Блог
Купівля житлової нерухомості на первинному ринку
АО «ЕКСПАТПРО» продовжує знайомити Вас з особливостями українського ринку нерухомості на Вашому шляху у пошуках житла.
У попередній статті ми детально розглянули шляхи купівлі житлової нерухомості на вторинному ринку, яку можна переглянути тут.
У цій статті ми зупинимося саме на придбанні житла у новобудові та розглянемо його за наступними етапами:
♦ Перевірка інформації з доступних джерел та документів щодо бажаного об’єкту нерухомості (‘due diligence’).
♦ Вибір способу інвестування та підписання відповідного договору.
♦ Реєстрація права власності на придбаний об’єкт нерухомості.
Перший етап: Перевірка
Перш ніж підписати договір купівлі-продажу квартири, варто провести процедуру належної перевірки такої квартири. Це не є вимогою закону, однак для того, аби переконатися, що об’єкт нерухомості вартий інвестування, слід проаналізувати всі потенційні ризики майбутньої процедури купівлі-продажу та об’єкту в цілому.
Якщо Ви хочете бути впевненим, що обране Вами житло варте довіри та інвестування, а Ваші кошти не будуть витрачені даремно, процедура належної перевірки обов’язкова.
Що має бути перевірено?
1. Інформація про забудовника
Потрібно проаналізувати історію проектів забудовника, репутацію, склад компанії забудовника, наявність заборгованостей перед державними органами та іншими особами, включаючи податкові борги, арешти, обтяження майна компанії-забудовника, наявність відкритої процедури банкрутства, судових проваджень.
З метою здійснення такої перевірки, потрібно отримати відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Автоматизованої системи виконавчого провадження, Єдиного реєстру боржників, реєстрів Державної податкової служби України, Єдиного державного реєстру судових рішень, інших реєстрів та баз даних.
Особливу увагу слід приділити пошуку судових справ у Єдиному державному реєстрі судових рішень по об’єкту будівництва, земельній ділянці, на якій він розташований, справ за позовами покупців до забудовника стосовно порушення ним своїх зобов’язань.
2. Правовий режим земельної ділянки, на якій об’єкт побудовано або перебуває в процесі будівництва
Слід враховувати, що земельна ділянка, на якій ведеться будівництво, повинна мати наступне цільове призначення: будівництво та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яке можна перевірити за допомогою Публічної кадастрової карти України, що також має бути відображено у містобудівній документації. Інакше, існує ризик судового оскарження зацікавленими особами дозволу на виконання будівельних робіт, наслідком чого стануть затяжний судовий розгляд та незавершене будівництво.
Також, слід перевірити, на якому правовому титулі знаходиться ділянка – у власності або строковому користуванні, хто є власником або орендарем та орендодавцем (проаналізувати відповідний договір оренди земельної ділянки, документи, що підтверджують право власності на земельну ділянку, договір суперфіцію тощо). Якщо земельна ділянка не перебуває у власності, термін користування не повинен бути меншим за орієнтовний термін завершення будівництва. Компанія-забудовник або компанія-підрядник повинні бути вказані як власник або орендар відповідної земельної ділянки.
Окремо варто приділити увагу відповідним документам щодо особливостей земельної ділянки (у разі наявності, мають бути документи про зміну цільового призначення земельної ділянки, технічна документація щодо визначення меж земельної ділянки, її поділу, об’єднання тощо).
3. Дозвільна документація
Варто перевірити, чи є у забудовника містобудівні умови та обмеження (для будівель, розташованих у Києві, вказану інформацію можна перевірити у Містобудівному кадастрі міста Києва). Даний момент є надзвичайно важливим, оскільки саме ними визначаються кількість поверхів у будівлі, відстань від будівлі до інших елементів тощо.
У місті Києві стався випадок, коли забудовник був змушений знести кілька поверхів будівлі, аби відповідати містобудівним умовам та обмеженням та отримати всі необхідні документи для законного завершення будівництва.
Наступне, що потрібно перевірити, – наявність дозволу на виконання будівельних робіт (NB! Декларація про початок будівельних робіт не вважається таким дозволом); ліцензії підрядника на виконання будівельних робіт; проектної документації; документу, що підтверджує проведення обов’язкової експертизи проектів будівництва об’єктів з класами відповідальності (наслідків) типу CC2 («середні» наслідки – будинки висотою до 100 м, від 20 до 300 постійних мешканців) та типу CC3 («суттєві» наслідки – висотою від 100 м та 300 постійних жителів). Список визначених урядом організацій для проведення обов’язкової експертизи будівельних проектів можна перевірити за цим посиланням.
Інші дозвільні документи включають дозволи на проведення спеціальних видів робіт, рішення про присвоєння поштової адреси новому об’єкту будівництва, затвердження умов будівництва генеральним підрядником, дозвіл спеціалізованих департаментів на виконання будівельних робіт в історичних та архітектурних зонах, зонах відчуження тощо.
Досить часто забудовник може умисно зменшити тип відповідальності (наслідків), наприклад, вказавши тип CC1 (будівництво приватного будинку) замість CC2 (будівництво багатоквартирного будинку висотою до 100 м) у власних цілях, наприклад з метою уникнення необхідності отримувати ліцензію, обов’язкову для об’єктів CC2 та CC3. В той же час це може призвести до неможливості законно здати об’єкт в експлуатацію та зареєструвати право власності потенційними покупцями.
Інакше кажучи, чим вищим є тип відповідальності забудовника, тим складніше привести у відповідність з чинним законодавством всі юридичні та проектні аспекти будівництва.
Таким чином, якщо ви обираєте об’єкт з типом відповідальності CC2 і особливо CC3, усі документи повинні бути перевірені якомога ретельніше.
Залежно від статусу зведення об’єкта, слід також перевірити наявність:
♦ Угоди про підключення до міських мереж комунальних послуг, зокрема, послуг з надання тепло-, водо- та енергопостачання;
♦ Декларації про готовність об’єкту до експлуатації;
♦ Технічного паспорту на квартиру;
♦ Сертифікату про введення об’єкта в експлуатацію;
♦ Рішення (розпорядження районної адміністрації) про присвоєння об’єкту поштової адреси;
♦ Угоди з відповідною міською радою про сплату пайового внеску на розвиток міської інфраструктури (без проведення відповідних платежів, об’єкт може не отримати поштової адреси, що призведе до неможливості реєстрації прав власності інвесторів).
Наявність дозволу на проведення будівельних робіт, сертифікату про введення об’єкта в експлуатацію можуть бути перевернені за допомогою Реєстру дозвільних документів Державної архітектурно-будівельної інспекції.
Крім того, доцільно перевірити, чи існує підвищений суспільний інтерес та увага до обраного об’єкта (публічні суперечки, мітинги, масові акції протесту проти будівництва тощо) та чи причетні забудовники та підрядники до випадків шахрайства та політичних скандалів.
Існує можливість перевірки бажаного забудовника за допомогою рейтингів надійності, опублікованих різними ресурсами ЗМІ.
Процедура належної перевірки є доволі складною, але водночас це невід’ємний крок на шляху до придбання квартири в Україні, без якого не можна бути на 100% впевненим, що проблем із придбаною квартирою не виникне.
Другий етап: Способи інвестування та підписання договору купівлі-продажу
Законодавство України передбачає різноманітні способи інвестування приватними особами у процес будівництва об’єктів нерухомості: інвестування у фонди фінансування будівництва, купівля цільових облігацій, участь в інститутах спільного інвестування та у фондах операцій з нерухомістю. Забудовники також широко застосовують інші методи залучення коштів на будівництво (попередні договори купівлі-продажу, договір купівлі-продажу майнових прав), які прямо не заборонені законом, але відсутні в спеціальних нормативно-правових актах та підлягають регулюванню, виходячи з загальних умов цивільного законодавства.
