із оборотом віртуальних активів оподатковуватиметься за ставкою 5% (оподатковуватиметься лише позитивна різниця між доходом, отриманим від проведення операцій з віртуальними активами та витратами на їх придбання). Витрати на придбання визначаються виходячи із первісної (історичної) вартості придбання (без уцінки чи дооцінки).
Трохи відрізняються правила обліку доходів та витрат від діяльності із віртуальними активами в залежності від типу – чи є такий актив забезпеченим чи ні.
Власники віртуальних активів мають обліковувати окремо віртуальні активи у своїй податковій декларації. У випадку негативного фінансового результату від набуття/відчуження віртуальних активів, негативний фінансовий результат переноситиметься на наступні податкові періоди без обмеження строку (але виключно у межах діяльності із віртуальними активами). Не можна буде відобразити як негативний фінансовий результат (і, таким чином, зменшити податкову базу) ті витрати, які повʼязані зі створенням віртуального активу, його розміщенням та погашенням, якщо такий віртуальний актив є забезпеченим.
Юридичні особи, які надаватимуть послуги, пов’язані із оборотом віртуальних активів, не можуть бути платниками єдиного податку.
Для фізичних осіб
Прибуток від операцій з віртуальними активами включається до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб. При цьому, не має значення джерело виплати такого доходу (резидент чи нерезидент). Застосовується ставка 5%, аналогічно оподаткуванню пасивних доходів (дивідендів, процентів за депозитами тощо). Облік прибутків/збитків від таких операцій фізичні особи мають вести самостійно (тут немає податкового агента, який утримує податок від імені платника). Якщо операції із віртуальними активами протягом календарного року спричинили збитки, фізична особа має право задекларувати такий негативний результат. У такому випадку негативний показник буде врахований у майбутніх періодах (кількість таких періодів не обмежується). Позитивний результат має бути задекларований обовʼязково.
Сума доходу, отриманого при введенні в оборот віртуального активу (його перший продаж, по суті, створення такого активу) у розумінні Податкового кодексу є відчуженням майнового права, таким чином оподатковуватиметься за ставкою 18%.
Фізична особа-підприємець не може включати доходи від діяльності із віртуальними активами до складу доходів від підприємницької діяльності у контексті оподаткування. Такі доходи та витрати мають обліковуватися та оподатковуються виключно як активи фізичних осіб.
І про ПДВ
Введення в оборот забезпечених віртуальних активів вважатиметься постачанням товарів (послуг), тому є обʼєктом оподаткування ПДВ. Введення в обіг незабезпечених віртуальних активів, продаж, інше відчуження та припинення обігу віртуальних актів, їх передача за посередницькими договорами, надання послуг, повʼязаних із оборотом віртуальних активів (всіх типів) не є обʼєктами оподаткування ПДВ, згідно Проекту.
Форс-мажор у звʼязку із введенням воєнного стану в Україні
У зв’язку із вторгненням росії на територію нашої держави, враховуючи особливу надзвичайність ситуації, Торгово-промислова палата України (далі – ТПП України) ухвалила рішення щодо форс-мажорних обставин. На сайті ТПП розміщено лист від 28.02.2022 року, яким засвідчуються обставини непереборної сили, а саме: військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згодом, строк дії воєнного стану було продовжено ще на 30 діб (до 24 квітня 2022 року відповідно).
ТПП підтверджує, що вищезазначені обставини є надзвичайними, невідворотними, об’єктивними та стосуються зобов’язань як юридичних осіб- суб’єктів господарської діяльності, так і фізичних осіб за договорами, угодами, строк виконання яких вже наступив, податкових зобов’язань, законодавчих актів або інших нормативно правових актів.
Торгово-промислова палата оголосила, що процедура засвідчення обставин непереборної сили спрощена: наразі відсутня необхідність звертатися до ТПП України за засвідченням форс -мажору у зв’язку із вищезазначеним.
Настання обставин непереборної сили дає можливість перенести всі строки виконання зобовʼязань, що настали у період дії такої обставини без застосування штрафних санкцій до сторони, яка не змогла виконати таке зобовʼязання вчасно. Після завершення дії обставини непереборної сили зобовʼязання необхідно буде виконати або узгодити із контрагентом інше.
Наразі усі, кого це стосується, можуть роздрукувати лист ТПП України від 28.02.2022 року, що є засвідченням військової агресії російської федерації як обставин непереборної сили та підтвердженням неможливості виконання зобов’язань.
Трудові відносини в Україні в умовах воєнного стану
Як і якими документами регулюються трудові відносини в Україні в умовах воєнного часу? Які особливості прав, обов’язків, гарантій для працівників та роботодавців?
На день запровадження воєнного стану питання трудових відносин у такий особливий період було врегульовано доволі загально.
Зміни до трудового законодавства, які дійсно передбачили більш ефективні інструменти було прийнято трохи згодом, набуло чинності через місяць після початку війни (24 березня 2022 року). Це важлива дата для розуміння можливості реалізації окремих інструментів. Тому ми пропонуємо розділити на два періоди особливості організації трудових відносин в Україні:
- з 24 лютого по 23 березня 2022 року;
- з 24 березня 2022 року.
1 період
Отже, 24 лютого 2022 року на території України було запроваджено воєнний стан. У цей період роботодавці мали користуватись базовими положеннями Кодексу законів про працю (далі – «КЗпП»), законами України «Про правовий режим воєнного часу», «Про військовий обовʼязок і військову службу».
Для багатьох початок активних бойових дій мало наслідком необхідність зупинити виробництво, евакуація працівників тощо. Фактично, роботодавець мав можливість зробити кілька речей:
- оформити простій – у такому випадку, за працівником зберігається заробітна плата не менше 2/3 посадового окладу;
- домовитися із працівниками про оформлення відпустки без збереження заробітної плати.
У тих випадках, коли працівник не з’являвся на робочому місці/не міг виконувати роботу з поважних причин (що мало наслідком невиконання норм виробітку), відповідно до ст. 111 Кодексу роботодавець міг оплачувати працівнику лише за фактично виконану роботу, але заробітна плата за місяць у такому випадку не може бути нижчою від 2/3 посадового окладу.
Під час воєнного стану працівників, яких не було мобілізовано для військової служби чи залучено для роботи в оборонній сфері, можуть залучати до виконання робіт, необхідних для забезпечення життєдіяльності населення (із збереженням гарантій та заробітної плати). Також, роботодавець може відмовити працівникові у наданні відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами або з догляду за дитиною), якщо такий працівник залучається до виконання робіт.
Окремо гостро стоїть питання бронювання осіб, які підлягають загальній мобілізації, для виконання робіт на підприємствах. Проблема полягає у тому, що детально процедура не врегульована у чинному законодавстві. Так, у Законі України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» передбачено механізм бронювання військовозобов’язаних з метою забезпечення функціонування у т.ч. підприємств (ст. 24). У згаданому законі міститься посилання на акти Президента України, Кабінету Міністрів України, якими мають бути порядок такого бронювання, перелік професій і посад, які підлягають бронюванню на воєнний час. Наразі, у відкритому доступі таких актів немає. На практиці, підприємства самостійно звертаються до профільних галузевих міністерств та Міністерства оборони із відповідним запитом.
За мобілізованими працівниками зберігається робоче місце, посада і середній заробіток (виплата грошового забезпечення здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету).
Таким чином, за працівниками зберігалися певні гарантії, реалізацію яких було покладено на роботодавця. У той же час, перед роботодавцями постало складне питання: багато сфер економіки в один момент було зупинено (з об’єктивних причин неможливості роботи (характерно для виробництва) та кардинальна зміна попиту (особливо критично для сфери послуг). З юридичної точки зору, постало питання те саме, що виникало у березні 2020 року. Виникла обставина непереборної сили для всієї країни. Очевидно, що працювати так, як і раніше, вийде не у багатьох. Але гнучко і оперативно вирішити його із мінімальними втратами як для роботодавця, так і для працівника, практично було неможливо.
Можливість організації дистанційної та надомної роботи є, проте не для всіх сфер діяльності такі рішення допомагають запобігти настанню негативних наслідків. Відтак, в Україні було розроблено та прийнято Парламентом деякі зміни до законодавства, які б дозволили вжити інші заходи в ситуації воєнного стану в Україні.
2 період
24 березня 2022 року набув чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі – «Закон»), яким передбачено додаткові інструменти для врегулювання трудових відносин на період воєнного стану.
Зокрема, цей Закон фактично вирішує проблему роботодавця: що робити, коли роботи фактично немає зараз, немає можливості зберегти робоче місце, перевести на іншу роботу, немає того часу, для завчасного попередження працівника, як це передбачено в КЗпП. У ст. 13 Закону передбачено, що роботодавець може «призупинити» дію трудового договору. Це означає, що з роботодавця знімається обов’язок забезпечити працівника роботою, а працівник тимчасово зупиняє виконання робіт за трудовим договором. Час дії такого призупинення – період дії воєнного стану в Україні. Наразі, воєнний стан діє до ранку 24 квітня.
Застосувати призупинення трудового договору можна з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 24 березня 2022 року. А повідомлення про початок призупинення дії трудового договору може бути проведене будь-яким зручним (доступним) способом. Таким чином, роботодавці, які перебувають в зоні активних бойових дій та не можуть забезпечити своїх працівників роботою з об’єктивних причин, можуть «перекласти» свій обов’язок із утримання своїх працівників на державу-агресора. Для працівника, очевидно, ситуація складається не найкращим чином – немає чіткого розуміння про строки виплати їм заробітної плати взагалі, яким чином це буде проведено і які у них гарантії. Україна гарантувала виплату допомоги (у розмірі мінімальної заробітної плати), що повʼязана із втратою заробітку за перший місяць війни, швидше за все таких виплат більше не буде (їх перекладено на РФ). Працівник, фактично, перебуває у доволі складній ситуації – роботи та заробітної плати у поточний період немає, а у випадку звільнення за власним бажанням працівник буде позбавлений можливості отримати деякі пільги у звʼязку із безробіттям.
Роботодавці, в свою чергу, зараз мають забезпечити правильне оформлення прийнятих рішень про призупинення трудових договорів та аргументацію таких рішень, належне інформування відповідних працівників. Швидше за все, у подальшому саме роботодавець буде брати участь у переданні інформації до уповноваженого суб’єкта від імені працівників (це буде, очевидно, простіше в контексті спрощення адміністрування). Але, потрібно дочекатися відповідних нормативно-правових актів з питань процедури отримання відшкодування заробітних плат.
Таке рішення може бути оформлене наказом по підприємству (рекомендуємо також додавати список співробітників та проконтролювати, що інформацію було доведено до відома зацікавлених осіб), додатковою угодою.
Допускається відхід від традиційних правил оформлення документів ( з особистим підписом), можна впевнено користуватись спеціальними програмами, але рекомендуємо визначити такі тимчасові правила оформлення документів на підприємстві (закріпити у наказі).
Важливо також, що цей Закон дозволяє проводити зміну істотних умов праці без дотримання термінів та формальностей, передбачених КЗпП. На практиці це означає, що можна змінювати систему і розмір оплати праці, пільги, розряди майже з миттєвим вступом у силу (у звичайний період повідомлення про такі зміни має відбуватися щонайменше за 2 місяці). Це також відкриває можливість оперативного звільнення з ініціативи роботодавця, якщо працівник не буде згоден з такими змінами. Тобто, перевести на іншу роботу з меншим рівнем заробітної плати можна (за згодою), якщо співробітник не згоден – звільнення.
Також практично моментально може звільнитися і співробітник за власною заявою: необхідність повідомлення роботодавця про звільнення не менше ніж за 2 тижні скасована. Бажану дату звільнення працівник може визначити у своїй заяві. У той же час, гарантій щодо отримання всіх виплат та компенсацій, які повʼязані зі звільненням у день проведення звільнення у період воєнного стану немає (тимчасово відсутня відповідальність за пропущення строків виплати).
На період воєнного стану змінюється нормальна тривалість робочого часу. Так, він не може перевищувати 60 годин на тиждень за загальним правилом (або 50 годин для категорій працівників, яким згідно із законодавством України встановлено скорочену тривалість робочого часу). Відтак, «надурочних робіт» буде менше. Також тимчасово скасовуються пільги, пов’язані зі святковими та вихідними днями (про підвищену ставку за роботу в ці дні, необхідність скороченого робочого дня напередодні вихідного (святкового). Це не означає, що нормальна тривалість робочого дня для всіх автоматично підвищується. Просто у роботодавця на період воєнного стану є можливість його збільшити у цих нових рамках.