Кожен спосіб інвестування має свої переваги та недоліки. Основним недоліком усіх способів є те, що ніхто не може гарантувати, що будівля буде вчасно введена в експлуатацію або забудовник не збанкрутує до завершення будівництва. Для мінімізації максимально можливої кількості ризиків, перевірка усіх можливих нюансів є найліпшим варіантом для інвестора.
Перший спосіб інвестування стосується укладення договору з фондом фінансування будівництва. Управителем фонду є банк або інша ліцензована фінансова установа, що має договір із забудовником, за яким останній зобов’язується звести один або декілька будівельних об’єктів, здати їх в експлуатацію та передати фонду. Фонд зобов’язується фінансувати будівництво, відповідно до умов договору з забудовником.
Фонд отримує кошти на фінансування будівництва від потенційних інвесторів, які мають намір придбати квартиру. Після укладення договору з фондом та сплати вартості об’єкту нерухомого майна, відповідно до умов договору (можлива часткова сплата), інвестор отримує сертифікат, що підтверджує участь у фонді фінансування будівництва (в договорі має бути детально вказано всі особливості квартири – площа, поверх, номер тощо.) Після введення будинку в експлуатацію інвестор зобов’язаний підписати акт приймання – передачі квартири або відмовитись від підписання та пред’явити обґрунтовану вимогу забудовнику щодо усунення недоліків у збудованому об’єкті. Після підписання акту інвестор отримує ще один сертифікат, на підставі якого в подальшому реєструється право власності на квартиру.
Головна перевага для майбутніх інвесторів полягає в тому, що використання грошей забудовником контролюється фондом. У разі невиконання зобов’язань забудовником, фонд може навіть ухвалити рішення про зміну забудовника. Однак, можливі випадки, коли забудовники тісно пов’язані з фондами фінансування будівництва та мають можливість впливати на них таким чином, що фонди навіть не мають на меті контролювати хід будівництва та слідкувати за використанням коштів інвесторів, що в підсумку може призвести до несвоєчасного завершення або не завершення будівництва.
Другим способом є інвестування у цільові облігації, виконання зобов’язань за якими здійснюється шляхом передачі об’єкта будівництва інвестору. Лот облігацій містить таку кількість облігацій, що відповідає відповідній кількості квадратних метрів у квартирі. Цільова облігація містить власну серію, номер, кількість квадратних метрів, однак не визначає конкретно саму квартиру (з описом її точного розташування). Таким чином, необхідно не лише укладати договір купівлі-продажу цільових облігацій, але й укласти з забудовником угоду про «бронювання» конкретної квартири, площа якої дорівнює кількості квадратних метрів, зазначеній в лоті облігацій.
Після закінчення будівництва забудовник викуповує облігації у інвесторів, а інвестори отримують «заброньовані» об’єкти нерухомості. Облігації випускаються під контролем Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР).
Участь в інститутах спільного інвестування подібна до механізму фонду фінансування будівництва з тією відмінністю, що банк (у фонді фінансування будівництва) як посередник між інвестором та забудовником замінюється компанією з управління активами (в інститутах спільного інвестування).
Потенційний інвестор укладає форвардний контракт з компанією управління активами. Такий контракт реєструється на біржі. Відповідно до умов такого контракту, інвестор набуває майнові права на квартиру, сплачує визначену частину ціни об’єкта компанії з управління активами та зобов’язується сплатити іншу частину ціни забудовнику після введення об’єкту в експлуатацію. Форвардний контракт повинен включати такі важливі особливості, як строк оплати, умови завершення будівництва, дата введення в експлуатацію, номер квартири, її площа тощо. Після введення об’єкту в експлуатацію забудовник та інвестор укладають основну угоду, згідно з якою квартира передається інвестору на праві приватної власності.
Інвестування у фонди операцій з нерухомістю в Україні не є поширеним, хоча участь у таких фондах є законною формою інвестування.
Попередні договори купівлі-продажу нерухомості та договори купівлі-продажу майнових прав є дещо ризикованими формами інвестування. Вони дозволяють забудовнику продати одну й ту саму квартиру двічі і більше разів, оскільки договори не підлягають реєстрації (як наприклад, при інвестуванні у цільові облігації, коли угода реєструється на біржі), можуть мати стандартні та нечіткі умови, які не визначають особливостей об’єкту нерухомості, який придбавається на етапі початку будівництва.
Інвестор повинен пам’ятати, що типовий договір завжди буде складений на користь забудовника. Тому гарною ідеєю буде проконсультуватися із досвідченим юристом щодо умов конкретної угоди, запропонованої забудовником.
На етапі будівництва не набувається право власності на житло та відсутня можливість отримати правовстановлювальні документи, укладаючи будь-який з вищезазначених договорів за відповідними способами інвестування. Саме тому надзвичайно важливо проаналізувати кожен документ, що стосується забудовника та майбутнього будівництва, уважно ознайомитись з усіма умовами запропонованого договору перед його підписанням. Інакше Ви ризикуєте даремно витратити свої кошти або ж натрапити на довгострокове будівництво, численні судові процеси та чекати десятиліттями, поки будівля буде остаточно побудована та введена в експлуатацію.
Третій етап: Реєстрація права власності
Після реєстрації права власності інвестор стає законним власником квартири. Реєстрацію можна здійснити через Центри надання адміністративних послуг.
Перед реєстрацією необхідно отримати технічний паспорт на квартиру. Також потрібно затребувати у компанії-забудовника засвідчені копії документів, що підтверджують введення будинку в експлуатацію та присвоєння поштової адреси.
Набір інших документів, що необхідні для реєстрації, залежить від обраного вами способу інвестування (наприклад, у випадку інвестування у цінні папери потрібно пред’явити договір купівлі-продажу цінних паперів та договір бронювання квартири).
АО «ЕКСПАТПРО» має великий досвід супроводу угод щодо купівлі-продажу нерухомості та інвестування в об’єкти будівництва. Ми завжди готові проконсультувати Вас з усіх питань, що виникають щодо придбання нерухомості на будь-якому етапі – від вибору надійного об’єкту інвестування до укладення договору та реєстрації права власності.
Купівля житлової нерухомості в україні
Експати прибувають до України, маючи найчастіше на меті започаткувати бізнес, одружитися, знайти роботу, або з будь-яких інших причин, однак усі розглядають опцію придбання нерухомості в Україні.
Відповідаючи на популярні запити наших клієнтів, команда ЕКСПАТПРО підготувала для Вас короткий гайд, як іноземець може придбати нерухомість в Україні, які тонкощі та «підводні камені» слід дослідити, оскільки законодавство з питань ринку нерухомості постійно змінюється.
Іноземець може обрати опцію придбання нерухомості у новобудові або на вторинному ринку. Все залежить від того, що Вам буде більше до вподоби. У будь-якому разі всі документи та інформація щодо об’єкту мають бути ретельно перевірені в обох випадках. В той же час, існують деякі відмінності між придбанням нерухомості у новобудові та на вторинному ринку.
Слід також пам’ятати, що Ви завжди маєте можливість видати довіреність і Ваш представник зможе зробити все необхідне з метою придбання квартири у Ваших інтересах та на Ваше ім’я.
Команда ЕКСПАТПРО готова супроводжувати Вас під час проходження усіх наступних етапів на шляху до купівлі квартири, кожен з яких має свої особливості, залежно від того, придбаваєте Ви квартиру у новобудові або ж на вторинному ринку:
1. Проведення перевірки.
2. Переговори та укладення попереднього договору купівлі-продажу.