Тимчасово з роботодавця знімається відповідальність за порушення строків виплати заробітної плати, обумовлену активними бойовими діями, обставинами непереборної сили.
Також, роботодавець може відмовити працівникові у наданні відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами або з догляду за дитиною), якщо такий працівник залучається до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури. У інших випадках обмежень немає, діють загальні положення законодавства у сфері застосування праці. Знову ж таки, щодо виплат гарантій немає – можливі затримки і притягнення до відповідальності роботодавця буде доволі складним (роботодавець дійсно може перебувати під дією форс-мажору, у тому числі – активних бойових дій).
Закон дозволяє працівникові взяти неоплачувану відпустку в період дії воєнного стану без обмеження по днях. Механізм аналогічний тому, що діяв в Україні у зв’язку з карантином.
Окремі питання щодо застосування праці іноземців в Україні
Окрему увагу хочеться приділити питанням трудових відносин із іноземцями в Україні у цей період, оскільки існують певні нюанси.
В цілому, на них поширюються загальні правила, окрім питання виконання військового обов’язку (загальної мобілізації).
Застосування праці іноземців в Україні допускається на підставі отриманого дозволу на застосування праці. Отримання дозволу на застосування праці, продовження строку його дії в Україні наразі допускається без дотримання принципів територіальності (існує можливість звернення до іншого територіального органу у сфері застосування праці). Офіційної позиції щодо пропущених строків наразі немає (особливо у питаннях продовження строку дії дозвільних документів), швидше за все буде прийнятною аргументація неможливості вчасного оформлення документів з огляду на надзвичайність обставин. 28 лютого 2022 року Урядом України було прийнято Постанову (№165), якою передбачено, зокрема, зупинення строків надання адміністративних послуг та строки видачі документів уповноваженими субʼєктами на час воєнного стану. Таким чином, передбачається можливість відходу від граничних строків здійснення уповноваженими органами дій із оформлення дозвільних документів (у тому числі, дозволу на застосування праці іноземних громадян). Їх поновлення має відбутися протягом 1 місяця після припинення чи скасування воєнного стану.
З огляду на запровадження Національним банком України обмежень щодо проведення банками України валютних операцій для резидентів Російської Федерації та Республіки Білорусь, наразі виплата заробітної плати таким особам в Україні у безготівковій формі неможлива – банки не проведуть таку операцію. Альтернативний вихід тимчасово організувати виплату заробітної плати таким працівникам у готівковій формі. Очевидно, що такий захід є тимчасовим, є превентивним за своїм змістом і у майбутньому буде врегульоване питання щодо можливості застосування праці і роботи таких осіб в Україні.
ExpatPro припиняє обслуговувати клієнтів із РФ
24 лютого 2022 року росія розпочала військові дії проти України. Юридична компанія ExpatPro не може лишатися осторонь. Ми засуджуємо агресію рф проти мирної України. Військові дії призвели до страждань багатьох людей, руйнування інфраструктури нашої країни. Нелюдські методи ведення війни є грубим порушенням фундаментальних гуманістичних цінностей, злочином проти людства та свідомим винищенням українців.
Наша компанія припиняє надання юридичних послуг клієнтам із росії, включаючи як російські компанії, так і приватних осіб.
Компанія ExpatPro також доєдналася до спільної заяви Асоціації Правників України, що об’єднала понад 70 юридичних фірм, про припинення надання юридичних послуг міжнародним компаніям, які все ще ведуть бізнес та зберігають свою присутність у рф.
КБВ та структура власності
Міністерство фінансів України остаточно затвердило форму та зміст структури власності. Це означає, що починаючи з 11 липня 2021 року, коли новий суб’єкт господарювання буде зареєстрований, необхідно буде надати документи щодо КБВ (кінцевого бенефіціарного власника) та юридичної структури власності.
З 11 липня 2021 року починається 3-місячний період (для керівників існуючих юридичних осіб, що були зареєстровані до 28 квітня 2020 року), щоб подати першу звітність щодо структури власності.
Які документи будуть потрібні?
Для фізичних осіб – засновників необхідні завірені копії паспортів (якщо такі особи не є громадянами України – подається переклад відповідного особистого документа).
Для юридичних осіб – засновників – подається засвідчений витяг із відповідного торгового реєстру тощо.
За наявності деяких ланцюгів структури власності Вам також знадобляться офіційні документи для підтвердження структури володіння та можливості здійснення контролю (впливу).
Прямий і непрямий контроль
Коли юридична особа заснована фізичною особою безпосередньо та фізична особа володіє 25% і більше відсотками акцій (часток), має місце прямий контроль над юридичною особою. У цьому випадку легко відстежити зв’язок.
У випадках, коли КБВ ідентифікується через низку юридичних осіб, необхідно надати документи, які можуть довести, що відповідний КБВ дійсно має контроль над кожною юридичною особою в ланцюзі.
Перші кроки
У період з 11 липня по 11 жовтня 2021 року всі юридичні особи повинні подати документи для підтвердження / оновлення поточної структури власності.
Керівникам юридичних осіб також необхідно буде надати відповідні офіційні документи. Для фізичних осіб у структурі власності потрібно буде надати копію паспорту, засвідчену нотаріусом. Для іноземних громадян додатково вимагатиметься переклад.
Для юридичних осіб будуть необхідні виписки з реєстрів підприємств, інші офіційні документи, що підтверджують право власності (документи, видані за кордоном, повинні бути апостильовані або легалізовані консульством, в залежності від міжнародних вимог).
Коли оновлювати?
Починаючи з 01 січня 2022 року керівники юридичних осіб будуть зобов’язані постійно оновлювати інформацію про КБВ та структуру власності. Цей обов’язок складається з 2 частин:
1) щорічне подання звітності (протягом 14 днів з дати реєстрації) та
2) у разі будь-яких змін у структурі або інформації про КБВ, керівник юридичної особи матиме 30 робочих днів для оновлення інформації в Державному реєстрі юридичних осіб України.
Відповідальність
Кодекс України про адміністративні правопорушення передбачає штраф (17000 – 21000 грн.) у разі неподання або несвоєчасного подання інформації про КБВ / структуру власності. Цей штраф накладається на керівників юридичних осіб в Україні.
Реєстрація платника податків
Отримання реєстраційного номеру облікової картки платника податків в Україні
Усі фізичні особи – платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру.
До Державного реєстру вноситься інформація про осіб, які є:
– громадянами України;
– іноземцями та особами без громадянства, які постійно проживають в Україні;
– іноземцями та особами без громадянства, які не мають постійного місця проживання в Україні, але, відповідно до законодавства, зобов’язані сплачувати податки в Україні, бо є засновниками юридичних осіб, створених на території України.
У яких же випадках необхідний реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі – РНОКПП)?
РНОКПП використовується у разі:
– виплати доходів, з яких утримуються податки згідно із законодавством України;
– укладення цивільно-правових договорів, предметом яких є об’єкти оподаткування та щодо яких виникають обов’язки щодо сплати податків і зборів;
– відкриття рахунків у банках;
– проведення державної реєстрації фізичних осіб – підприємців або видачі таким особам спеціальних дозволів (ліцензій, патентів тощо) на провадження деяких видів господарської діяльності, а також реєстрації незалежної професійної діяльності;
– реєстрації майна або прав на нього та інших активів фізичних осіб, що є об’єктом оподаткування;
– реєстрації транспортних засобів, що переходять у власність фізичних осіб;
– в інших випадках, передбачених законодавством.
Отже, для того, щоб здійснювати на території України всі вищезазначені дії, необхідно зареєструватися в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та отримати РНОКПП.
Процедура отримання РНОКПП
Іноземці та особи без громадянства подають документи до територіальних органів ДПС в областях, містах Києві та Севастополі.
Іноземці та особи без громадянства, які мають посвідку на постійне проживання або посвідку на тимчасове проживання в Україні, можуть реєструватися як платники податків у державних податкових інспекціях у районах, містах, районах у містах, об’єднаних державних податкових інспекціях, що відповідають місцю проживання в Україні, зазначеному в посвідці.
Для отримання РНОКПП іноземці подають наступні документи:
– облікова картка за встановленою формою;
– засвідчений в установленому законодавством порядку переклад українською мовою документа, що посвідчує особу іноземця, та копія такого перекладу;
– копія відмітки про перетин кордону;
– довіреність, засвідчена у нотаріальному порядку, її копія та копія паспорта представника (якщо пакет документів подається представником).
Зверніть увагу, що для подачі документів та для отримання РНОКПП, іноземці мають перебувати в Україні на законних підставах та в межах дозволеного строку тимчасового перебування в Україні (не більше ніж 90 днів протягом 180 днів, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами або якщо інше не передбачено безвізовим порядком в’їзду).
Для отримання РНОКПП іноземці, що мають посвідку на тимчасове чи постійне проживання в Україні, подають такий пакет документів:
– облікова картка за встановленою формою;
– посвідка на тимчасове чи постійне проживання в Україні та її копія;
– довідка про реєстрацію місця проживання та її копія;
– довіреність, засвідчена у нотаріальному порядку, її копія та копія паспорта представника (якщо пакет документів подається представником).
Строк видачі документа, що підтверджує реєстрацію особи платником податків, становить 3 робочі дні.
Для видачі РНОКПП необхідно надати ті ж самі документи, що подавалися для отримання РНОКПП (окрім облікової картки).
Державного збору за видачу такого документу не передбачено.
Варто зазначити, що Верховна Рада ухвалила закон, що прирівнює цифрові паспорти до паперових. Дані зміни стосуються лише паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Тепер електронні паспорти у застосунку «Дія» можна буде надавати на території України для посвідчення особи та підтвердження громадянства, окрім випадків перетину державного кордону, в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї. Таким чином, громадяни України можуть надавати електронні паспорти і при поданні документів для отримання РНОКПП.
Закон набирає чинності з 23 серпня 2021 року.
Отримання статусу особи без громадянства
Особа без громадянства (далі – апатрид) – особа, яка не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону. Людина може народитися без громадянства або стати апатридом пізніше.
Основною причиною відсутності громадянства є втрата громадянства в одній державі та неможливість набути громадянство в іншій державі. Те ж саме може відбутися, коли особа виходить із громадянства за власною ініціативою, оскільки це ще не гарантує автоматичне отримання громадянства іншої держави.
Українські громадяни, відповідно до положень Закону України «Про громадянство України», захищені від такої ситуації, адже вихід із громадянства України допускається лише у разі, якщо особа набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде її громадянство, якщо вийде з громадянства України.
Також існує чимала кількість людей, які з різних причин ніколи не набували громадянства жодної держави та не отримували паспорт.
За приблизними оцінками ООН в Україні на даний момент налічується близько 35000 осіб без громадянства.
Постає питання: Як такій категорії людей законно проживати на території України та користуватися своїми правами?
В червні 2020 року Верховна Рада прийняла зміни до Закону України «Про статус іноземців та осіб без громадянства», яким врегулювала статус апатридів в Україні. Законом встановлюється процедура визнання «особою без громадянства», що в подальшому надасть змогу для таких осіб документуватися та законно перебувати на території України, а також отримати посвідку на тимчасове проживання та посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон. А, за умови проживання на території України у зазначеному статусі понад 2 роки, – отримати дозвіл на імміграцію та посвідку на постійне проживання.
24 березня 2021 року Кабінет Міністрів України нарешті прийняв порядок реалізації положень зазначеного Закону. Відтепер особи без громадянства можуть звернутися до територіального органу Державної міграційної служби із заявою про визнання особою без громадянства. До заяви потрібно додати усі документи, що підтверджують особу. Це можуть бути паспорти (якщо такі були наявні), проїзні документи, свідоцтва про народження чи про шлюб, довідки про відсутність громадянства, документи про навчання у освітньому закладі України або іншої держави, паспорт громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року, документи про роботу, документи про отримання на території України медичної допомоги, документи про місце проживання тощо. Для підтвердження особи також має бути надана інформація про трьох осіб, які зможуть допомогти у встановленні особи заявника та підписати відповідні акти.
Загалом процедура обробки заяви має тривати до 6 місяців. За наявності певних причин розгляд заяви може бути продовжено до року. Після закінчення процедури особі або видається рішення про визнання або про відмову у визнанні особою без громадянства.
На час розгляду заяви особі видається довідка про звернення із заявою про визнання особою без громадянства, яка слугуватиме документом, що підтверджує особу.
Після отримання рішення про визнання особою без громадянства особа має право бути одокументованою посвідкою на тимчасове проживання в Україні.
Купівля житлової нерухомості на первинному ринку
АО «ЕКСПАТПРО» продовжує знайомити Вас з особливостями українського ринку нерухомості на Вашому шляху у пошуках житла.
У попередній статті ми детально розглянули шляхи купівлі житлової нерухомості на вторинному ринку, яку можна переглянути тут.
У цій статті ми зупинимося саме на придбанні житла у новобудові та розглянемо його за наступними етапами:
♦ Перевірка інформації з доступних джерел та документів щодо бажаного об’єкту нерухомості (‘due diligence’).
♦ Вибір способу інвестування та підписання відповідного договору.
♦ Реєстрація права власності на придбаний об’єкт нерухомості.
Перший етап: Перевірка
Перш ніж підписати договір купівлі-продажу квартири, варто провести процедуру належної перевірки такої квартири. Це не є вимогою закону, однак для того, аби переконатися, що об’єкт нерухомості вартий інвестування, слід проаналізувати всі потенційні ризики майбутньої процедури купівлі-продажу та об’єкту в цілому.
Якщо Ви хочете бути впевненим, що обране Вами житло варте довіри та інвестування, а Ваші кошти не будуть витрачені даремно, процедура належної перевірки обов’язкова.
Що має бути перевірено?
1. Інформація про забудовника
Потрібно проаналізувати історію проектів забудовника, репутацію, склад компанії забудовника, наявність заборгованостей перед державними органами та іншими особами, включаючи податкові борги, арешти, обтяження майна компанії-забудовника, наявність відкритої процедури банкрутства, судових проваджень.
З метою здійснення такої перевірки, потрібно отримати відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Автоматизованої системи виконавчого провадження, Єдиного реєстру боржників, реєстрів Державної податкової служби України, Єдиного державного реєстру судових рішень, інших реєстрів та баз даних.
Особливу увагу слід приділити пошуку судових справ у Єдиному державному реєстрі судових рішень по об’єкту будівництва, земельній ділянці, на якій він розташований, справ за позовами покупців до забудовника стосовно порушення ним своїх зобов’язань.
2. Правовий режим земельної ділянки, на якій об’єкт побудовано або перебуває в процесі будівництва
Слід враховувати, що земельна ділянка, на якій ведеться будівництво, повинна мати наступне цільове призначення: будівництво та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яке можна перевірити за допомогою Публічної кадастрової карти України, що також має бути відображено у містобудівній документації. Інакше, існує ризик судового оскарження зацікавленими особами дозволу на виконання будівельних робіт, наслідком чого стануть затяжний судовий розгляд та незавершене будівництво.
Також, слід перевірити, на якому правовому титулі знаходиться ділянка – у власності або строковому користуванні, хто є власником або орендарем та орендодавцем (проаналізувати відповідний договір оренди земельної ділянки, документи, що підтверджують право власності на земельну ділянку, договір суперфіцію тощо). Якщо земельна ділянка не перебуває у власності, термін користування не повинен бути меншим за орієнтовний термін завершення будівництва. Компанія-забудовник або компанія-підрядник повинні бути вказані як власник або орендар відповідної земельної ділянки.
Окремо варто приділити увагу відповідним документам щодо особливостей земельної ділянки (у разі наявності, мають бути документи про зміну цільового призначення земельної ділянки, технічна документація щодо визначення меж земельної ділянки, її поділу, об’єднання тощо).
3. Дозвільна документація
Варто перевірити, чи є у забудовника містобудівні умови та обмеження (для будівель, розташованих у Києві, вказану інформацію можна перевірити у Містобудівному кадастрі міста Києва). Даний момент є надзвичайно важливим, оскільки саме ними визначаються кількість поверхів у будівлі, відстань від будівлі до інших елементів тощо.
У місті Києві стався випадок, коли забудовник був змушений знести кілька поверхів будівлі, аби відповідати містобудівним умовам та обмеженням та отримати всі необхідні документи для законного завершення будівництва.
Наступне, що потрібно перевірити, – наявність дозволу на виконання будівельних робіт (NB! Декларація про початок будівельних робіт не вважається таким дозволом); ліцензії підрядника на виконання будівельних робіт; проектної документації; документу, що підтверджує проведення обов’язкової експертизи проектів будівництва об’єктів з класами відповідальності (наслідків) типу CC2 («середні» наслідки – будинки висотою до 100 м, від 20 до 300 постійних мешканців) та типу CC3 («суттєві» наслідки – висотою від 100 м та 300 постійних жителів). Список визначених урядом організацій для проведення обов’язкової експертизи будівельних проектів можна перевірити за цим посиланням.
Інші дозвільні документи включають дозволи на проведення спеціальних видів робіт, рішення про присвоєння поштової адреси новому об’єкту будівництва, затвердження умов будівництва генеральним підрядником, дозвіл спеціалізованих департаментів на виконання будівельних робіт в історичних та архітектурних зонах, зонах відчуження тощо.
Досить часто забудовник може умисно зменшити тип відповідальності (наслідків), наприклад, вказавши тип CC1 (будівництво приватного будинку) замість CC2 (будівництво багатоквартирного будинку висотою до 100 м) у власних цілях, наприклад з метою уникнення необхідності отримувати ліцензію, обов’язкову для об’єктів CC2 та CC3. В той же час це може призвести до неможливості законно здати об’єкт в експлуатацію та зареєструвати право власності потенційними покупцями.
Інакше кажучи, чим вищим є тип відповідальності забудовника, тим складніше привести у відповідність з чинним законодавством всі юридичні та проектні аспекти будівництва.
Таким чином, якщо ви обираєте об’єкт з типом відповідальності CC2 і особливо CC3, усі документи повинні бути перевірені якомога ретельніше.
Залежно від статусу зведення об’єкта, слід також перевірити наявність:
♦ Угоди про підключення до міських мереж комунальних послуг, зокрема, послуг з надання тепло-, водо- та енергопостачання;
♦ Декларації про готовність об’єкту до експлуатації;
♦ Технічного паспорту на квартиру;
♦ Сертифікату про введення об’єкта в експлуатацію;
♦ Рішення (розпорядження районної адміністрації) про присвоєння об’єкту поштової адреси;
♦ Угоди з відповідною міською радою про сплату пайового внеску на розвиток міської інфраструктури (без проведення відповідних платежів, об’єкт може не отримати поштової адреси, що призведе до неможливості реєстрації прав власності інвесторів).
Наявність дозволу на проведення будівельних робіт, сертифікату про введення об’єкта в експлуатацію можуть бути перевернені за допомогою Реєстру дозвільних документів Державної архітектурно-будівельної інспекції.
Крім того, доцільно перевірити, чи існує підвищений суспільний інтерес та увага до обраного об’єкта (публічні суперечки, мітинги, масові акції протесту проти будівництва тощо) та чи причетні забудовники та підрядники до випадків шахрайства та політичних скандалів.
Існує можливість перевірки бажаного забудовника за допомогою рейтингів надійності, опублікованих різними ресурсами ЗМІ.
Процедура належної перевірки є доволі складною, але водночас це невід’ємний крок на шляху до придбання квартири в Україні, без якого не можна бути на 100% впевненим, що проблем із придбаною квартирою не виникне.
Другий етап: Способи інвестування та підписання договору купівлі-продажу
Законодавство України передбачає різноманітні способи інвестування приватними особами у процес будівництва об’єктів нерухомості: інвестування у фонди фінансування будівництва, купівля цільових облігацій, участь в інститутах спільного інвестування та у фондах операцій з нерухомістю. Забудовники також широко застосовують інші методи залучення коштів на будівництво (попередні договори купівлі-продажу, договір купівлі-продажу майнових прав), які прямо не заборонені законом, але відсутні в спеціальних нормативно-правових актах та підлягають регулюванню, виходячи з загальних умов цивільного законодавства.
Кожен спосіб інвестування має свої переваги та недоліки. Основним недоліком усіх способів є те, що ніхто не може гарантувати, що будівля буде вчасно введена в експлуатацію або забудовник не збанкрутує до завершення будівництва. Для мінімізації максимально можливої кількості ризиків, перевірка усіх можливих нюансів є найліпшим варіантом для інвестора.
Перший спосіб інвестування стосується укладення договору з фондом фінансування будівництва. Управителем фонду є банк або інша ліцензована фінансова установа, що має договір із забудовником, за яким останній зобов’язується звести один або декілька будівельних об’єктів, здати їх в експлуатацію та передати фонду. Фонд зобов’язується фінансувати будівництво, відповідно до умов договору з забудовником.
Фонд отримує кошти на фінансування будівництва від потенційних інвесторів, які мають намір придбати квартиру. Після укладення договору з фондом та сплати вартості об’єкту нерухомого майна, відповідно до умов договору (можлива часткова сплата), інвестор отримує сертифікат, що підтверджує участь у фонді фінансування будівництва (в договорі має бути детально вказано всі особливості квартири – площа, поверх, номер тощо.) Після введення будинку в експлуатацію інвестор зобов’язаний підписати акт приймання – передачі квартири або відмовитись від підписання та пред’явити обґрунтовану вимогу забудовнику щодо усунення недоліків у збудованому об’єкті. Після підписання акту інвестор отримує ще один сертифікат, на підставі якого в подальшому реєструється право власності на квартиру.
Головна перевага для майбутніх інвесторів полягає в тому, що використання грошей забудовником контролюється фондом. У разі невиконання зобов’язань забудовником, фонд може навіть ухвалити рішення про зміну забудовника. Однак, можливі випадки, коли забудовники тісно пов’язані з фондами фінансування будівництва та мають можливість впливати на них таким чином, що фонди навіть не мають на меті контролювати хід будівництва та слідкувати за використанням коштів інвесторів, що в підсумку може призвести до несвоєчасного завершення або не завершення будівництва.
Другим способом є інвестування у цільові облігації, виконання зобов’язань за якими здійснюється шляхом передачі об’єкта будівництва інвестору. Лот облігацій містить таку кількість облігацій, що відповідає відповідній кількості квадратних метрів у квартирі. Цільова облігація містить власну серію, номер, кількість квадратних метрів, однак не визначає конкретно саму квартиру (з описом її точного розташування). Таким чином, необхідно не лише укладати договір купівлі-продажу цільових облігацій, але й укласти з забудовником угоду про «бронювання» конкретної квартири, площа якої дорівнює кількості квадратних метрів, зазначеній в лоті облігацій.
Після закінчення будівництва забудовник викуповує облігації у інвесторів, а інвестори отримують «заброньовані» об’єкти нерухомості. Облігації випускаються під контролем Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР).
Участь в інститутах спільного інвестування подібна до механізму фонду фінансування будівництва з тією відмінністю, що банк (у фонді фінансування будівництва) як посередник між інвестором та забудовником замінюється компанією з управління активами (в інститутах спільного інвестування).
Потенційний інвестор укладає форвардний контракт з компанією управління активами. Такий контракт реєструється на біржі. Відповідно до умов такого контракту, інвестор набуває майнові права на квартиру, сплачує визначену частину ціни об’єкта компанії з управління активами та зобов’язується сплатити іншу частину ціни забудовнику після введення об’єкту в експлуатацію. Форвардний контракт повинен включати такі важливі особливості, як строк оплати, умови завершення будівництва, дата введення в експлуатацію, номер квартири, її площа тощо. Після введення об’єкту в експлуатацію забудовник та інвестор укладають основну угоду, згідно з якою квартира передається інвестору на праві приватної власності.
Інвестування у фонди операцій з нерухомістю в Україні не є поширеним, хоча участь у таких фондах є законною формою інвестування.
Попередні договори купівлі-продажу нерухомості та договори купівлі-продажу майнових прав є дещо ризикованими формами інвестування. Вони дозволяють забудовнику продати одну й ту саму квартиру двічі і більше разів, оскільки договори не підлягають реєстрації (як наприклад, при інвестуванні у цільові облігації, коли угода реєструється на біржі), можуть мати стандартні та нечіткі умови, які не визначають особливостей об’єкту нерухомості, який придбавається на етапі початку будівництва.
Інвестор повинен пам’ятати, що типовий договір завжди буде складений на користь забудовника. Тому гарною ідеєю буде проконсультуватися із досвідченим юристом щодо умов конкретної угоди, запропонованої забудовником.
На етапі будівництва не набувається право власності на житло та відсутня можливість отримати правовстановлювальні документи, укладаючи будь-який з вищезазначених договорів за відповідними способами інвестування. Саме тому надзвичайно важливо проаналізувати кожен документ, що стосується забудовника та майбутнього будівництва, уважно ознайомитись з усіма умовами запропонованого договору перед його підписанням. Інакше Ви ризикуєте даремно витратити свої кошти або ж натрапити на довгострокове будівництво, численні судові процеси та чекати десятиліттями, поки будівля буде остаточно побудована та введена в експлуатацію.