3. Укладення основного договору купівлі-продажу квартири. Розрахунки. Реєстрація права власності.
Перший етап: Проведення перевірки
Якщо Ви знайшли об’єкт нерухомості на вторинному ринку, який Вас зацікавив, не поспішайте одразу купувати його. До прийняття такого рішення все повинно бути ретельно перевірено, аналогічно придбанню квартири у новобудові.
Процедура перевірки охоплює наступні документи та інформацію:
a) правовий статус будинку, в якому знаходиться квартира
Слід перевірити правовий статус будинку, де знаходиться квартира. Чи є він пам’яткою архітектури або об’єктом культурної спадщини України (можна перевірити за допомогою Державного реєстру нерухомих пам’яток України державного та місцевого значення)?
Якщо відповідь на попереднє питання ствердна, то перед Вами постає складне завдання щодо перевірки інших особливостей (чи є згода Міністерства культури України на відчуження квартири, чи є чинний охоронний договір на об’єкт культурної спадщини, чи є акт технічного стану пам’ятки, який має бути оновлений кожні 5 років, чи минув одномісячний термін, протягом якого департамент охорони культурної спадщини мав право привілейованої купівлі пам’ятки тощо).
b) авовстановлювальні документи на квартиру, зокрема, договір купівлі-продажу квартири або інший документ, що підтверджує право власності продавця (свідоцтво про право власності, договір дарування тощо), технічний паспорт на квартиру, документ, що підтверджує реєстрацію права власності попереднього власника (можна перевірити за наявністю витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або ж довідкою з Бюро технічної інвентаризації (БТІ)).
c) арешти, застави та інші обтяження майна
Необхідно перевірити інформацію щодо квартири за допомогою спеціалізованих державних реєстрів, наприклад, чи була квартира в заставі (перевіряється за допомогою даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), чи є вона предметом судового розгляду (перевіряється за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень, Автоматизованої системи виконавчих проваджень).
d) інформація щодо продавця (чи перебуває він у шлюбі (якщо так, то буде потрібна нотаріально засвідчена згода іншого з подружжя на продаж квартири), чи є у нього неповнолітні (малолітні) діти, особи з інвалідністю, що перебувають на утриманні, а також матеріальна заборгованість за будь-якими зобов’язаннями (може бути перевірено за допомогою Єдиного державного реєстру боржників).
Якщо продавцем є юридична особа, слід перевірити, чи не є вона збанкрутілою та чи відкриті щодо неї будь-які судові провадження, що можуть мати вплив на володіння нею об’єктами нерухомості.
Якщо у фізичної особи-продавця є діти, які мають право власності на квартиру, її частку або право користування нею, повинна бути попередня згода органу опіки та піклування на відчуження квартири батьками дитини або одним із них. В іншому випадку, Ви ризикуєте бути втягнутим у тривалий юридичний спір, що може мати наслідком втрату квартири, у разі якщо суд визнає угоду купівлі-продажу недійсною, оскільки вона суперечить майновим правам дитини та/або звужує їх.
e) документи продавця (паспорт, реєстраційний номер облікової картки платника податків, свідоцтво про шлюб/розлучення, свідоцтво про народження дитини (якщо одним із власників квартири є малолітня особа).
f) існування заборгованості зі сплати комунальних платежів по квартирі.
g) наявність осіб, місце проживання/перебування яких зареєстровано у квартирі
Якщо продавець не надає інформацію щодо осіб, зареєстрованих у квартирі, Вам знадобиться допомога нотаріуса, який зможе перевірити наявність зареєстрованого місця проживання/перебування будь-яких осіб в обраній Вами квартирі, аби впевнитися у відсутності прав на квартиру неповнолітніх осіб та осіб з інвалідністю.
Другий етап: Переговори та укладення попереднього договору купівлі-продажу
Після завершення процедури перевірки об’єкту, можна розпочинати переговори з продавцем об’єкту нерухомості та переходити до підписання попереднього договору купівлі-продажу.
Згідно з умовами попереднього договору купівлі-продажу, сторони узгоджують умови основної угоди: ціна, процес оплати, строки укладення основного договору, відповідальність за не укладення основного договору.
Для гарантування прав обох сторін, за умовами попереднього договору купівлі-продажу, покупець, як правило, сплачує завдаток, який підтверджує його намір придбати квартиру, а продавець зобов’язується не продавати квартиру будь-якій іншій особі. У разі, коли покупець ухиляється від укладення основного договору у встановлений строк, сума завдатку залишається у продавця. Якщо ж продавець відмовляється укласти основний договір, покупцю повертається завдаток у подвійному розмірі.
Третій етап: Укладення основного договору купівлі-продажу квартири. Розрахунки. Реєстрація права власності
Цим етапом остаточно завершується угода: укладається основний договір купівлі-продажу квартири, який посвідчується нотаріально, одночасно з чим нотаріусом реєструється право власності на квартиру у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
До моменту підписання та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири сторонам потрібно:
♦ провести оцінку нерухомого майна, оскільки вказана у договорі купівлі-продажу ціна об’єкту не повинна бути меншою, ніж мінімально допустима ринкова вартість нерухомості;
♦ сплатити збір на обов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості майна, встановленої у договорі. Даний збір зазвичай сплачується покупцем;
♦ сплатити державне мито у розмірі до 1% від вартості майна нотаріусу за посвідчення договору купівлі-продажу квартири.
Покупець може сплатити вартість квартири продавцю до або після укладення угоди, однак повноправним власником квартири він стає лише після підписання договору купівлі-продажу, його нотаріального посвідчення і реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
В Україні всі платежі, що перевищують 50 000 грн. (еквівалентно приблизно 1800 доларам США) повинні бути проведені безготівково через банк. Однак, більшість розрахунків за операціями з купівлі-продажу нерухомості між фізичними особами все ж проводиться у готівковій формі, що має свої ризики.
ЕКСПАТПРО має значний досвід у супроводженні та консультуванні клієнтів з питань придбання та продажу нерухомості, як щодо об’єктів первинного, так і вторинного ринків України, а також в успішному проведенні угод щодо об’єктів нерухомості.
За наступним посиланням можете ознайомитися з нашим оглядом питання купівлі квартири у новобудові.
Перебування в Україні за безвізовим режимом
Наразі українці мають змогу подорожувати до ЄС за безвізовим режимом, що вже давно стало визначною подією для українського суспільства. Зі своєї сторони, Україна надає право на безвізовий в’їзд громадянам країн-членів Європейського Союзу та багатьох інших країн. Будь ласка, ознайомтесь зі списком держав, що мають право на безвізовий в’їзд тут.
Однак, все частіше в іноземців під час перетину кордону виникають проблеми через необізнаність та непоінформованість. Давайте розберемося що до чого.
Гості України стурбовані тим, що їм заборонять в’їзд в Україну через перевищення строку перебування. Ці переживання пов’язані з вимогами ЄС, відповідно до яких Служба безпеки України має забезпечити законність перебування іноземця в Україні та того, що він не становить загрози ані для України, ані для її країн-партнерів із ЄС. Таким чином, все більше іноземців отримують відмову або навіть заборону в’їзду в Україну. Встановлення правил в’їзду для громадян Росії є яскравим прикладом того, як український уряд прагне посилити контроль над українським кордоном.
1. Що таке перевищення строку перебування та як воно виникає?
Згідно українського законодавства, громадяни багатьох країн мають право перебувати на території України (без отримання візи) 90 днів протягом 180-денного періоду. Як це вираховується? Відповідальні особи беруть конкретну дату і відраховують 180 днів назад. Після цього, перевіряють, чи використали Ви протягом цього строку 90 «безвізових» днів. Якщо так, і Ви все ще перебуваєте в Україні, це означає, що Ви порушили закон та «перевищили строк перебування». Ознайомитися із керівництвом по розрахунку 90-денного строку можна тут.