Третій етап: Реєстрація права власності
Після реєстрації права власності інвестор стає законним власником квартири. Реєстрацію можна здійснити через Центри надання адміністративних послуг.
Перед реєстрацією необхідно отримати технічний паспорт на квартиру. Також потрібно затребувати у компанії-забудовника засвідчені копії документів, що підтверджують введення будинку в експлуатацію та присвоєння поштової адреси.
Набір інших документів, що необхідні для реєстрації, залежить від обраного вами способу інвестування (наприклад, у випадку інвестування у цінні папери потрібно пред’явити договір купівлі-продажу цінних паперів та договір бронювання квартири).
АО «ЕКСПАТПРО» має великий досвід супроводу угод щодо купівлі-продажу нерухомості та інвестування в об’єкти будівництва. Ми завжди готові проконсультувати Вас з усіх питань, що виникають щодо придбання нерухомості на будь-якому етапі – від вибору надійного об’єкту інвестування до укладення договору та реєстрації права власності.
Купівля житлової нерухомості в Україні
Експати прибувають до України, маючи найчастіше на меті започаткувати бізнес, одружитися, знайти роботу, або з будь-яких інших причин, однак усі розглядають опцію придбання нерухомості в Україні.
Відповідаючи на популярні запити наших клієнтів, команда ЕКСПАТПРО підготувала для Вас короткий гайд, як іноземець може придбати нерухомість в Україні, які тонкощі та «підводні камені» слід дослідити, оскільки законодавство з питань ринку нерухомості постійно змінюється.
Іноземець може обрати опцію придбання нерухомості у новобудові або на вторинному ринку. Все залежить від того, що Вам буде більше до вподоби. У будь-якому разі всі документи та інформація щодо об’єкту мають бути ретельно перевірені в обох випадках. В той же час, існують деякі відмінності між придбанням нерухомості у новобудові та на вторинному ринку.
Слід також пам’ятати, що Ви завжди маєте можливість видати довіреність і Ваш представник зможе зробити все необхідне з метою придбання квартири у Ваших інтересах та на Ваше ім’я.
Команда ЕКСПАТПРО готова супроводжувати Вас під час проходження усіх наступних етапів на шляху до купівлі квартири, кожен з яких має свої особливості, залежно від того, придбаваєте Ви квартиру у новобудові або ж на вторинному ринку:
1. Проведення перевірки.
2. Переговори та укладення попереднього договору купівлі-продажу.
3. Укладення основного договору купівлі-продажу квартири. Розрахунки. Реєстрація права власності.
Перший етап: Проведення перевірки
Якщо Ви знайшли об’єкт нерухомості на вторинному ринку, який Вас зацікавив, не поспішайте одразу купувати його. До прийняття такого рішення все повинно бути ретельно перевірено, аналогічно придбанню квартири у новобудові.
Процедура перевірки охоплює наступні документи та інформацію:
a) правовий статус будинку, в якому знаходиться квартира
Слід перевірити правовий статус будинку, де знаходиться квартира. Чи є він пам’яткою архітектури або об’єктом культурної спадщини України (можна перевірити за допомогою Державного реєстру нерухомих пам’яток України державного та місцевого значення)?
Якщо відповідь на попереднє питання ствердна, то перед Вами постає складне завдання щодо перевірки інших особливостей (чи є згода Міністерства культури України на відчуження квартири, чи є чинний охоронний договір на об’єкт культурної спадщини, чи є акт технічного стану пам’ятки, який має бути оновлений кожні 5 років, чи минув одномісячний термін, протягом якого департамент охорони культурної спадщини мав право привілейованої купівлі пам’ятки тощо).
b) авовстановлювальні документи на квартиру, зокрема, договір купівлі-продажу квартири або інший документ, що підтверджує право власності продавця (свідоцтво про право власності, договір дарування тощо), технічний паспорт на квартиру, документ, що підтверджує реєстрацію права власності попереднього власника (можна перевірити за наявністю витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або ж довідкою з Бюро технічної інвентаризації (БТІ)).
c) арешти, застави та інші обтяження майна
Необхідно перевірити інформацію щодо квартири за допомогою спеціалізованих державних реєстрів, наприклад, чи була квартира в заставі (перевіряється за допомогою даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), чи є вона предметом судового розгляду (перевіряється за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень, Автоматизованої системи виконавчих проваджень).
d) інформація щодо продавця (чи перебуває він у шлюбі (якщо так, то буде потрібна нотаріально засвідчена згода іншого з подружжя на продаж квартири), чи є у нього неповнолітні (малолітні) діти, особи з інвалідністю, що перебувають на утриманні, а також матеріальна заборгованість за будь-якими зобов’язаннями (може бути перевірено за допомогою Єдиного державного реєстру боржників).
Якщо продавцем є юридична особа, слід перевірити, чи не є вона збанкрутілою та чи відкриті щодо неї будь-які судові провадження, що можуть мати вплив на володіння нею об’єктами нерухомості.
Якщо у фізичної особи-продавця є діти, які мають право власності на квартиру, її частку або право користування нею, повинна бути попередня згода органу опіки та піклування на відчуження квартири батьками дитини або одним із них. В іншому випадку, Ви ризикуєте бути втягнутим у тривалий юридичний спір, що може мати наслідком втрату квартири, у разі якщо суд визнає угоду купівлі-продажу недійсною, оскільки вона суперечить майновим правам дитини та/або звужує їх.
e) документи продавця (паспорт, реєстраційний номер облікової картки платника податків, свідоцтво про шлюб/розлучення, свідоцтво про народження дитини (якщо одним із власників квартири є малолітня особа).
f) існування заборгованості зі сплати комунальних платежів по квартирі.
g) наявність осіб, місце проживання/перебування яких зареєстровано у квартирі
Якщо продавець не надає інформацію щодо осіб, зареєстрованих у квартирі, Вам знадобиться допомога нотаріуса, який зможе перевірити наявність зареєстрованого місця проживання/перебування будь-яких осіб в обраній Вами квартирі, аби впевнитися у відсутності прав на квартиру неповнолітніх осіб та осіб з інвалідністю.
Другий етап: Переговори та укладення попереднього договору купівлі-продажу
Після завершення процедури перевірки об’єкту, можна розпочинати переговори з продавцем об’єкту нерухомості та переходити до підписання попереднього договору купівлі-продажу.
Згідно з умовами попереднього договору купівлі-продажу, сторони узгоджують умови основної угоди: ціна, процес оплати, строки укладення основного договору, відповідальність за не укладення основного договору.
Для гарантування прав обох сторін, за умовами попереднього договору купівлі-продажу, покупець, як правило, сплачує завдаток, який підтверджує його намір придбати квартиру, а продавець зобов’язується не продавати квартиру будь-якій іншій особі. У разі, коли покупець ухиляється від укладення основного договору у встановлений строк, сума завдатку залишається у продавця. Якщо ж продавець відмовляється укласти основний договір, покупцю повертається завдаток у подвійному розмірі.
Третій етап: Укладення основного договору купівлі-продажу квартири. Розрахунки. Реєстрація права власності
Цим етапом остаточно завершується угода: укладається основний договір купівлі-продажу квартири, який посвідчується нотаріально, одночасно з чим нотаріусом реєструється право власності на квартиру у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
До моменту підписання та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири сторонам потрібно:
♦ провести оцінку нерухомого майна, оскільки вказана у договорі купівлі-продажу ціна об’єкту не повинна бути меншою, ніж мінімально допустима ринкова вартість нерухомості;
♦ сплатити збір на обов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості майна, встановленої у договорі. Даний збір зазвичай сплачується покупцем;
♦ сплатити державне мито у розмірі до 1% від вартості майна нотаріусу за посвідчення договору купівлі-продажу квартири.
Покупець може сплатити вартість квартири продавцю до або після укладення угоди, однак повноправним власником квартири він стає лише після підписання договору купівлі-продажу, його нотаріального посвідчення і реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
В Україні всі платежі, що перевищують 50 000 грн. (еквівалентно приблизно 1800 доларам США) повинні бути проведені безготівково через банк. Однак, більшість розрахунків за операціями з купівлі-продажу нерухомості між фізичними особами все ж проводиться у готівковій формі, що має свої ризики.
ЕКСПАТПРО має значний досвід у супроводженні та консультуванні клієнтів з питань придбання та продажу нерухомості, як щодо об’єктів первинного, так і вторинного ринків України, а також в успішному проведенні угод щодо об’єктів нерухомості.
За наступним посиланням можете ознайомитися з нашим оглядом питання купівлі квартири у новобудові.
Перебування в Україні за безвізовим режимом
Наразі українці мають змогу подорожувати до ЄС за безвізовим режимом, що вже давно стало визначною подією для українського суспільства. Зі своєї сторони, Україна надає право на безвізовий в’їзд громадянам країн-членів Європейського Союзу та багатьох інших країн. Будь ласка, ознайомтесь зі списком держав, що мають право на безвізовий в’їзд тут.
Однак, все частіше в іноземців під час перетину кордону виникають проблеми через необізнаність та непоінформованість. Давайте розберемося що до чого.
Гості України стурбовані тим, що їм заборонять в’їзд в Україну через перевищення строку перебування. Ці переживання пов’язані з вимогами ЄС, відповідно до яких Служба безпеки України має забезпечити законність перебування іноземця в Україні та того, що він не становить загрози ані для України, ані для її країн-партнерів із ЄС. Таким чином, все більше іноземців отримують відмову або навіть заборону в’їзду в Україну. Встановлення правил в’їзду для громадян Росії є яскравим прикладом того, як український уряд прагне посилити контроль над українським кордоном.
1. Що таке перевищення строку перебування та як воно виникає?
Згідно українського законодавства, громадяни багатьох країн мають право перебувати на території України (без отримання візи) 90 днів протягом 180-денного періоду. Як це вираховується? Відповідальні особи беруть конкретну дату і відраховують 180 днів назад. Після цього, перевіряють, чи використали Ви протягом цього строку 90 «безвізових» днів. Якщо так, і Ви все ще перебуваєте в Україні, це означає, що Ви порушили закон та «перевищили строк перебування». Ознайомитися із керівництвом по розрахунку 90-денного строку можна тут.
2. Що станеться, якщо іноземець перевищив строк перебування?
Ця інформація легко перевіряється на прикордонному контролі. Зверніть увагу, що наразі система прикордонного контролю дозволяє поєднувати інформацію про іноземців, що використовують два паспорти однієї країни і проста зміна паспорту на інший вже не допоможе заплутати прикордонників. Відповідно до статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за таке порушення іноземця буде оштрафовано на суму від 1700-5100 грн. Більше того, іноземцю можуть заборонити в’їзд в Україну.
Перевищення строку перебування не можна покрити сплатою штрафу, тому іноземцеві доведеться перечекати закордоном 90 днів, перш ніж знову в’їхати в Україну.
3. Як продовжити своє перебування в Україні на строк більше ніж 90 днів?
Відповідно до законодавства України, існує декілька способів продовжити своє перебування в Україні на строк більше ніж 90 днів:
1) отримати посвідку на тимчасове проживання;
2) отримати посвідку на постійне проживання;
3) продовжити строк перебування в Україні.
Отримавши посвідку , іноземець може без обмежень в’їжджати та виїжджати з України на законних підставах (на певний період або на постійній основі). Третій же варіант не надає такої можливості, його радимо обирати тим, хто знаходиться на етапі отримання офіційних документів для оформлення посвідок (наприклад, дозволу на роботу або свідоцтва про шлюб тощо).
4. Чого чекати в майбутньому?
Режим перетину кордону не полегшується. Ми очікуємо, що будуть введені нові правила для громадян Росії, які відвідують Україну. Наразі все більше іноземців зацікавлені в набутті правового статусу в Україні через політичну ситуацію в сусідніх країнах. Однак, ускладнює це питання ситуація на Сході України, а також вимоги політики ЄС, які Україна зобов’язалася виконувати.
Отримати посвідку на тимчасове проживання тепер легше
Уряд спростив процедуру подачі заяви на отримання посвідки на тимчасове проживання
9 жовтня 2020 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 933, якою спрощується процедура видачі посвідок на тимчасове проживання певних категорій іноземців.
Зокрема, іноземні громадяни мають право подати заяву про отримання посвідки на тимчасове проживання, не виїжджаючи з України в зв’язку зі зміною мети в’їзду / перебування.