2. Що станеться, якщо іноземець перевищив строк перебування?
Ця інформація легко перевіряється на прикордонному контролі. Зверніть увагу, що наразі система прикордонного контролю дозволяє поєднувати інформацію про іноземців, що використовують два паспорти однієї країни і проста зміна паспорту на інший вже не допоможе заплутати прикордонників. Відповідно до статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за таке порушення іноземця буде оштрафовано на суму від 1700-5100 грн. Більше того, іноземцю можуть заборонити в’їзд в Україну.
Перевищення строку перебування не можна покрити сплатою штрафу, тому іноземцеві доведеться перечекати закордоном 90 днів, перш ніж знову в’їхати в Україну.
3. Як продовжити своє перебування в Україні на строк більше ніж 90 днів?
Відповідно до законодавства України, існує декілька способів продовжити своє перебування в Україні на строк більше ніж 90 днів:
1) отримати посвідку на тимчасове проживання;
2) отримати посвідку на постійне проживання;
3) продовжити строк перебування в Україні.
Отримавши посвідку , іноземець може без обмежень в’їжджати та виїжджати з України на законних підставах (на певний період або на постійній основі). Третій же варіант не надає такої можливості, його радимо обирати тим, хто знаходиться на етапі отримання офіційних документів для оформлення посвідок (наприклад, дозволу на роботу або свідоцтва про шлюб тощо).
4. Чого чекати в майбутньому?
Режим перетину кордону не полегшується. Ми очікуємо, що будуть введені нові правила для громадян Росії, які відвідують Україну. Наразі все більше іноземців зацікавлені в набутті правового статусу в Україні через політичну ситуацію в сусідніх країнах. Однак, ускладнює це питання ситуація на Сході України, а також вимоги політики ЄС, які Україна зобов’язалася виконувати.
Тимчасове проживання в Україні
Що потрібно знати про законодавчі норми стосовно отримання дозволу на тимчасове проживання.
Зазвичай іноземці з країн ЄС, США, Великобританії, Канади, Південної Кореї, Туреччини, та деяких інших країн мають право легально перебувати в Україні за безвізовим режимом (90 календарних днів протягом 180 днів). Дізнайтеся більше про безвізові країни. Громадянам інших країн, які хочуть тимчасово перебувати в Україні, потрібно отримати візу. Список країн, громадянам яких необхідно отримати візу на в’їзд в Україну, дивіться тут.
Процедура розрахунку 90-денного періоду перебування за безвізовим режимом в Україні здійснюється за відповідними правилами. Ви можете отримати більше інформації про це тут.
Тож, як продовжити своє перебування в Україні понад 90 днів?
Відповідь проста – необхідно отримати посвідку на тимчасове проживання в Україні.
Посвідка на тимчасове проживання є офіційним документом, що надає власникові право законно перебувати в Україні, а також залишати та знову повертатися до країни необмежену кількість разів протягом терміну її дії, з правом продовження терміну її дії. Термін дії посвідки на тимчасове проживання може бути різним – від декількох місяців до декількох років. Наприклад, посвідки з терміном дії на три роки видаються на підставі роботи або довготривалого міжнародного проекту тощо.
Закон України передбачає наступний перелік підстав для отримання посвідки на тимчасове проживання:
♦ Офіційне працевлаштування;
♦ Участь у міжнародних проектах із технічного забезпечення (такі проекти повинні бути зареєстровані);
♦ Провадження релігійної діяльності за запрошенням релігійної організації (офіційно зареєстрованої, з дозволом на залучення іноземців);
♦ Участь в діяльності філій, відділень, представництв та інших структурних осередків іноземних громадських організацій;
♦ Робота у представництвах іноземних суб’єктів господарювання в Україні абопредставництвах/філіях іноземних банків;
♦ Провадження міжнародної культурної, освітньої чи наукової діяльності, передбаченої міжнародними контрактами України чи окремими програмами, участь у міжнародних або регіональних волонтерських програмах, а також участь в роботі українських волонтерських організаціях (існує спеціальний затверджений урядом перелік таких організацій);
♦ Навчання в Україні (не заплановане, а вже повністю оформлене);
♦ Робота кореспондентом або представником іноземних засобів масової інформації;
♦ Інвестування щонайменше 100 тис. євро в бізнес в Україні;
♦ Одруження з громадянином України;
♦ Возз’єднання сім’ї з громадянами України або особами, що законно проживають на території України та вже мають посвідку на тимчасове або постійне проживання.
Перш ніж подавати заяву на отримання посвідки на тимчасове проживання іноземець (для громадян країн із візовим режимом) повинен отримати візу типу D (дізнатися більше про візи в Україну).
Посвідка на тимчасове проживання на підставі працевлаштування в Україні
Найпоширенішим і прозорим способом отримання посвідки на тимчасове проживання є офіційне працевлаштування в Україні. Будь-який іноземець має право працевлаштування в Україні, якщо він/вона отримує дозвіл на використання праці іноземців відповідно до законодавства України. Отримавши дозвіл, іноземний громадянин може подати заяву на отримання посвідки на тимчасове проживання в Україні. Посвідка видається на строк дії дозволу на використання праці іноземця (він може становити до трьох років).
Працевлаштування у порівнянні з реєстрацією власної справи
Використання працевлаштування в компанії як засобу легалізації перебування в Україні має певні ризики. Іноземець залежить від роботодавця і може втратити право на проживання у разі звільнення. Використовувати працевлаштування для легалізації свого перебування в Україні набагато простіше та безпечніше для іноземців, які реєструють власну справу в Україні та стають директором або заступником директора власної компанії. Використовуючи цей метод, потенційні інвестори та іноземці, які хочуть провадити свою діяльність в Україні, не матимуть жодних проблем із отриманням посвідки на тимчасове проживання в Україні на необхідний термін.
Возз’єднання сім’ї та шлюб
Возз’єднання сім’ї також є підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання. Сюди можна включити возз’єднання з батьками, подружжя, де чоловік/дружина є громадянином України, а також з такою особою, яка вже отримала дозвіл на законне перебування в Україні. Наприклад, якщо іноземець розпочав підприємницьку діяльність в Україні, отримав дозвіл на роботу та посвідку на тимчасове проживання, тоді вся його сім’я може приєднатися до нього і одержати правовий статус в Україні без необхідності отримання дозволу на роботу або будь-якої іншої правової підстави для перебування в Україні.
Для отримання посвідки на тимчасове проживання на основі возз’єднання сім’ї заявнику потрібно спочатку отримати візи типу D, а потім – на подаватися на посвідку на тимчасове проживання. Так працює процедура возз’єднання сім’ї. Отримати право на проживання набагато простіше, якщо у вас є будь-які сімейні зв’язки в Україні, наприклад, подружжя або дитина, яка є громадянином України, родичі, які є (були) громадянами України або які народилися на території України. Наявність родинних зв’язків має бути підтверджена документально (свідоцтвом про шлюб, свідоцтвом про народження тощо). У випадку, якщо ці документи отримані за кордоном, необхідно звернути увагу на правила легалізації та апостилювання документів, виданих в іноземній країні, для їх подальшого використання в Україні. Посвідка на тимчасове проживання по возз’єднанню сім’ї видається строком на 1 рік з правом її подальшого продовження.
У випадку якщо шлюб із громадянином України триває більше 2 років, іноземець має право на отримання посвідки на постійне проживання в Україні.
Навчання в Україні – можливість отримати дозвіл на тимчасове проживання
Посвідка на тимчасове проживання може бути видана іноземцям, які приїжджають в Україну для навчання в українських університетах та коледжах. Список акредитованих українських університетів та коледжів опублікований на веб-сайті Міністерства освіти і науки України у відкритому доступі.
Іноземець, який має намір навчатися в Україні та отримати посвідку на тимчасове проживання на підставі навчання, повинен отримати запрошення від українського університету, зареєстрованого у Міністерстві освіти і науки України.
Важливо також упевнитися, що всі документи для навчання відповідають правилам легалізації та апостилювання для їх подальшого використання в Україні.
На підставі запрошення на навчання в Україні іноземець отримує візу типу D у консульстві України, розташованому за кордоном. Після цього, всі необхідні документи повинні бути подані до Державної міграційної служби України для видачі посвідки на тимчасове проживання.
Надані документи повинні підтверджувати факт навчання в Україні (належним чином завірені копії наказу про вступ до університету із зазначенням періоду навчання іноземного студента) та документ про зобов’язання університету інформувати Державну міграційну службу України про відрахування студента.
Термін дії посвідки на тимчасове проживання залежить від терміну навчання іноземного студента в Україні. Зазвичай така посвідка на тимчасове проживання діє до 1 року, а після закінчення терміну дії її можна продовжити (або обміняти) на підставі нового документа, що підтверджує факт навчання в Україні. Отримувати нову візу типу D немає необхідності, якщо дотримано законний термін продовження (або обміну) посвідки на тимчасове проживання.
Документи для обміну посвідки на тимчасове проживання слід подавати не пізніше 15 робочих днів до закінчення періоду навчання, зазначеного в наказі про вступ іноземного студента до університету.
Посвідка на тимчасове проживання для закордонних журналістів
Іноземці, які працюють журналістами в іноземних ЗМІ, можуть отримати посвідку на тимчасове проживання, якщо вони прибувають в Україну на роботу, що підтверджена листом від їх роботодавця – іноземних ЗМІ.
Процедура видачі посвідки на тимчасове проживання закордонному журналісту включає такі етапи:
- Отримання візи типу D на підставі листа від іноземних ЗМІ.
- Подання запиту до Міністерства інформаційної політики України у формі листа від іноземних ЗМІ щодо отримання клопотання до Державної міграційної служби України для видачі посвідки на тимчасове проживання.
Зверніть увагу на певні вимоги до запиту іноземних ЗМІ, який подається до Міністерства інформаційної політики України щодо отримання клопотання до Державної міграційної служби України.
- Подання документів до Державної міграційної служби України, включаючи запит іноземних ЗМІ щодо видачі посвідки на тимчасове проживання.
Зазвичай посвідка на тимчасове проживання для закордонного журналіста має термін дії до 1 року з правом подальшого продовження.
Посвідка на тимчасове проживання іноземних спортсменів та працівників культури
Українське законодавство також дозволяє іноземцям отримати посвідку на тимчасове проживання на підставі участі в культурній, науковій та освітній діяльності. Коли іноземці прибувають в Україну з такою метою, їм потрібно отримати клопотання від відповідного державного органу. Така діяльність (культурна, наукова, освітня тощо) має бути передбачена міжнародним договором між урядом України та урядом країни, громадянином якої є іноземець, або повинна бути закріплена в конкретних державних програмах.
Наприклад, Міністерство молоді та спорту може запросити іноземця для здійснення професійної спортивної діяльності в Україні, або ж іноземний працівник культури може прибути в Україну на запрошення Міністерства культури України, та отримати посвідку на тимчасове проживання на цій підставі.
Крім того, іноземні волонтери можуть отримати посвідку на тимчасове проживання в Україні для участі у волонтерських програмах лише за умови отримання відповідного запрошення від волонтерської організації, зареєстрованої Міністерством соціальної політики України. Посвідка на тимчасове проживання, видана іноземним волонтерам, спортсменам, працівникам науки та культури, має термін дії до 1 року.
Підводячи підсумок, можна зазначити, що іноземці, так само як громадяни України, можуть перебувати в України, за бажанням залишати та знову повертатися на її територію, працювати, навчатися та отримувати державні послуги, але такі права обмежуються терміном дії посвідки на тимчасове проживання. Однак, іноземним громадянам, які бажають отримати правовий статус в Україні, потрібно пам’ятати, що будь-яке порушення законодавства України, пов’язане із правовим статусом іноземця (включаючи перевищення терміну перебування в країні, надання підроблених документів або неправдивої інформації), може призвести до примусового видворення з України та заборони повторного в’їзду.
Країни візового режиму
Громадяни країн з візовим режимом в’їзду можуть перебувати на території України тільки на підставі візи (короткострокової або довгострокової), отриманої в українському консульстві за кордоном. Детальніше про типи віз та як отримати візу.
В Україні встановлено візовий режим в’їзду для громадян наступних країн:
- Алжир
- Ангола
- Афганістан
- Багами
- Бангладеш
- Барбадос
- Беліз
- Бенін
- Болівія
- Ботсвана
- Буркіна-Фасо
- Бурунді
- Бутан
- Вануату
- Венесуела
- В’єтнам
- Габон
- Гаїті
- Гайана
- Гамбія
- Гана
- Гватемала
- Гвінея
- Гвінея-Бісау
- Гондурас
- Гренада
- Джибуті
- Домініканська республіка
- Екваторіальна Гвінея
- Еритрея
- Есватіні (Свазіленд)
- Ефіопія
- Єгипет
- Ємен
- Замбія
- Зімбабве
- Індія
- Індонезія
- Ірак
- Іран
- Йорданія
- Кабо-Верде
- Камбоджа
- Камерун
- Кенія
- Китай (КНР)
- Кірібаті
- КНДР
- Колумбія
- Конго (Демократична Республіка)
- Конго (Республіка Конго)
- Коста-Ріка
- Кот-д’Івуар
- Куба
- Лаос
- Ліберія
- Ліван
- Лівія
- Лесото
- Маврикій
- Мавританія
- Мадагаскар
- Малайзія
- Малаві
- Малі
- Мальдіви
- Марокко
- Мексика
- Мозамбік
- М’янма
- Намібія
- Науру
- Непал
- Нігер
- Нігерія
- Нікарагуа
- Пакистан
- Палестина
- Папуа Нова Гвінея
- Перу
- Південно-Африканська Республіка
- Південний Судан
- Пуерто-Ріко
- Руанда
- Сальвадор (Республіка Ель-Сальвадор)
- Самоа
- Сан-Томе і Принсіпі
- Сейшельські острови
- Сенегал
- Сент-Вінсент і Гренадіни
- Сент-Люсія
- Сьєрра-Леоне
- Сирія
- Сінґапур
- Соломонові острови
- Сомалі
- Судан
- Суринам
- Таїланд
- Танзанія
- Тимор-Лешті (Східний Тимор)
- Тоґо
- Тринідад і Тобаго
- Тувалу
- Туніс
- Туркменістан
- Уганда
- Фіджі
- Філіппіни
- Центральноафриканська Республіка
- Чад
- Шрі-Ланка
- Ямайка
Віза типу D в Україну
Як отримати візу типу D в Україну?
Наразі нові правила не застосовуються та не набудуть чинності найближчим часом.
Відповідно до цих правил, іноземцям з країн, які підписали з Україною Договори про безвізовий режим (перелік країн наданий нижче), не доведеться залишати територію України, щоб отримати довгострокову візу (віза типу D). Детальніше про візи типу D читайте тут. З червня 2019 року візу типу D видаватимуть у Міністерстві закордонних справ (Департамент консульської служби) у Києві, а також у Консульствах України за кордоном.