Нагадаємо, що раніше громадяни Грузії, Вірменії, Азербайджану, Узбекистану, Білорусі та Молдови, які прибули в Україну до набрання чинності постановою, були змушені залишати Україну і знову в’їжджати в країну для отримання посвідки на тимчасове проживання.
Відтепер громадяни країн зазначених вище, які тимчасово перебувають на території України і яким, відповідно до законів та міжнародних договорів, не потрібна довгострокова віза (типу D), мають право подати заяву на отримання посвідки на тимчасове проживання, не залишаючи території України, якщо у них є підстави для подання такої заяви.
Нововведення не стосуються громадян країни, визнаної Верховною Радою України агресором або державою-окупантом.
Ці зміни набули чинності 9 жовтня.
Оновлення інформації: на період воєнного стану продовжено дію прострочених посвідок на проживання в Україні.
Тимчасове проживання в Україні
Що потрібно знати про законодавчі норми стосовно отримання дозволу на тимчасове проживання.
Зазвичай іноземці з країн ЄС, США, Великобританії, Канади, Південної Кореї, Туреччини, та деяких інших країн мають право легально перебувати в Україні за безвізовим режимом (90 календарних днів протягом 180 днів). Дізнайтеся більше про безвізові країни. Громадянам інших країн, які хочуть тимчасово перебувати в Україні, потрібно отримати візу. Список країн, громадянам яких необхідно отримати візу на в’їзд в Україну, дивіться тут.
Процедура розрахунку 90-денного періоду перебування за безвізовим режимом в Україні здійснюється за відповідними правилами. Ви можете отримати більше інформації про це тут.
Тож, як продовжити своє перебування в Україні понад 90 днів?
Відповідь проста – необхідно отримати посвідку на тимчасове проживання в Україні.
Посвідка на тимчасове проживання є офіційним документом, що надає власникові право законно перебувати в Україні, а також залишати та знову повертатися до країни необмежену кількість разів протягом терміну її дії, з правом продовження терміну її дії. Термін дії посвідки на тимчасове проживання може бути різним – від декількох місяців до декількох років. Наприклад, посвідки з терміном дії на три роки видаються на підставі роботи або довготривалого міжнародного проекту тощо.
Закон України передбачає наступний перелік підстав для отримання посвідки на тимчасове проживання:
♦ Офіційне працевлаштування;
♦ Участь у міжнародних проектах із технічного забезпечення (такі проекти повинні бути зареєстровані);
♦ Провадження релігійної діяльності за запрошенням релігійної організації (офіційно зареєстрованої, з дозволом на залучення іноземців);
♦ Участь в діяльності філій, відділень, представництв та інших структурних осередків іноземних громадських організацій;
♦ Робота у представництвах іноземних суб’єктів господарювання в Україні абопредставництвах/філіях іноземних банків;
♦ Провадження міжнародної культурної, освітньої чи наукової діяльності, передбаченої міжнародними контрактами України чи окремими програмами, участь у міжнародних або регіональних волонтерських програмах, а також участь в роботі українських волонтерських організаціях (існує спеціальний затверджений урядом перелік таких організацій);
♦ Навчання в Україні (не заплановане, а вже повністю оформлене);
♦ Робота кореспондентом або представником іноземних засобів масової інформації;
♦ Інвестування щонайменше 100 тис. євро в бізнес в Україні;
♦ Одруження з громадянином України;
♦ Возз’єднання сім’ї з громадянами України або особами, що законно проживають на території України та вже мають посвідку на тимчасове або постійне проживання.
Перш ніж подавати заяву на отримання посвідки на тимчасове проживання іноземець (для громадян країн із візовим режимом) повинен отримати візу типу D (дізнатися більше про візи в Україну).
Посвідка на тимчасове проживання на підставі працевлаштування в Україні
Найпоширенішим і прозорим способом отримання посвідки на тимчасове проживання є офіційне працевлаштування в Україні. Будь-який іноземець має право працевлаштування в Україні, якщо він/вона отримує дозвіл на використання праці іноземців відповідно до законодавства України. Отримавши дозвіл, іноземний громадянин може подати заяву на отримання посвідки на тимчасове проживання в Україні. Посвідка видається на строк дії дозволу на використання праці іноземця (він може становити до трьох років).
Працевлаштування у порівнянні з реєстрацією власної справи
Використання працевлаштування в компанії як засобу легалізації перебування в Україні має певні ризики. Іноземець залежить від роботодавця і може втратити право на проживання у разі звільнення. Використовувати працевлаштування для легалізації свого перебування в Україні набагато простіше та безпечніше для іноземців, які реєструють власну справу в Україні та стають директором або заступником директора власної компанії. Використовуючи цей метод, потенційні інвестори та іноземці, які хочуть провадити свою діяльність в Україні, не матимуть жодних проблем із отриманням посвідки на тимчасове проживання в Україні на необхідний термін.
Возз’єднання сім’ї та шлюб
Возз’єднання сім’ї також є підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання. Сюди можна включити возз’єднання з батьками, подружжя, де чоловік/дружина є громадянином України, а також з такою особою, яка вже отримала дозвіл на законне перебування в Україні. Наприклад, якщо іноземець розпочав підприємницьку діяльність в Україні, отримав дозвіл на роботу та посвідку на тимчасове проживання, тоді вся його сім’я може приєднатися до нього і одержати правовий статус в Україні без необхідності отримання дозволу на роботу або будь-якої іншої правової підстави для перебування в Україні.
Для отримання посвідки на тимчасове проживання на основі возз’єднання сім’ї заявнику потрібно спочатку отримати візи типу D, а потім – на подаватися на посвідку на тимчасове проживання. Так працює процедура возз’єднання сім’ї. Отримати право на проживання набагато простіше, якщо у вас є будь-які сімейні зв’язки в Україні, наприклад, подружжя або дитина, яка є громадянином України, родичі, які є (були) громадянами України або які народилися на території України. Наявність родинних зв’язків має бути підтверджена документально (свідоцтвом про шлюб, свідоцтвом про народження тощо). У випадку, якщо ці документи отримані за кордоном, необхідно звернути увагу на правила легалізації та апостилювання документів, виданих в іноземній країні, для їх подальшого використання в Україні. Посвідка на тимчасове проживання по возз’єднанню сім’ї видається строком на 1 рік з правом її подальшого продовження.
У випадку якщо шлюб із громадянином України триває більше 2 років, іноземець має право на отримання посвідки на постійне проживання в Україні.
Навчання в Україні – можливість отримати дозвіл на тимчасове проживання
Посвідка на тимчасове проживання може бути видана іноземцям, які приїжджають в Україну для навчання в українських університетах та коледжах. Список акредитованих українських університетів та коледжів опублікований на веб-сайті Міністерства освіти і науки України у відкритому доступі.
Іноземець, який має намір навчатися в Україні та отримати посвідку на тимчасове проживання на підставі навчання, повинен отримати запрошення від українського університету, зареєстрованого у Міністерстві освіти і науки України.
Важливо також упевнитися, що всі документи для навчання відповідають правилам легалізації та апостилювання для їх подальшого використання в Україні.
На підставі запрошення на навчання в Україні іноземець отримує візу типу D у консульстві України, розташованому за кордоном. Після цього, всі необхідні документи повинні бути подані до Державної міграційної служби України для видачі посвідки на тимчасове проживання.
Надані документи повинні підтверджувати факт навчання в Україні (належним чином завірені копії наказу про вступ до університету із зазначенням періоду навчання іноземного студента) та документ про зобов’язання університету інформувати Державну міграційну службу України про відрахування студента.
Термін дії посвідки на тимчасове проживання залежить від терміну навчання іноземного студента в Україні. Зазвичай така посвідка на тимчасове проживання діє до 1 року, а після закінчення терміну дії її можна продовжити (або обміняти) на підставі нового документа, що підтверджує факт навчання в Україні. Отримувати нову візу типу D немає необхідності, якщо дотримано законний термін продовження (або обміну) посвідки на тимчасове проживання.
Документи для обміну посвідки на тимчасове проживання слід подавати не пізніше 15 робочих днів до закінчення періоду навчання, зазначеного в наказі про вступ іноземного студента до університету.
Посвідка на тимчасове проживання для закордонних журналістів
Іноземці, які працюють журналістами в іноземних ЗМІ, можуть отримати посвідку на тимчасове проживання, якщо вони прибувають в Україну на роботу, що підтверджена листом від їх роботодавця – іноземних ЗМІ.
Процедура видачі посвідки на тимчасове проживання закордонному журналісту включає такі етапи:
- Отримання візи типу D на підставі листа від іноземних ЗМІ.
- Подання запиту до Міністерства інформаційної політики України у формі листа від іноземних ЗМІ щодо отримання клопотання до Державної міграційної служби України для видачі посвідки на тимчасове проживання.
Зверніть увагу на певні вимоги до запиту іноземних ЗМІ, який подається до Міністерства інформаційної політики України щодо отримання клопотання до Державної міграційної служби України.
- Подання документів до Державної міграційної служби України, включаючи запит іноземних ЗМІ щодо видачі посвідки на тимчасове проживання.
Зазвичай посвідка на тимчасове проживання для закордонного журналіста має термін дії до 1 року з правом подальшого продовження.
Посвідка на тимчасове проживання іноземних спортсменів та працівників культури
Українське законодавство також дозволяє іноземцям отримати посвідку на тимчасове проживання на підставі участі в культурній, науковій та освітній діяльності. Коли іноземці прибувають в Україну з такою метою, їм потрібно отримати клопотання від відповідного державного органу. Така діяльність (культурна, наукова, освітня тощо) має бути передбачена міжнародним договором між урядом України та урядом країни, громадянином якої є іноземець, або повинна бути закріплена в конкретних державних програмах.
Наприклад, Міністерство молоді та спорту може запросити іноземця для здійснення професійної спортивної діяльності в Україні, або ж іноземний працівник культури може прибути в Україну на запрошення Міністерства культури України, та отримати посвідку на тимчасове проживання на цій підставі.
Крім того, іноземні волонтери можуть отримати посвідку на тимчасове проживання в Україні для участі у волонтерських програмах лише за умови отримання відповідного запрошення від волонтерської організації, зареєстрованої Міністерством соціальної політики України. Посвідка на тимчасове проживання, видана іноземним волонтерам, спортсменам, працівникам науки та культури, має термін дії до 1 року.
Підводячи підсумок, можна зазначити, що іноземці, так само як громадяни України, можуть перебувати в України, за бажанням залишати та знову повертатися на її територію, працювати, навчатися та отримувати державні послуги, але такі права обмежуються терміном дії посвідки на тимчасове проживання. Однак, іноземним громадянам, які бажають отримати правовий статус в Україні, потрібно пам’ятати, що будь-яке порушення законодавства України, пов’язане із правовим статусом іноземця (включаючи перевищення терміну перебування в країні, надання підроблених документів або неправдивої інформації), може призвести до примусового видворення з України та заборони повторного в’їзду.
Оновлення інформації: на період воєнного стану продовжено дію прострочених посвідок на проживання в Україні.
Країни візового режиму
Громадяни країн з візовим режимом в’їзду можуть перебувати на території України тільки на підставі візи (короткострокової або довгострокової), отриманої в українському консульстві за кордоном. Детальніше про типи віз та як отримати візу.
В Україні встановлено візовий режим в’їзду для громадян наступних країн:
- Алжир
- Ангола
- Афганістан
- Багами
- Бангладеш
- Барбадос
- Беліз
- Бенін
- Болівія
- Ботсвана
- Буркіна-Фасо
- Бурунді
- Бутан
- Вануату
- Венесуела
- В’єтнам
- Габон
- Гаїті
- Гайана
- Гамбія
- Гана
- Гватемала
- Гвінея
- Гвінея-Бісау
- Гондурас
- Гренада
- Джибуті
- Домініканська республіка
- Екваторіальна Гвінея
- Еритрея
- Есватіні (Свазіленд)
- Ефіопія
- Єгипет
- Ємен
- Замбія
- Зімбабве
- Індія
- Індонезія
- Ірак
- Іран
- Йорданія
- Кабо-Верде
- Камбоджа
- Камерун
- Кенія
- Китай (КНР)
- Кірібаті
- КНДР
- Колумбія
- Конго (Демократична Республіка)
- Конго (Республіка Конго)
- Коста-Ріка
- Кот-д’Івуар
- Куба
- Лаос
- Ліберія
- Ліван
- Лівія
- Лесото
- Маврикій
- Мавританія
- Мадагаскар
- Малайзія
- Малаві
- Малі
- Мальдіви
- Марокко
- Мексика
- Мозамбік
- М’янма
- Намібія
- Науру
- Непал
- Нігер
- Нігерія
- Нікарагуа
- Пакистан
- Палестина
- Папуа Нова Гвінея
- Перу
- Південно-Африканська Республіка
- Південний Судан
- Пуерто-Ріко
- Руанда
- Сальвадор (Республіка Ель-Сальвадор)
- Самоа
- Сан-Томе і Принсіпі
- Сейшельські острови
- Сенегал
- Сент-Вінсент і Гренадіни
- Сент-Люсія
- Сьєрра-Леоне
- Сирія
- Сінґапур
- Соломонові острови
- Сомалі
- Судан
- Суринам
- Таїланд
- Танзанія
- Тимор-Лешті (Східний Тимор)
- Тоґо
- Тринідад і Тобаго
- Тувалу
- Туніс
- Туркменістан
- Уганда
- Фіджі
- Філіппіни
- Центральноафриканська Республіка
- Чад
- Шрі-Ланка
- Ямайка
Віза типу D в Україну
Як отримати візу типу D в Україну?
Наразі нові правила не застосовуються та не набудуть чинності найближчим часом.
Відповідно до цих правил, іноземцям з країн, які підписали з Україною Договори про безвізовий режим (перелік країн наданий нижче), не доведеться залишати територію України, щоб отримати довгострокову візу (віза типу D). Детальніше про візи типу D читайте тут. З червня 2019 року візу типу D видаватимуть у Міністерстві закордонних справ (Департамент консульської служби) у Києві, а також у Консульствах України за кордоном.
Нагадуємо, що віза типу D потрібна тим іноземцям, які мають намір проживати в Україні. Довгострокова віза використовується для отримання дозволів на тимчасове та постійне проживання.
Процедура отримання візи типу D спрощена лише для тих іноземців, які планують отримати дозвіл на тимчасове проживання в Україні з таких підстав:
– працевлаштування;
– участь у міжнародних проектах з надання технічної підтримки;
– працевлаштування у представництвах іноземних компаній в Україні;
– працевлаштування у філіях або представництвах іноземних банків;
– здійснення культурної, наукової, освітньої діяльності на підставах та в порядку, передбачених міжнародними договорами України чи спеціальними програмами, а також участь у міжнародних та регіональних волонтерських програмах, або діяльності волонтерських організацій, зареєстрованих в Україні;
– у випадках, коли іноземець є засновником або учасником, чи бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи, зареєстрованої в Україні, і частка якого становить не менше 100 тис. євро;
– навчання.
На жаль, спрощення процедури не стосується видачі візи типу D на підставі возз’єднання сім’ї (іноземці, які приїжджають в Україну для возз’єднання з особами, які є громадянами України, або з іноземцями, які отримали дозвіл на тимчасове проживання та перебувають на території України на законних підставах).
Перелік документів, необхідних для отримання візи, залишається незмінним (докладніше тут). Документами, що підтверджують мету поїздки для оформлення довгострокової візи є дозвіл на роботу, запрошення від університету, запрошення від міжнародної НДО тощо.
Візовий збір за новими правилами
Щоб оформити довгострокову візу, не виїжджаючи з України, іноземець повинен сплатити приблизно 97 доларів США за звичайною процедурою розгляду (194 долари США за прискореною процедурою розгляду), що дорожче, ніж оформлення візи в консульстві України за кордоном (за звичайною процедурою розгляду для громадян деяких країн – 65 доларів США).
Строк оформлення візи
До 10 робочих днів з дня подання заяви за звичайною процедурою розгляду.
До 5 робочих днів з дня подання заяви за прискореною процедурою розгляду.
Країни, які підписали договори про безвізовий режим з Україною:
- Австралія;
- Австрія;
- Азербайджан
- Албанія;
- Андорра;
- Антигуа та Барбуда;
- Аргентина;
- Бахрейн
- Бельгія;
- Білорусь;
- Болгарія;
- Боснія і Герцеговина;
- Бразилія;
- Бруней Даруссалам;
- Ватикан;
- Вірменія;
- Гонконг;
- Греція;
- Грузія;
- Данія;
- Домініка;
- Еквадор;
- Естонія;
- Ізраїль;
- Ірландія;
- Ісландія;
- Іспанія;
- Італія;
- Казахстан;
- Канада;
- Катар;
- Киргизія;
- Кіпр;
- Колумбія;
- Південна Корея;
- Кувейт;
- Латвія;
- Литва;
- Ліхтенштейн;
- Люксембург;
- Македонія;
- Мальта;
- Маршаллові острови;
- Молдова;
- Монако;
- Монголія;
- Нідерланди;
- Німеччина;
- Нова Зеландія
- Норвегія;
- ОАЕ;
- Оман;
- Панама;
- Парагвай;
- Польща;
- Португалія;
- Російська Федерація;
- Румунія;
- Сан-Марино;
- Саудівська Аравія;
- Сент-Кітс і Невіс;
- Сербія;
- Сінґапур;
- Словаччина;
- Словенія;
- Сполучене Королівство;
- США;
- Таджикистан;
- Туреччина;
- Туркменістан;
- Угорщина;
- Узбекистан;
- Уругвай;
- Фінляндія;
- Франція;
- Хорватія;
- Чехія;
- Чилі;
- Чорногорія;
- Швейцарія;
- Швеція;
- Японія.
Дозволи для співробітників представництв компаній
Іноземні юридичні особи мають право зареєструвати представництво в Україні та залучати іноземних громадян до роботи в Україні.
Запрошуюча сторона, тобто представництво іноземної юридичної особи в Україні, несе відповідальність за законний в’їзд іноземців, які були запрошені на роботу, їх проживання, працевлаштування і виїзд, після закінчення терміну їх перебування в Україні.
Іноземні громадяни та особи без громадянства, які прибули в Україну для роботи в представництвах, можуть отримати посвідку на тимчасове проживання.
Одним з питань, що виникає при наймі іноземця на роботу в українську компанію, є отримання дозволу на роботу. У разі ж працевлаштування іноземців в представництво іноземної юридичної особи, дозвіл на роботу не потрібний.
Для отримання статусу резидента працівником представництва іноземної юридичної особи в Україні, слід виконати наступні кроки:
1. Отримати документи з представництва іноземної юридичної особи, зареєстрованої в Україні (серед документів має бути клопотання про сприяння в оформленні візи та посвідки на тимчасове проживання, а також свідоцтво про реєстрацію представництва);
2. Звернутися до консульства України за кордоном за візою типу D, на підставі залучення до трудової діяльності в представництві іноземної юридичної особи в Україні. Детальніше про цей тип віз можна дізнатися тут.
3. Подати необхідні документи в міграційну службу України для отримання дозволу на тимчасове проживання. Детальніше про тимчасове проживання можна дізнатися за цим посиланням.
Нові правила для ТОВ в Україні
Новий закон України, що набрав чинності 17 червня 2018 року, вносить зміни до положень про діяльність товариств з обмеженою відповідальністю в Україні.
За новими правилами, всі товариства з обмеженою відповідальністю мають 1 рік на внесення змін до установчих документів відповідно до нових вимог.
Які саме зміни відбулися?
Новий закон скоротив Статут товариства. Відтепер, цей документ повинен містити тільки положення про назву товариства, органи управління та їх компетенцію, порядок прийняття/вихід членів товариства. Всі інші положення у Статуті можна не зазначати.
Закон докорінно змінив порядок проведення голосування. Важливі питання, такі як перерозподіл часток, затвердження розміру членського внеску (у негрошовій формі) та кількісті голосів необхідних для прийняття рішення, повинні прийматися одностайним голосуванням всіх членів товариства. Внесення змін до установчих документів, а також зменшення/збільшення розміру статутного капіталу повинні бути підтримані 75% голосів, але цей відсоток може бути змінений одностайним рішенням всіх членів.
Також, стає складніше вийти із товариства члену, який володіє 50 та більше відсотками акцій товариства з обмеженою відповідальністю. Такий вихід з товариства повинен бути підтриманий всіма іншими членами.
Варто зазначити, що член товариства не може бути виключений з його складу, окрім випадків не внесення ним/нею членського внеску у повному обсязі.
Незважаючи на те, що всім суб’єктам підприємницької діяльності був наданий один рік на внесення змін до установчих документів, всі ми зараз повинні дотримуватися вимог нового закону.
Тому, будь ласка, перевірте, як ці нові правила впливають на вашу діяльність, і переконайтесь заздалегідь, що ви добре підготовлені.
Плануєте розпочати свою справу в Україні? Тоді прочитайте нашу статтю про перші кроки, необхідні при заснуванні ТОВ.
Дозвіл на проживання
Чи можна перебувати на території України більше ніж звичайні 90 днів, що дозволені туристичною візою? Звичайно можна, але за умови отримання посвідки на проживання.
Існує два види посвідки на проживання в Україні:на тимчасове та на постійне проживання, які відрізняються порядком отримання (підставами для видачі) та обсягом прав, які надаються таким документом.
Посвідка на тимчасове проживання
Посвідка на тимчасове проживання є офіційним документом, що надає її власнику право законно проживати в Україні, а також залишати та знову повертатися на територію України необмежену кількість разів протягом її терміну дії.
Термін дії посвідки на тимчасове проживання може бути різним: від декількох місяців до декількох років (наприклад, у випадку роботи чи довготривалого міжнародного проекту і т.д., посвідка може бути видана терміном на 3 роки).
Закон України передбачає наступний перелік підстав для отримання посвідки на тимчасове проживання:
♦ Офіційне працевлаштування;
♦ Участь у проектах міжнародної технічної допомоги (такі проекти повинні бути офіційно зареєстровані);
♦ Проповідування, виконання релігійних обрядів чи провадження іншої канонічної діяльності на запрошення офіційно зареєстрованої релігійної організації (також має бути погодження на залучення іноземців);
♦ Співробітники філій чи представництв громадських (неурядових) організацій зарубіжних країн, що зареєстровані в Україні в передбаченому законодавством порядку;
♦ Співробітники представництв іноземних юридичних осіб та банків;
♦ Учасники міжнародної культурної, освітньої чи наукової діяльності, передбаченої міжнародними контрактами України чи певними програмами, учасники міжнародних або регіональних волонтерських програм, а також участь в роботі українських організацій, яким дозволено залучати іноземних волонтерів (існує спеціальний затверджений урядом перелік таких організацій);
♦ Навчання в Україні;
♦ Інвестування щонайменше 100 тис. євро в бізнес в Україні;
♦ Одруження з громадянином/громадянкою України.
Перш ніж подавати заяву на отримання посвідки на тимчасове проживання іноземець повинен отримати візу типу D (дізнатися більше про візи в Україну).
Посвідка на постійне проживання
Посвідка на постійне місце проживання є ще одним документом, що надає іноземцю право законно проживати в Україні протягом тривалого часу. Ця посвідка є безстроковою (тобто видається на невизначений термін, але з обов’язковим переоформленням документу у певних випадках). Так само, як і посвідка на тимчасове проживання, посвідка на постійне проживання надає іноземцю право перебувати в Україні, вільно залишати та повертатися на її територію. Додатково до цього посвідка на постійне проживання надає право на працевлаштування до будь-якої компанії без отримання дозволу на роботу. Хоча правовий статус іноземця із посвідкою на постійне проживання дуже схожий на громадянство, він є дещо обмежений через відсутність політичних прав (права обирати та бути обраним), права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, та відсутність можливості скористатися безвізовим в’їздом до країн ЄС за угодою про безвізовий режим тощо.
Підстави для отримання посвідки на постійне місце проживання мають наступні категорії іноземців:
♦ висококваліфіковані спеціалісти, нестача яких є критичною для економіки України;
♦ науковці та / або діячі культури, в’їзд яких відповідає інтересам України;
♦ інвестори, які інвестували щонайменше 100 тис. доларів США в економіку України;
♦ брати/сестри, онуки/онучки чи дідусі/бабусі громадян України;
♦ іноземець одружений на громадянці / громадянинові України протягом 2-х та більше років;
♦ колишні громадяни України;
♦ батьки, подружжя чи неповнолітні діти іноземців, що в’їжджають до України;
♦ особи, які прослужили у Збройних Силах України протягом 3-х та більше років;
♦ закордонні українці;
♦ законний опікун чи піклувальник громадянина України або особа, що перебуває під опікою громадянина України.
Перш ніж подавати заяву на отримання посвідки на постійне проживання, іноземець повинен отримати дозвіл на імміграцію.