Нагадуємо, що віза типу D потрібна тим іноземцям, які мають намір проживати в Україні. Довгострокова віза використовується для отримання дозволів на тимчасове та постійне проживання.
Процедура отримання візи типу D спрощена лише для тих іноземців, які планують отримати дозвіл на тимчасове проживання в Україні з таких підстав:
– працевлаштування;
– участь у міжнародних проектах з надання технічної підтримки;
– працевлаштування у представництвах іноземних компаній в Україні;
– працевлаштування у філіях або представництвах іноземних банків;
– здійснення культурної, наукової, освітньої діяльності на підставах та в порядку, передбачених міжнародними договорами України чи спеціальними програмами, а також участь у міжнародних та регіональних волонтерських програмах, або діяльності волонтерських організацій, зареєстрованих в Україні;
– у випадках, коли іноземець є засновником або учасником, чи бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи, зареєстрованої в Україні, і частка якого становить не менше 100 тис. євро;
– навчання.
На жаль, спрощення процедури не стосується видачі візи типу D на підставі возз’єднання сім’ї (іноземці, які приїжджають в Україну для возз’єднання з особами, які є громадянами України, або з іноземцями, які отримали дозвіл на тимчасове проживання та перебувають на території України на законних підставах).
Перелік документів, необхідних для отримання візи, залишається незмінним (докладніше тут). Документами, що підтверджують мету поїздки для оформлення довгострокової візи є дозвіл на роботу, запрошення від університету, запрошення від міжнародної НДО тощо.
Візовий збір за новими правилами
Щоб оформити довгострокову візу, не виїжджаючи з України, іноземець повинен сплатити приблизно 97 доларів США за звичайною процедурою розгляду (194 долари США за прискореною процедурою розгляду), що дорожче, ніж оформлення візи в консульстві України за кордоном (за звичайною процедурою розгляду для громадян деяких країн – 65 доларів США).
Строк оформлення візи
До 10 робочих днів з дня подання заяви за звичайною процедурою розгляду.
До 5 робочих днів з дня подання заяви за прискореною процедурою розгляду.
Країни, які підписали договори про безвізовий режим з Україною:
- Австралія;
- Австрія;
- Азербайджан
- Албанія;
- Андорра;
- Антигуа та Барбуда;
- Аргентина;
- Бахрейн
- Бельгія;
- Білорусь;
- Болгарія;
- Боснія і Герцеговина;
- Бразилія;
- Бруней Даруссалам;
- Ватикан;
- Вірменія;
- Гонконг;
- Греція;
- Грузія;
- Данія;
- Домініка;
- Еквадор;
- Естонія;
- Ізраїль;
- Ірландія;
- Ісландія;
- Іспанія;
- Італія;
- Казахстан;
- Канада;
- Катар;
- Киргизія;
- Кіпр;
- Колумбія;
- Південна Корея;
- Кувейт;
- Латвія;
- Литва;
- Ліхтенштейн;
- Люксембург;
- Македонія;
- Мальта;
- Маршаллові острови;
- Молдова;
- Монако;
- Монголія;
- Нідерланди;
- Німеччина;
- Нова Зеландія
- Норвегія;
- ОАЕ;
- Оман;
- Панама;
- Парагвай;
- Польща;
- Португалія;
- Російська Федерація;
- Румунія;
- Сан-Марино;
- Саудівська Аравія;
- Сент-Кітс і Невіс;
- Сербія;
- Сінґапур;
- Словаччина;
- Словенія;
- Сполучене Королівство;
- США;
- Таджикистан;
- Туреччина;
- Туркменістан;
- Угорщина;
- Узбекистан;
- Уругвай;
- Фінляндія;
- Франція;
- Хорватія;
- Чехія;
- Чилі;
- Чорногорія;
- Швейцарія;
- Швеція;
- Японія.
Дозволи для співробітників представництв компаній
Іноземні юридичні особи мають право зареєструвати представництво в Україні та залучати іноземних громадян до роботи в Україні.
Запрошуюча сторона, тобто представництво іноземної юридичної особи в Україні, несе відповідальність за законний в’їзд іноземців, які були запрошені на роботу, їх проживання, працевлаштування і виїзд, після закінчення терміну їх перебування в Україні.
Іноземні громадяни та особи без громадянства, які прибули в Україну для роботи в представництвах, можуть отримати посвідку на тимчасове проживання.
Одним з питань, що виникає при наймі іноземця на роботу в українську компанію, є отримання дозволу на роботу. У разі ж працевлаштування іноземців в представництво іноземної юридичної особи, дозвіл на роботу не потрібний.
Для отримання статусу резидента працівником представництва іноземної юридичної особи в Україні, слід виконати наступні кроки:
1. Отримати документи з представництва іноземної юридичної особи, зареєстрованої в Україні (серед документів має бути клопотання про сприяння в оформленні візи та посвідки на тимчасове проживання, а також свідоцтво про реєстрацію представництва);
2. Звернутися до консульства України за кордоном за візою типу D, на підставі залучення до трудової діяльності в представництві іноземної юридичної особи в Україні. Детальніше про цей тип віз можна дізнатися тут.
3. Подати необхідні документи в міграційну службу України для отримання дозволу на тимчасове проживання. Детальніше про тимчасове проживання можна дізнатися за цим посиланням.
Нові правила для ТОВ в Україні
Новий закон України, що набрав чинності 17 червня 2018 року, вносить зміни до положень про діяльність товариств з обмеженою відповідальністю в Україні.
За новими правилами, всі товариства з обмеженою відповідальністю мають 1 рік на внесення змін до установчих документів відповідно до нових вимог.
Які саме зміни відбулися?
Новий закон скоротив Статут товариства. Відтепер, цей документ повинен містити тільки положення про назву товариства, органи управління та їх компетенцію, порядок прийняття/вихід членів товариства. Всі інші положення у Статуті можна не зазначати.
Закон докорінно змінив порядок проведення голосування. Важливі питання, такі як перерозподіл часток, затвердження розміру членського внеску (у негрошовій формі) та кількісті голосів необхідних для прийняття рішення, повинні прийматися одностайним голосуванням всіх членів товариства. Внесення змін до установчих документів, а також зменшення/збільшення розміру статутного капіталу повинні бути підтримані 75% голосів, але цей відсоток може бути змінений одностайним рішенням всіх членів.
Також, стає складніше вийти із товариства члену, який володіє 50 та більше відсотками акцій товариства з обмеженою відповідальністю. Такий вихід з товариства повинен бути підтриманий всіма іншими членами.
Варто зазначити, що член товариства не може бути виключений з його складу, окрім випадків не внесення ним/нею членського внеску у повному обсязі.
Незважаючи на те, що всім суб’єктам підприємницької діяльності був наданий один рік на внесення змін до установчих документів, всі ми зараз повинні дотримуватися вимог нового закону.
Тому, будь ласка, перевірте, як ці нові правила впливають на вашу діяльність, і переконайтесь заздалегідь, що ви добре підготовлені.
Плануєте розпочати свою справу в Україні? Тоді прочитайте нашу статтю про перші кроки, необхідні при заснуванні ТОВ.
Дозвіл на проживання
Чи можна перебувати на території України більше ніж звичайні 90 днів, що дозволені туристичною візою? Звичайно можна, але за умови отримання посвідки на проживання.
Існує два види посвідки на проживання в Україні: на тимчасове та на постійне проживання, які відрізняються порядком отримання (підставами для видачі) та обсягом прав, які надаються таким документом.
Посвідка на тимчасове проживання
Посвідка на тимчасове проживання є офіційним документом, що надає її власнику право законно проживати в Україні, а також залишати та знову повертатися на територію України необмежену кількість разів протягом її терміну дії.