Варто зазначити, що іноземці зобов’язані зареєструвати місце проживання в Україні протягом 30 календарних днів після отримання посвідки на проживання.
Читайте також: на період воєнного часу продовжено дію прострочених посвідок на проживання в Україні
Дозвіл на роботу в Україні
Іноземні громадяни мають отримати дозвіл на роботу, щоб офіційно працювати в Україні. Компанія-роботодавець (або приватний підприємець) подає заяву до місцевого центру зайнятості, щоб отримати для потенційного працівника дозвіл на роботу в Україні.
Дозвіл на працевлаштування в Україні не дає права іноземному громадянину обирати місце роботи і посаду на свій розсуд. Один дозвіл на роботу надається виключно для однієї посади, і зберігається цей документ у роботодавця.
Категорії іноземних працівників
Українське законодавство передбачає декілька категорій для іноземних працівників. Для кожної категорії існує перелік документів, необхідних для подачі заяви на отримання дозволу на роботу. Для подачі заяви на отримання дозволу на працевлаштування, роботодавець повинен визначити групу, до якої належить потенційний працівник.
Існують наступні категорії:
1) штатні іноземні працівники;
2) особливі категорії іноземних працівників:
– іноземці-засновники підприємств;
– ІТ-фахівці;
– іноземні високооплачувані фахівці;
– випускники ТОП-100 ВНЗ світового рейтингу;
– відряджені іноземні співробітники;
– іноземці, які подають документи на визнання біженцями або особами, які потребують додаткового захисту.
Особливі категорії іноземних працівників в Україні мають деякі привілеї щодо ставки заробітної плати і терміну дії дозволу на роботу.
Зарплатня іноземних працівників
Варто також відзначити деякі вимоги стосовно ставки заробітної плати для іноземних працівників. Мінімальна заробітна плата штатного працівника становить 10 мінімальних заробітних плат, встановлених законодавством України. Якщо роботодавець є громадським об’єднанням, благодійним або навчальним закладом, то мінімальна ставка заробітної плати повинна складати 5 мінімальних заробітних плат. Станом на 2020 рік – це 50 000 грн. і 25 000 грн., відповідно.
Робота особливої категорії іноземних працівників оплачуються так само, як і українців, тобто рівень заробітної плати має становити не менше 1 мінімальної заробітної плати (в 2020 році з 1.09.2020 = 5000 грн.). Мінімальна заробітна плата іноземних високооплачуваних фахівців повинна становити не менше 50 мінімальних заробітних плат (що в 2020 році становила 250 000 грн.). Відряджені іноземні працівники не отримують зарплату в Україні, адже вона виплачується їх роботодавцем за кордоном.
Порядок отримання дозволу на роботу в Україні
Термін дії дозволу на роботу залежить від категорії. Термін дії дозволу на працевлаштування для загальної категорії становить від одного місяця до одного року. Дозвіл на роботу для особливих категорій може бути видано на термін до трьох років. Роботодавці мають право продовжувати термін дії дозволу на працевлаштування необмежену кількість разів.
Загальний перелік документів, необхідних для отримання дозволу на працевлаштування:
– завірений переклад паспорта іноземця на українську мову;
– фотографія іноземця (розмір 3,5 на 4,5 см);
– проект майбутнього трудового договору.
Додатково, для особливих категорій, потрібно надати:
– завірений переклад відповідного диплома (для випускника одного зі світових ТОП-100 ВНЗ);
– копію договору про відрядження між українським та іноземним суб’єктами господарювання (для відряджених іноземних працівників).
Закон також визначає перелік іноземців, які не потребують дозволу на працевлаштування в Україні:
– іноземці, які мають дозвіл на постійне проживання;
– співробітники представництв іноземних компаній в Україні;
– співробітники іноземних акредитованих ЗМІ;
– учасники проектів міжнародної технічної допомоги;
– викладачі та вчені, запрошені на роботу до вищих навчальних закладів;
– представники іноземних морських (річкових) флотів і авіакомпаній, які обслуговують такі компанії в Україні;
– іноземці, які мають статус біженця чи визнані особами, які потребують додаткового захисту, або яким надано тимчасовий захист в Україні;
– професійні спортсмени;
– працівники творчих спеціальностей та діячі мистецтв;
– священнослужителі, запрошені релігійними організаціями для здійснення канонічної діяльності.
Для отримання дозволу на працевлаштування потрібно 7 робочих днів, а для продовження терміну дії дозволу на працевлаштування в Україні – 3 робочих дня.
Державне мито за видачу дозволу на працевлаштування залежить від терміну дії, і в 2020 році складало:
1) за дозвіл на роботу терміном від одного до трьох років – 12 612 грн;
2) за дозвіл терміном дії від шести місяців до одного року – 8 408 грн;
3) за дозвіл терміном дії до шести місяців – 4 204 грн.
Роботодавець має 10 робочих днів для сплати державного мита та 90 календарних днів для підписання трудового договору після отримання дозволу на роботу на робітника. Копію договору необхідно надати до місцевого центру зайнятості. Ненадання копії договору є підставою для анулювання дозволу на працевлаштування.
Дозвіл на працевлаштування не дає права на перебування в Україні, але може бути використаний як підстава для подальшої імміграції в Україну. Використовуючи дозвіл на працевлаштування, іноземний громадянин може подати заяву на отримання дозволу на тимчасове проживання на той самий строк дії, що і дозвіл на працевлаштування.
Як отримати візу в Україну?
Першим кроком для іноземців , які бажають відвідати Україну, є отримання візи для в’їзду. Однак, українське законодавство передбачає безвізовий режим в’їзду до України для громадян певних країн.
У деяких випадках іноземці, які вже знаходяться на території України на підставі безвізового режиму, повинні залишити територію країни для отримання візи спеціального типу.
В’їзні візи в Україну видаються консульствами України, які розташовані за кордоном. Починаючи з 2019 року, громадяни деяких країн можуть отримати E-візу до поїздки в Україну, яка дійсна протягом 30 днів і розрахована тільки на один в’їзд. Якщо Ви є громадянином країни зі списку, то Ви можете отримати E-візу через систему онлайн-заяв, для більш докладної інформації будь ласка ознайомтеся з цією статтею.
Існує три основних типи віз в Україну:
1) “В” – транзитна віза;
2) “С” – короткострокова віза;
3) “D” – довгострокова віза.
Детальніше про кожен тип візи
Короткострокова віза (тип С) – видається іноземцям, чиє перебування не перевищує 90 днів за останні 180 днів. Вона може видаватися для одно-, дво- або багаторазового в’їзду. Віза типу С найчастіше видається з метою туризму, для ділових поїздок або приватних візитів. На даний час, віза типу С не видається громадянам країн, на які розповсюджується безвізовий режим в’їзду.
Довгострокова віза (тип D) – видається для багаторазового в’їзду в Україну з терміном дії 90 днів. Підстави для видачі довгострокової візи обмежені, і вона необхідна тим іноземцям, які планують отримати посвідку на проживання в Україні. Віза типу D необхідна іноземцям, які планують отримати тимчасовий дозвіл на проживання в Україні у зв’язку з роботою, возз’єднанням сім’ї , навчанням в Україні, або з інших підстав.
Транзитна віза (тип B) – видається в тих випадках, коли Україна не є кінцевою країною призначення мандрівника та пасажири/вантаж має намір проїхати територію України транзитом наземним транспортом. Кожен транзитний період не повинен перевищувати 5-ти днів. Віза типу В видається для одно-, дво- або багаторазового в’їзду.
Документи, які потрібні для отримання візи в Україну.
Для отримання візи в Україну іноземець повинен надати до українського консульства наступні документи:
1) Паспорт, дійсний не менше 3 місяців після запланованої поїздки в Україну;
2) Візова анкета;
3) Медичне страхування з покриттям в розмірі не менше 30 000 євро, що діє на території України;
4) Свідоцтва про фінансове забезпечення запланованої поїздки в Україну, такі як виписки з банківських рахунків або квитанції банкомату;
5) Одне фото 35 х 45 мм;
6) Документ, що підтверджує оплату візового збору;
7) Документ, що підтверджує мету поїздки в Україну.
Наприклад, для отримання короткострокової візи C, це може бути лист-запрошення, документ, що підтверджує туристичну мету перебування.
Для довгострокової візи D необхідно отримати дозвіл на роботу, імміграційний дозвіл, запрошення з університету, запрошення від міжнародної неурядової організації, документ, що підтверджує родинні зв’язки (для возз’єднання сім’ї). Це все є документами, що підтверджують мету поїздки.
Візовий збір
Вартість візи варіюється в залежності від:
1) Громадянства;
2) Віку заявника.
1) За громадянством: стандартний збір за обробку заяви на візу у звичайному режимі становить 65 доларів США. Збір подвоюється за розгляд заяви у терміновому режимі (130 доларів США). Візовий збір за оформлення певних типів віз для заявників з певних країн може відрізнятися від суми стандартного візового збору, вказаного вище, за принципом взаємності (якщо віза для в’їзду в такі країни висока для українців, то уряд України встановлює таку ж ціну на в’їзні візи до України для громадян такої країни).
2) За віком: візи неповнолітнім видаються безкоштовно.
Іноземець може подати заяву на отримання візи незалежно від попереднього терміну перебування в Україні: навіть у разі прострочення віза може бути видана. Звертаємо увагу, що в разі накладення штрафу за порушення закону, його необхідно сплатити до подачі заяви на отримання візи.
Однак, віза НЕ видається тим, хто отримав заборону на в’їзд.
Час оформлення візи
Стандартний час видачі візи – 10 робочих днів, якщо додатковий контроль не потрібен.
У разі оплати подвійного візового збору, віза в Україну може бути видана протягом 5 робочих днів за терміновою процедурою.
90 днів перебування в Україні
Як рахувати 90 днів перебування іноземця в Україні?
Україна надає право громадянам багатьох країн перебувати на її території без отримання візи на строк 90 днів протягом 180 днів. Про список країн безвізового режиму можна прочитати тут.
Важливо дотримуватися строків перебування в Україні та не порушувати їх, оскільки Державною прикордонною службою України встановлено жорсткий контроль за строками перебування іноземців на території України.
Як же обчислюється цей строк у 90 днів?
1. Обирається конкретна дата здійснення контролю, наприклад, це може бути дата запланованого в’їзду в Україну або виїзду з України.
2. Починаючи з цієї дати відраховують 180 днів назад. Це і є період в якому мають бути 90 днів законного перебування іноземця в Україні.
3. Далі іноземець рахує дні перебування в Україні відповідно до штампів в’їзду в Україну та виїзду з України, які проставляються прикордонниками в паспортних документах іноземців.
Якщо протягом періоду у 180 днів іноземець нарахує більше ніж 90 днів перебування в Україні, вважається, що він перевищив дозволену кількість днів і знаходиться на її території незаконно.
Також, для зручності обчислення днів перебування в Україні можна скористатися міграційним калькулятором Державної міграційної служби України тут.
Важливо пам’ятати, що іноземець повинен мати так званий «легальний статус», тобто перебувати в Україні не порушуючи строк 90 днів або терміни, визначені у візі. Про порядок перебування іноземців в Україні на підставі візи можна почитати тут.
Якщо виникне така ситуація, що строки перебування будуть порушені, іноземець не зможе, наприклад, одружитися на території України, звернутися до нотаріуса або до будь-якого державного органу, відкрити рахунок у банку, не зможе розпочати бізнес тощо.
Іноземець, який порушує правило 90-денного перебування в Україні, може також бути покараний штрафом у розмірі від 1700-5100 гривень (згідно зі статтею 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення) або йому навіть може бути заборонено в’їзд в Україну строком від 3 місяців до 3 років.
Якщо іноземець бажає перебувати в Україні більше ніж 90 днів, варто подумати про оформлення посвідки на тимчасове або постійне проживання в Україні, про що можна прочитати тут.
Одруження в Україні
Що таке «шлюб» за законодавством України?
Відповідно до законодавства України, шлюб – це свідомий, рівноправний союз чоловіка та жінки, який прагне створити сім’ю, зареєстровану органом державної реєстрації актів цивільного стану (Реєстратора).
Чоловік і жінка, які проживають як сім’я без шлюбу, не вважаються подружжям.
Правове регулювання шлюбу
Закон України визначає порядок реєстрації шлюбу в Україні між громадянином України та емігрантом або особою без громадянства, а також шлюбу між емігрантами або особами без громадянства.
Згідно з чинним законодавством, експати та особи без громадянства мають рівні права та обов’язки щодо шлюбних та сімейних відносин.