Термін дії посвідки на тимчасове проживання може бути різним: від декількох місяців до декількох років (наприклад, у випадку роботи чи довготривалого міжнародного проекту і т.д., посвідка може бути видана терміном на 3 роки).
Закон України передбачає наступний перелік підстав для отримання посвідки на тимчасове проживання:
♦ Офіційне працевлаштування;
♦ Участь у проектах міжнародної технічної допомоги (такі проекти повинні бути офіційно зареєстровані);
♦ Проповідування, виконання релігійних обрядів чи провадження іншої канонічної діяльності на запрошення офіційно зареєстрованої релігійної організації (також має бути погодження на залучення іноземців);
♦ Співробітники філій чи представництв громадських (неурядових) організацій зарубіжних країн, що зареєстровані в Україні в передбаченому законодавством порядку;
♦ Співробітники представництв іноземних юридичних осіб та банків;
♦ Учасники міжнародної культурної, освітньої чи наукової діяльності, передбаченої міжнародними контрактами України чи певними програмами, учасники міжнародних або регіональних волонтерських програм, а також участь в роботі українських організацій, яким дозволено залучати іноземних волонтерів (існує спеціальний затверджений урядом перелік таких організацій);
♦ Навчання в Україні;
♦ Інвестування щонайменше 100 тис. євро в бізнес в Україні;
♦ Одруження з громадянином/громадянкою України.
Перш ніж подавати заяву на отримання посвідки на тимчасове проживання іноземець повинен отримати візу типу D (дізнатися більше про візи в Україну).
Посвідка на постійне проживання
Посвідка на постійне місце проживання є ще одним документом, що надає іноземцю право законно проживати в Україні протягом тривалого часу. Ця посвідка є безстроковою (тобто видається на невизначений термін, але з обов’язковим переоформленням документу у певних випадках). Так само, як і посвідка на тимчасове проживання, посвідка на постійне проживання надає іноземцю право перебувати в Україні, вільно залишати та повертатися на її територію. Додатково до цього посвідка на постійне проживання надає право на працевлаштування до будь-якої компанії без отримання дозволу на роботу. Хоча правовий статус іноземця із посвідкою на постійне проживання дуже схожий на громадянство, він є дещо обмежений через відсутність політичних прав (права обирати та бути обраним), права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, та відсутність можливості скористатися безвізовим в’їздом до країн ЄС за угодою про безвізовий режим тощо.
Підстави для отримання посвідки на постійне місце проживання мають наступні категорії іноземців:
♦ висококваліфіковані спеціалісти, нестача яких є критичною для економіки України;
♦ науковці та / або діячі культури, в’їзд яких відповідає інтересам України;
♦ інвестори, які інвестували щонайменше 100 тис. доларів США в економіку України;
♦ брати/сестри, онуки/онучки чи дідусі/бабусі громадян України;
♦ іноземець одружений на громадянці / громадянинові України протягом 2-х та більше років;
♦ колишні громадяни України;
♦ батьки, подружжя чи неповнолітні діти іноземців, що в’їжджають до України;
♦ особи, які прослужили у Збройних Силах України протягом 3-х та більше років;
♦ закордонні українці;
♦ законний опікун чи піклувальник громадянина України або особа, що перебуває під опікою громадянина України.
Перш ніж подавати заяву на отримання посвідки на постійне проживання, іноземець повинен отримати дозвіл на імміграцію.
Варто зазначити, що іноземці зобов’язані зареєструвати місце проживання в Україні протягом 30 календарних днів після отримання посвідки на проживання.
Дозвіл на роботу в Україні
Іноземні громадяни мають отримати дозвіл на роботу, щоб офіційно працювати в Україні. Компанія-роботодавець (або приватний підприємець) подає заяву до місцевого центру зайнятості, щоб отримати для потенційного працівника дозвіл на роботу в Україні.
Дозвіл на працевлаштування в Україні не дає права іноземному громадянину обирати місце роботи і посаду на свій розсуд. Один дозвіл на роботу надається виключно для однієї посади, і зберігається цей документ у роботодавця.
Категорії іноземних працівників
Українське законодавство передбачає декілька категорій для іноземних працівників. Для кожної категорії існує перелік документів, необхідних для подачі заяви на отримання дозволу на роботу. Для подачі заяви на отримання дозволу на працевлаштування, роботодавець повинен визначити групу, до якої належить потенційний працівник.
Існують наступні категорії:
1) штатні іноземні працівники;
2) особливі категорії іноземних працівників:
– іноземці-засновники підприємств;
– ІТ-фахівці;
– іноземні високооплачувані фахівці;
– випускники ТОП-100 ВНЗ світового рейтингу;
– відряджені іноземні співробітники;
– іноземці, які подають документи на визнання біженцями або особами, які потребують додаткового захисту.
Особливі категорії іноземних працівників в Україні мають деякі привілеї щодо ставки заробітної плати і терміну дії дозволу на роботу.
Зарплатня іноземних працівників
Варто також відзначити деякі вимоги стосовно ставки заробітної плати для іноземних працівників. Мінімальна заробітна плата штатного працівника становить 10 мінімальних заробітних плат, встановлених законодавством України. Якщо роботодавець є громадським об’єднанням, благодійним або навчальним закладом, то мінімальна ставка заробітної плати повинна складати 5 мінімальних заробітних плат. Станом на 2020 рік – це 50 000 грн. і 25 000 грн., відповідно.
Робота особливої категорії іноземних працівників оплачуються так само, як і українців, тобто рівень заробітної плати має становити не менше 1 мінімальної заробітної плати (в 2020 році з 1.09.2020 = 5000 грн.). Мінімальна заробітна плата іноземних високооплачуваних фахівців повинна становити не менше 50 мінімальних заробітних плат (що в 2020 році становила 250 000 грн.). Відряджені іноземні працівники не отримують зарплату в Україні, адже вона виплачується їх роботодавцем за кордоном.
Порядок отримання дозволу на роботу в Україні
Термін дії дозволу на роботу залежить від категорії. Термін дії дозволу на працевлаштування для загальної категорії становить від одного місяця до одного року. Дозвіл на роботу для особливих категорій може бути видано на термін до трьох років. Роботодавці мають право продовжувати термін дії дозволу на працевлаштування необмежену кількість разів.
Загальний перелік документів, необхідних для отримання дозволу на працевлаштування:
– завірений переклад паспорта іноземця на українську мову;
– фотографія іноземця (розмір 3,5 на 4,5 см);
– проект майбутнього трудового договору.
Додатково, для особливих категорій, потрібно надати:
– завірений переклад відповідного диплома (для випускника одного зі світових ТОП-100 ВНЗ);
– копію договору про відрядження між українським та іноземним суб’єктами господарювання (для відряджених іноземних працівників).
Закон також визначає перелік іноземців, які не потребують дозволу на працевлаштування в Україні:
– іноземці, які мають дозвіл на постійне проживання;
– співробітники представництв іноземних компаній в Україні;
– співробітники іноземних акредитованих ЗМІ;
– учасники проектів міжнародної технічної допомоги;
– викладачі та вчені, запрошені на роботу до вищих навчальних закладів;
– представники іноземних морських (річкових) флотів і авіакомпаній, які обслуговують такі компанії в Україні;
– іноземці, які мають статус біженця чи визнані особами, які потребують додаткового захисту, або яким надано тимчасовий захист в Україні;
– професійні спортсмени;
– працівники творчих спеціальностей та діячі мистецтв;
– священнослужителі, запрошені релігійними організаціями для здійснення канонічної діяльності.
Для отримання дозволу на працевлаштування потрібно 7 робочих днів, а для продовження терміну дії дозволу на працевлаштування в Україні – 3 робочих дня.
Державне мито за видачу дозволу на працевлаштування залежить від терміну дії, і в 2020 році складало:
1) за дозвіл на роботу терміном від одного до трьох років – 12 612 грн;
2) за дозвіл терміном дії від шести місяців до одного року – 8 408 грн;
3) за дозвіл терміном дії до шести місяців – 4 204 грн.
Роботодавець має 10 робочих днів для сплати державного мита та 90 календарних днів для підписання трудового договору після отримання дозволу на роботу на робітника. Копію договору необхідно надати до місцевого центру зайнятості. Ненадання копії договору є підставою для анулювання дозволу на працевлаштування.
Дозвіл на працевлаштування не дає права на перебування в Україні, але може бути використаний як підстава для подальшої імміграції в Україну. Використовуючи дозвіл на працевлаштування, іноземний громадянин може подати заяву на отримання дозволу на тимчасове проживання на той самий строк дії, що і дозвіл на працевлаштування.
Як отримати візу в Україну?
Першим кроком для іноземців , які бажають відвідати Україну, є отримання візи для в’їзду. Однак, українське законодавство передбачає безвізовий режим в’їзду до України для громадян певних країн.
У деяких випадках іноземці, які вже знаходяться на території України на підставі безвізового режиму, повинні залишити територію країни для отримання візи спеціального типу.
В’їзні візи в Україну видаються консульствами України, які розташовані за кордоном. Починаючи з 2019 року, громадяни деяких країн можуть отримати E-візу до поїздки в Україну, яка дійсна протягом 30 днів і розрахована тільки на один в’їзд. Якщо Ви є громадянином країни зі списку, то Ви можете отримати E-візу через систему онлайн-заяв, для більш докладної інформації будь ласка ознайомтеся з цією статтею.
Існує три основних типи віз в Україну:
1) “В” – транзитна віза;
2) “С” – короткострокова віза;
3) “D” – довгострокова віза.
Детальніше про кожен тип візи
Короткострокова віза (тип С) – видається іноземцям, чиє перебування не перевищує 90 днів за останні 180 днів. Вона може видаватися для одно-, дво- або багаторазового в’їзду. Віза типу С найчастіше видається з метою туризму, для ділових поїздок або приватних візитів. На даний час, віза типу С не видається громадянам країн, на які розповсюджується безвізовий режим в’їзду.
Довгострокова віза (тип D) – видається для багаторазового в’їзду в Україну з терміном дії 90 днів. Підстави для видачі довгострокової візи обмежені, і вона необхідна тим іноземцям, які планують отримати посвідку на проживання в Україні. Віза типу D необхідна іноземцям, які планують отримати тимчасовий дозвіл на проживання в Україні у зв’язку з роботою, возз’єднанням сім’ї , навчанням в Україні, або з інших підстав.
Транзитна віза (тип B) – видається в тих випадках, коли Україна не є кінцевою країною призначення мандрівника та пасажири/вантаж має намір проїхати територію України транзитом наземним транспортом. Кожен транзитний період не повинен перевищувати 5-ти днів. Віза типу В видається для одно-, дво- або багаторазового в’їзду.
Документи, які потрібні для отримання візи в Україну.
Для отримання візи в Україну іноземець повинен надати до українського консульства наступні документи:
1) Паспорт, дійсний не менше 3 місяців після запланованої поїздки в Україну;
2) Візова анкета;
3) Медичне страхування з покриттям в розмірі не менше 30 000 євро, що діє на території України;
4) Свідоцтва про фінансове забезпечення запланованої поїздки в Україну, такі як виписки з банківських рахунків або квитанції банкомату;
5) Одне фото 35 х 45 мм;
6) Документ, що підтверджує оплату візового збору;
7) Документ, що підтверджує мету поїздки в Україну.
Наприклад, для отримання короткострокової візи C, це може бути лист-запрошення, документ, що підтверджує туристичну мету перебування.
Для довгострокової візи D необхідно отримати дозвіл на роботу, імміграційний дозвіл, запрошення з університету, запрошення від міжнародної неурядової організації, документ, що підтверджує родинні зв’язки (для возз’єднання сім’ї). Це все є документами, що підтверджують мету поїздки.
Візовий збір
Вартість візи варіюється в залежності від:
1) Громадянства;
2) Віку заявника.
1) За громадянством: стандартний збір за обробку заяви на візу у звичайному режимі становить 65 доларів США. Збір подвоюється за розгляд заяви у терміновому режимі (130 доларів США). Візовий збір за оформлення певних типів віз для заявників з певних країн може відрізнятися від суми стандартного візового збору, вказаного вище, за принципом взаємності (якщо віза для в’їзду в такі країни висока для українців, то уряд України встановлює таку ж ціну на в’їзні візи до України для громадян такої країни).
2) За віком: візи неповнолітнім видаються безкоштовно.
Іноземець може подати заяву на отримання візи незалежно від попереднього терміну перебування в Україні: навіть у разі прострочення віза може бути видана. Звертаємо увагу, що в разі накладення штрафу за порушення закону, його необхідно сплатити до подачі заяви на отримання візи.
Однак, віза НЕ видається тим, хто отримав заборону на в’їзд.
Час оформлення візи
Стандартний час видачі візи – 10 робочих днів, якщо додатковий контроль не потрібен.
У разі оплати подвійного візового збору, віза в Україну може бути видана протягом 5 робочих днів за терміновою процедурою.
90 днів перебування в Україні
Як рахувати 90 днів перебування іноземця в Україні?
Україна надає право громадянам багатьох країн перебувати на її території без отримання візи на строк 90 днів протягом 180 днів. Про список країн безвізового режиму можна прочитати тут.
Важливо дотримуватися строків перебування в Україні та не порушувати їх, оскільки Державною прикордонною службою України встановлено жорсткий контроль за строками перебування іноземців на території України.
Як же обчислюється цей строк у 90 днів?
1. Обирається конкретна дата здійснення контролю, наприклад, це може бути дата запланованого в’їзду в Україну або виїзду з України.
2. Починаючи з цієї дати відраховують 180 днів назад. Це і є період в якому мають бути 90 днів законного перебування іноземця в Україні.
3. Далі іноземець рахує дні перебування в Україні відповідно до штампів в’їзду в Україну та виїзду з України, які проставляються прикордонниками в паспортних документах іноземців.
Якщо протягом періоду у 180 днів іноземець нарахує більше ніж 90 днів перебування в Україні, вважається, що він перевищив дозволену кількість днів і знаходиться на її території незаконно.
Також, для зручності обчислення днів перебування в Україні можна скористатися міграційним калькулятором Державної міграційної служби України тут.
Важливо пам’ятати, що іноземець повинен мати так званий «легальний статус», тобто перебувати в Україні не порушуючи строк 90 днів або терміни, визначені у візі. Про порядок перебування іноземців в Україні на підставі візи можна почитати тут.
Якщо виникне така ситуація, що строки перебування будуть порушені, іноземець не зможе, наприклад, одружитися на території України, звернутися до нотаріуса або до будь-якого державного органу, відкрити рахунок у банку, не зможе розпочати бізнес тощо.
Іноземець, який порушує правило 90-денного перебування в Україні, може також бути покараний штрафом у розмірі від 1700-5100 гривень (згідно зі статтею 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення) або йому навіть може бути заборонено в’їзд в Україну строком від 3 місяців до 3 років.
Якщо іноземець бажає перебувати в Україні більше ніж 90 днів, варто подумати про оформлення посвідки на тимчасове або постійне проживання в Україні, про що можна прочитати тут.