Яких умов слід дотримуватися для вступу у шлюб?
Процедура одруження в Україні не є складною згідно із законом. Для реєстрації шлюбу в Україні необхідно дотримуватися таких умов:
– Наречений і наречена повинні досягти шлюбного віку (18 років, право на шлюб можна отримати за рішенням суду – за клопотанням, поданим особами, які досягли 16 років);
– Наречений і наречена не повинні одружуватися з іншою людиною;
– Існують певні обемеження, такі як: шлюб між братами і сестрами заборонений, між родичами прямої лінії, між усиновлювачем та дитиною).
Документи необхідні для шлюбу в Україні
Якщо порівнювати шлюб між громадянами України, то процедура шлюбу з іноземними громадянами в Україні набагато складніша.
Експати, які мають на меті зареєструвати свій шлюб в Україні, повинні надати реєстратору (департаменту Міністерства юстиції) такі документи:
1. Оригінал паспорта або інших зазначених документів (із зазначенням, що підтверджує законність їхнього перебування на території України, якщо інше не передбачено чинним законодавством України).
2. Якщо в паспорті відсутня інформація про шлюбний статус емігранта, емігрант повинен надати легалізовану довідку, що підтверджує, що він не вступає у шлюб, видану уповноваженим органом у країні походження емігранта з перекладом на українську мову.
3. Іноземні громадяни, які уклали шлюб раніше, зможуть зареєструвати повторний шлюб, лише якщо вони нададуть документи, що підтверджують припинення попереднього шлюбу. Наприклад, рішення суду про розірвання шлюбу, якщо воно є остаточним, свідоцтво про розірвання шлюбу, свідоцтво про смерть партнера або інші документи, що підтверджують припинення попереднього шлюбу, передбачені закордонним законодавством. Такі документи повинні бути видані уповноваженим органом та належним чином легалізовані з подальшим перекладом на українську мову.
Кроки для реєстрації шлюбу з іноземними громадянами
Процедура реєстрації закордонних шлюбів в Україні наступна:
1. Подання особистої заяви до Секретаря.
Якщо особа, яка намагається укласти шлюб, не може подати заяву особисто з поважних причин, її підпис під заявою повинен бути нотаріально посвідчений. Нотаріально завірену заяву подає представник, який діє на підставі нотаріально завіреної довіреності.
2. Реєстратор приймає заяву, роз’яснює заявникам їхні права та обов’язки, порядок реєстрації шлюбу, обов’язок надавати правильну інформацію та наслідки подання недостовірної інформації.
3. Фактична дата реєстрації шлюбу призначається на підставі погодження із заявниками. Як правило, шлюб із емігрантом реєструється після закінчення 1 (одного) місяця після подання заяви. Реєстрація шлюбу проводиться раніше з поважних причин, підтверджених документами (вагітність, серйозна хвороба тощо).
4. Шлюб реєструється в присутності обох заявників.
Порядок перевірки законності перебування іноземців в Україні
Основним моментом, який є важливим для реєстрації шлюбу з іноземним громадянином, є те, що емігрант з дня реєстрації шлюбу повинен перебувати в Україні на законних підставах.
Отримавши всі вищезазначені документи, начальник підрозділу Секретаріату надсилає запит Державній міграційній службі про підтвердження того, чи є перебування емігранта в Україні законним та з’ясовує кількість днів, які він має до виїзду з України.
На підставі результатів перевірок Державна міграційна служба видає висновок про легальне перебування іноземних громадян в Україні, повідомляючи про кількість днів законного перебування в Україні.
Термінова процедура шлюбу
Процедура одруження, коли чоловік і жінка, які прагнуть укласти шлюб, є громадянами різних країн, може бути як загальною, так і терміновою.
З 2016 року проект під назвою «Шлюб протягом дня» виконується у кількох містах України. Вартість такої послуги повинна становити від 2 500,00 грн (у робочі дні) до 3 500,00 грн у вихідні та святкові дні. Ця ціна також включає плату за послуги реєстратора та державне мито.
Для термінової процедури шлюбу необхідно укласти договір з інститутом (зазвичай це державна установа) та подати загальну заяву на реєстрацію шлюбу. Після оплати послуг та отримання всіх необхідних документів (висновок, виданий Державною міграційною службою, квитанції, угода, анкета, переклад паспорта) майбутнє подружжя подає заяву до підрозділу реєстратора Секретаріату (за місцем розташування інституту), де буде здійснюватися реєстрація шлюбу.
Після реєстрації шлюбу подружня пара отримує свідоцтво про шлюб.
Порядок оформлення візового договору після одруження
Після реєстрації шлюбу іноземний громадянин, у разі планування проживання в Україні, подає заяву на дозвіл на тимчасове проживання. Емігрант повинен виїхати з України для отримання візи нового типу “D” (на підставі свідоцтва про шлюб). Метою відвідування України є возз’єднання родини. Цю процедуру (повторного в’їзду) слід проводити, навіть якщо емігрант є громадянином країни, яка має безвізовий режим з Україною.
Постійне проживання в Україні
Шлюб з громадянином України є підставою для отримання дозволу на проживання в Україні. За два роки, перебуваючи у шлюбі з громадянином України, емігрант може отримати посвідку на постійне проживання, а пізніше – отримати громадянство України.
Якщо емігрант укладе шлюб з особою, яка не є громадянином України, але є емігрантом, який має дозвіл на постійне проживання, він зможе отримати такий дозвіл, не дотримуючись цих двох років. Але для того, щоб стати громадянином України за таких обставин, емігрант повинен чекати п’ять років, дотримуючись певних умов.
Шлюб за межами України
Шлюб між громадянином України та іноземними громадянами, зареєстрованим за її межами, вважається дійсним Україною. Цей шлюб не повинен реєструватися в Україні повторно. Хоча свідоцтво про шлюб, видане емігранту та громадянину України за межами його території, повинно бути належним чином засвідчене (легалізовано) у країні та перекладено на українську мову з нотаріальним посвідченням.
Розірвання шлюбу
Шлюб може бути розірваний в судовому порядку або позасудовим (через кабінети секретаря) залежно від певних обставин (спільних дітей та їхнього віку, мотивації сторін, визначеності дітей, аліментів та розподілу майнових питань).
Відділ сумісного майна
Майно, придбане подружжям у шлюбі, належить і дружині, і чоловікові, тобто є у спільній власності.
Таким чином, загалом у разі розірвання шлюбу майно подружжя ділиться між ними на рівні частини. У той же час окремою приватною власністю дружини або чоловіка є: майно, придбане до шлюбу, у шлюбі, але на підставі договору дарування або як спадщина, у шлюбі, але придбаному власними грошима , квартира або земельна власність, придбана в результаті приватизації.
Шлюбний договір
Подружня пара має можливість укласти шлюбний договір. Цей договір може бути укладений як до, так і після реєстрації шлюбу (у цьому випадку шлюбний договір діє з дня реєстрації шлюбу) та підлягає нотаріальному посвідченню. Шлюбний договір регулює майнові відносини подружжя, визначає їх майнові права та обов’язки.
Фото з обкладинки від The Paris Photographer.
Фізична особа-підприємець (ФОП)
Фізична особа-підприємець (ФОП) в Україні – це суб’єкт господарювання, який має право виконувати роботи або надавати послуги як незалежний підрядник.
Реєструючись як фізична особа-підприємець, особа має обрати види діяльності та відповідну податкову систему.
Процедура реєстрації
Будь-яка дієздатна особа, незалежно від громадянства, може зареєструватися як Фізична особа- підприємець (ФОП) в Україні. Місце проживання фізичної особи в Україні не впливає на місце реєстрації як ФОП. Тому особа може зареєструватися у будь-якому органі реєстрації в Україні (чи то в нотаріальній конторі, або в центрах адміністративних послуг). Реєстрація займає до 24 годин після подання документів.
До того ж, можна зареєструватись як ФОП через Інтернет: у цьому випадку заявник повинен мати електронний цифровий підпис.
Податки на ФОП
ФОП провадить свою діяльність за обраною системою оподаткування: загальною або спрощеною.
Загальна система оподаткування передбачає сплату 18% податку на чистий прибуток. Крім того, ФОП повинен сплатити 1,5% військового збору та 22% єдиного соціального внеску з чистого прибутку до Пенсійного фонду. Реєстрація особи, як платника ПДВ є обов’язковою, якщо річний оборот сягає 1 000 000 гривень (в Україні ПДВ становить 20%).
Спрощена система оподаткування передбачає сплату єдиного податку залежно від обраної групи платників єдиного податку та застосовується з обмеженнями на діяльність (останнє означає, що деякі види діяльності заборонені для оподаткування за спрощеною системою). Отже, ФОП може обрати одну з чотирьох груп системи сплати єдиного податку:
1) ФОП першої групи сплачує фіксований податок (210 грн. на місяць у 2020 р.), здійснює виключно роздрібний продаж товарів та/або провадить господарську діяльність з надання побутових послуг населенню, має річний дохід до 1 000 000 грн., та не використовує працю найманих осіб;
2) ФОП другої групи сплачує фіксований податок (944 грн. на місяць у 2020 р.), здійснює продаж та/або виробництво товарів, надання послуг (виконання робіт) виключно населенню та/або платникам єдиного податку, має річний дохід до 5 000 000 грн., та не більше 10 співробітників. Такі ФОП можуть працювати з/надавати послуги суб’єктам господарювання, які використовують спрощений режим оподаткування, або лише фізичним особам;
3) ФОП третьої групи має річний дохід до 7 000 000 грн., не має обмежень щодо кількості працівників, та сплачує єдиний податок у розмірі 3% прибутку (для платника ПДВ) або 5% прибутку (для особи, що не є платником ПДВ);
4) ФОП четвертої групи – власники фермерських господарств, розмір ставки податку яких залежить від типу землі.
ФОП зазвичай обирають третю групу платників єдиного податку, що дозволяє їм зручно вести облік, виконувати роботи та надавати послуги з експорту (товарів, робіт), або будь-які інші послуги будь-якій юридичній особі або ФОП.
Зверніть увагу на те, що існують обмеження у формі сплати для платників єдиного податку: вона може здійснюватися виключно готівкою (готівкою та/або банківською операцією).
Додатково щомісяця сплачується єдиний соціальний внесок до Пенсійного фонду в розмірі 22% від мінімальної заробітної плати, яка з вересня 2020 році складає 1100грн.
Варто зазначити, що якщо ФОП отримує платежі готівкою (POS-термінали також розглядаються як готівкова операція) та сума доходу перевищує 1 000 000 грн., то ФОП має встановити спеціальний касовий апарат.
Основним фактом проти провадження діяльності як ФОП є те, що ФОП несе відповідальність всім своїм майном.
ФОП чи Найманий працівник
Значна кількість компаній, особливо ІТ-компанії, з метою оптимізації податкового навантаження, часто використовують схему, згідно з якою певний спеціаліст залучається до роботи як ФОП, замість того, щоб наймати його працівником. Таким чином роботодавець значно зменшує податкове навантаження та уникає певних зобов’язань, покладених на нього трудовим законодавством (щорічна відпустка, відпустка по вагітності та пологах, відпустка по догляду за дитиною, гарантії при звільнені тощо). Існує ризик того, що відносини між особою та компанією будуть визнані дійсними трудовими відносинами. Що, як наслідок, призведе до штрафу для «роботодавця».
Слід зазначити, що законодавство щодо діяльності ФОП змінюється. Процедура реєстрації та система оподаткування для ФОП постійно спрощуються та вдосконалюються. Часті зміни відбуваються в оподаткуванні, вводяться у застосування спеціальні касові апарати.
Різноманітні заходи зменшують вплив ФОП на зменшення надходжень до бюджету, наприклад, кілька з нещодавно повідомлених:
- затвердження критеріїв, які б встановлювали фактичні трудові відносини між ФОП та компанією;
- запровадження п’ятої групи платників спрощеної системи оподаткування для ІТ-спеціалістів (що передбачає незначне збільшення до 5% ставки податку для ФОП в ІТ-сфері, 1,5% військового збору та вищу ставку єдиного соціального внеску (22% від суми двох мінімальних зарплат, у 2020 р. ця сума дорівнює 2078,12 грн) та спеціального внеску у фонд розвитку, що збільшується з 1% у 2020 р. до 5% у 2024 р. для сплати щорічно);
- заборона ФОП надавати будь-які послуги (у цьому випадку схеми уникнення трудових відносин припинять своє існування).
Читайте також: Чи можна зареєструвати ФОП під час війни?
